РОЗДІЛ 2
ДІАГНОСТИКА І ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Оцінка економічної ситуації в сільськогосподарських підприємствах
Процес реформування економіки України в 90-ті роки минулого сторіччя супроводжувався негативними змінами у сфері виробництва в усіх галузях народного господарства. Вони були викликані високими темпами інфляції, диспропорціями в розвитку різних галузей, відсутністю необхідних структурних зрушень і та іншими пов'язаними з ними чинниками. Це зумовило значний спад виробництва продукції, зниження його рентабельності та життєвого рівня населення. В сільському господарстві виробництво валової продукції у 2000 р. проти 1990 р. скоротилося у два рази (на 50,8 %), хоча у тому ж 2000 р. відбулися позитивні зрушення у її виробництві порівняно з попередніми роками. Особливо напружена ситуація створилася в підприємствах суспільного сектора, в яких виробництво валової продукції протягом вказаного періоду зменшилось в 3,6 раза. В її складі виробництво зерна зменшилось в 2,4 раза, цукрових буряків - у 5,1 раза, молока - в 4,6 раза, м'яса всіх видів - у 5,6 раза. В 1999 р. 84% сільськогосподарських підприємств були збитковими (у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області - 86%), а рівень їх збитковості становив 22,1 відсотка.
Аналогічною динамікою сільськогосподарського виробництва характеризуються досліджувані господарства Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Проте, залежно від типу підприємства, характеру економічних відносин, видів підприємницької діяльності тощо, ступінь їх прояву був різним. Тому стає важливим вивчення результатів і ефективності виробництва сільськогосподарської продукції і факторів їх формування як у досліджуваних підприємствах в цілому, так і на окремих об'єктах господарювання.
В основу цього дослідження покладені дані п'яти базових підприємств. Основними видами товарної продукції господарств є: зерно, цукрові буряки, молоко та приріст великої рогатої худоби. В залежності від співвідношення названих видів продукції в товарній продукції сільськогосподарського виробництва виділено п'ять підтипів підприємств.
Врахування і узагальнення досвіду багатьох господарств одного і того ж типу допомагає встановити оптимальні взаємозв'язки і пропорції між окремими елементами виробництва, найдоцільніше поєднати галузі, найкраще використати землю, техніку, робочу силу, запровадити найпередовішу агротехнологію та організацію трудових процесів. Все це може служити вихідним матеріалом для розробки оптимальних типових рішень у менеджменті сільськогосподарським виробництвом, у тому числі при розробці інвестиційних проектів з формування машинно-тракторного парку (МТП).
Розробка таких рішень вимагає відповідних інвестицій для раціонального комплектування МТП, визначення обсягу робіт і строків їх виконання, складання технологічних карт на вирощування всіх сільськогосподарських культур, обґрунтування і розв'язання економіко-математичних моделей та ін. Типізація сільськогосподарських підприємств спрощує роботу з обґрунтування потреби в техніці та інвестиціях для її комплектування, оскільки можна скористатися результатами (рішеннями), що розроблені на матеріалах модельного господарства даного виробничого типу (підтипу), і застосувати їх в кожному окремому сільськогосподарському підприємстві відповідної спеціалізації, роблячи лише необхідні уточнення і даючи рекомендації в застосуванні типових рішень до конкретних умов.
При виробничій типізації сільськогосподарських підприємств використовують порівняльний аналіз умов і результатів господарської діяльності. При цьому виявляють характерні риси насамперед у структурі товарної продукції, рівні спеціалізації і концентрації виробництва та в інтенсивності його ведення. Близькі за цими ознаками підприємства об'єднують у однотипні групи господарств, визначають усереднену характеристику того чи іншого виробничого типу.
Кожен виробничий тип охоплює, як правило, десятки і навіть сотні сільськогосподарських підприємств, що виконують ті ж виробничі функції і працюють в аналогічних природних і економічних умовах. Серед господарств кожного виробничого типу зустрічаються господарства, що вже повністю сформувалися і ті що формуються, передові за своїми показниками і господарства, яким притаманні негативні тенденції у діяльності. Але при цьому всі господарства одного і того ж виробничого типу організовують і ведуть своє виробництво за аналогічними принципами, нормативами і методами, тобто формуються на одній загальній для них основі, по тій ж виробничій схемі або моделі.
Однією з головних задач сільськогосподарської економічної науки є виявлення всіх, що вже фактично склалися в кожному регіоні, виробничих типів сільськогосподарських підприємств, врахування їх розміщення та кількісного складу на території області, характеристика їх сучасного стану і обґрунтувань перспектив розвитку. Це дозволить поглибити аналіз взаємозв'язку природних і економічних факторів, їх впливу на формування виробничих типів сільськогосподарських підприємств, що сприятиме вибору найоптимальніших організаційних форм господарювання.
Раціональні типи господарств на перспективу обґрунтовують на прикладі окремих господарств, типових за умовами виробництва і кращих за його результатами. При цьому узагальнюється передова практика фактично вже існуючих виробничих типів господарств з урахуванням особливостей зональної спеціалізації і досягнень науки. Беруться до уваги виявлені взаємозв'язки між особливостями окремих чинників з природно-економічними умовами і результатами виробничої діяльності різних типів господарств.
Профіль більшості виробничих типів сільськогосподарських підприємств обґрунтовують послідовним узгодженням балансових розрахунків потреб і можливостей, а також організаційною побудовою загальних галузевих комплексів, що включають в себе головні, додаткові і допоміжні галузі по окремих виробничих підрозділах і цілому по господарству з визначенн