РОЗДІЛ 2
ВОДОКОРИСТУВАННЯ МІСТ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
І ЙОГО НАСЛІДКИ ДЛЯ ЕКОСИСТЕМ
2.1. Аналіз сучасного стану водокористування урбоекосистем
Згідно з даними Держводгоспу, в Україні в 90-х роках ХХ ст. на міське
водокористування припадало 65% його загального обсягу. В містах сконцентрована
майже вся господарсько-побутова і більше 90% виробничої сфери водокористування.
Тут зосереджено майже всі потужності замкнутих гідрологічних циклів (повторного
і зворотного використання води), очисних споруд і основна частина забруднених
стоків [97] .
В.В. Купріянов (1977) виділив такі риси гідрологічних особливостей
урбанізованих територій [72]:
1. У вологооборот на урбанізованих територіях втягнуті величезні маси води,
часто перекинуті із-за меж місцевого водозабору або забрані з не дренованих
річкою підземних вод. Таким чином, в формуванні гідрологічного режиму міста
бере участь не лише “свій” водозбірний басейн, але й території з іншими
природними та антропогенними характеристиками.
2. Відбуваються корінні перетворення поверхні і створюється
дренажно-каналізаційна система, що визначає умови формування стоку, змінює на
порядок величину швидкості скидання води у водоприймач.
3. Унаслідок порушення природного теплового режиму і забруднення повітряного
басейну змінюється режим випадання опадів і випаровування.
4. В результаті наявності великих водонепроникних площ і інтенсивного
водозабору підземних вод порушується природний зв’язок між поверхневими і
підземними водами.
5. Здійснюється зосереджений викид в водоприймач неочищених або недостатньо
очищених стічних вод.
6. Створюється новий антропогенний ландшафт із міською забудовою, перетвореними
і заново створеними водними об’єктами, супутніми приміськими комплексами і
зонами відпочинку.
Усі ці зміни, в першу чергу, визначаються площею урбанізованих територій,
числом жителів, промисловим потенціалом, об’ємом і системою водопостачання і
водовідведення.
На даний час в Україні нараховується 436 міст, в т.ч. 2 – республіканського,
143 – обласного і 281 – районного підпорядкування. Близько 80% їх загальної
кількості становлять малі і середні міста. У п’ятьох містах країни (Київ,
Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса) чисельність населення перевищує 1 млн.
жителів. До крупних міст, із чисельністю населення більше 500 тис. жителів,
належать: Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг, Маріуполь, Луганськ, Миколаїв. Крім
того, в Україні нараховується 31 велике, 41 середнє і 350 малих міст, а 4,8
млн. міського населення проживає в 927 селищах міського типу [65].
Площа, яку займає 1363 міських населених пункти, становить 11,4 тис .км2, або
1,9% загальної площі країни. При збільшенні за 1969-1999 роки чисельності
міського населення на 83%, територія міст і СМТ збільшилась лише на 41%, а
площа земель в розрахунку на 1 жителя скоротилась на 40% [20].
Більшість міст (169) розташована на річках басейну Дніпра, в басейні
Сіверського Донця – 61 місто, Дністра – 57, Південного Бугу – 38, Дунаю – 26,
Західного Бугу – 14, на малих ріках басейну Вісли – 6, Причорномор’я – 21,
Приазов’я – 34 міста. Майже 80% міст розташовані на річках, а для 95 міст
джерелами водопостачання є об’єкти, розташовані за їхніми межами. Так, зокрема,
для водопостачання міст Донбасу, Кривбасу, Харкова, Кіровограда, Умані,
Чернівців, Білої Церкви, Севастополя, Сімферополя та інших побудовано 8 великих
каналів (загальна довжина 1190 км) і 10 водоводів (загальна довжина 1091 км)
загальною пропускною спроможністю 22,0 км3 за рік [98] . Більша частина міст
розташована в районах зосередження основних запасів підземних вод
Дніпровсько-Донецького, Волино-Подільського та Причорноморського артезіанських
басейнів. Меншою мірою ними забезпечені райони розвитку тріщинних вод
Українського кристалічного масиву, Донецької, Карпатської і Кримської
складчатої областей [69].
Практично, із 31 найкрупнішого міста України (включаючи всі обласні центри)
лише в 7 містах господарсько-питне водопостачання здійснюється в основному за
рахунок підземних вод. Ці міста розташовані в зоні значного зволоження зі
сприятливими гідрогеологічними умовами (Львів, Луганськ, Тернопіль, Луцьк,
Хмельницький, Полтава, Суми). Середнє число жителів в цих містах – 404 тис.
чоловік.
В 14 містах, розміщених в зоні меншого зволоження, де запаси підземних вод
обмежені, господарсько-питне водопостачання базується на використанні, в
основному, поверхневих вод. Це – Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий ріг,
Миколаїв, Макіївка, Вінниця, Севастополь, Сімферополь, Горлівка, Житомир,
Черкаси, Кіровоград, Дніпродзержинськ, Івано-Франківськ. Середнє число жителів
в містах цієї групи становить 426 тис. чоловік.
В інших 10 містах господарсько-питне водопостачання змішане – із підземних і
поверхневих вод. Це, перш за все, міста-мільйонери (Київ, Харків, Одеса,
Дніпропетровськ, Донецьк) і крупні міста – Херсон, Маріуполь, Чернігів,
Чернівці, Рівне, Ужгород. Ці міста розташовані в самих різноманітних умовах за
ступенем зволоження і запасами підземних вод. Середнє число жителів міст цієї
групи – 735 тис. чоловік. Останнє, очевидно, і зумовило змішане
господарсько-питне водопостачання, оскільки при такій високій концентрації
водокористування ні поверхневі, ні підземні води, окремо взяті, не покривають
існуючих потреб [135].
Особливо цікавим нам видається аналіз міського водокористування для міст з
чисельністю населення більше 50 тис. жителів (додаток Б.1). Адже на думку
багатьох авторів [110, 129, 95, 93, 102], саме для таких міст вже доцільно
говорити про функціонування урбоекосистеми. Таких міст на Україн
- Київ+380960830922