РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об'єкт дослідження
В клініці інституту геронтології АМН України обстежено 217 пацієнток з нейро-рефлекторними проявами остеохондрозу хребта в пері- та постменопаузальному періодах віком 40-69 років. Залежно від віку хворі розподілялись на 6 груп: 40 - 44 роки (18 жінок); 45 - 49 років (55 жінок); 50 - 54 роки (58 жінок); 55 - 59 років (45 жінок); 60 -64 роки (20 жінок); 65 - 69 років (21 жінка). Порівнювались показники між групами обстежених, а також між групою 40-44 роки (жінки з раннім настанням менопаузи) та іншими групами обстежених (45-69 років) - із своєчасним настанням менопаузи.
Крім того, хворі були розподілені з урахуванням наявності та тривалості постменопаузи на чотири групи: І група - жінки у періменопаузальному періоді (0 років тривалості постменопаузи); ІІ група - жінки з тривалістю постменопаузи 1-3 роки; ІІІ група - жінки з тривалістю постменопаузи 4-8 років; та ІV група - жінки з тривалістю постменопаузи 9 років та більше. Кожна група розподілялась залежно від наявності нейро-рефлекторних проявів остеохондрозу шийного відділу хребта. Порівнювались показники між групами залежно від тривалості постменопаузального періоду та наявності КП ОШВХ в кожній групі обстежених (Табл. 2.1.).
Таблиця 2.1.
Розподіл хворих за групами залежно від тривалості постменопаузи та наявності клінічних проявів остеохондрозу шийного відділу хребта, роки (M?m)
Тривалість постменопаузиНаявність КП ОХШВХКількість обстежених, (n)
Вік, роки
0А3147,2?0,7В2747,4?0,61-3 рокиА3150,4?0,7В2649,1?0,74-8 роківА2854,4?0,9В2356,1?1,09 та більше роківА2861,2?1,2В2362,2?0,9Примітка:
1. А - жінки з КП ОШВХ;
2. В - жінки без КП ОШВХ.
З обстеження виключались жінки з нейро-судинними, компресійно-корінцевими (диск-радикулярний конфлікт) та спінальними проявами остеохондрозу хребта, деформуючими артозами великих суглобів, системними захворюваннями сполученої тканини, важкими формами сколіозу хребта, іншими запальними та інфекційними ураженнями хребта, важкими травмами хребта.
Для вивчення особливостей КП ОХ та структурно-функціонального стану кісткової тканини в умовах дефіциту ендогенних естрогенів та відсутності впливу психоемоційних та вегето-судинних проявів КС на виразність больового синдрому в хребті, було обстежено 32 жінки з СТ віком 16-39 років, середній вік групи - 26,5?1,3 роки.
40 жінок з нейро-рефлекторними проявами остеохондрозу хребта, з остеопенічним синдромом, у пері- та постменопаузальному періодах віком 51-69 років склали групи лікування. КП ОХ в групі лікування характеризувалися хронічним або хронічно рецидивуючим непрогредієнтним типом перебігу, вертебральним больовим синдромом в шийному, грудному та поперековому відділах хребта переважно помірного ступеню виразності. Залежно від прийому медикаментозних препаратів хворі були розподілені на три групи (Таб.2.2.), які були рандомізовані за віком, тривалістю постменопаузи та показниками структурно-функціонального стану кісткової тканини.
Таблиця 2.2.
Розподіл хворих залежно від прийому медикаментозних засобів (M±m)
ПрепаратКількість обстежених, (n)Вік обстежених, рокиТривалість постмено-паузи, рокиІМ кісткової тканини, %Гранули кверцетину+КГ1457,9?1,39,0?1,373,7?2,2Остеохін+КГ
1556,6?1,97,7?2,178,6?2,0КГ (Група порівняння)1161,0?3,19,7?2,873,9?4,4Примітка: КГ - кальцій гліцерофосфат.
Обстеження всіх трьох груп проводилось до лікування, через 3 місяця лікування - для хворих 1 та 2 групи, через 6 місяців - для всіх груп обстежених.
2.2. Клінічна характеристика обстеженого контингенту
Всі обстежені були оглянуті ортопедом, терапевтом, за необхідністю, гінекологом в клініці Інституту геронтології АМН України. При клінічному обстеженні хворих патологічних відхилень з боку внутрішніх органів не виявлено. Загальні аналізи крові та сечі, результати електрокардіографічного обстеження були у межах вікової норми.
У всіх жінок було виявлено хронічний больовий синдром в шийному, грудному або поперековому відділах хребта, який тривав більш одного року, з загостреннями більш 2 разів на рік, з хронічним або хронічно рецидивуючим, непрогредієнтним або хронічно-прогредієнтним типом перебігу.
У 57,1 % обстежених спостерігались лише ВБС, тобто болі в шийному, грудному та/або поперековому відділах хребта без супутніх екстравертебральних синдромів.
ВБС характеризувався переважно середнім ступенем виразності, часто не мав чіткої локалізації, з наявністю відчуття "важкості", "скованості", посилювався при навантаженні, рухах хребта, переохолодженні, при тривалому перебуванні у змушеній позі, дещо знижувався після відпочинку; відмічались міодистонічні та/або міодистрофічні зміни у паравертебральних м'язах, обмеження або втрата рухливості у враженому відділі хребта з перевагою її у 1 - 2 хребцевих рухливих сегментах.
Болючість при пальпації паравертебральних алгічних точок ураженого відділу хребта спостерігалась у 97% пацієнток, болючість по остистих паростках - у 87,6%, обмеження рухливості
Бирбраіра; зорових та кохлео-вестибулярних порушень не спостерігалось. У 2,2 % хворих спостерігались ознаки венозної дистонії: головний біль тупого розтинаючого характеру, набряки повік та пастозність обличчя зранку, запаморочення, такі симптоми найчастіше посилювалися при загостренні остеохондрозу шийного відділу хребта.
У 6,9 % обстежених біль з шийного відділу хребта радіював у надпліччя, верхні кінцівки, у 6,4 % з поперекового відділу хребта - у сідниці та нижні кінцівки, що супроводжувалось болючістю проксимальних м'язів враженої кінцівки (болючість та напруження дельтовидного м'язу, передньої групи м'язів плеча, сідничних м'язів, передньої та задньої груп м'язів стегна), відчуттям "повзання мурашок" без рухливих або чутливих розладів.
Вегетативно-вісцеральний синдром зустрічався у 11,1 % жінок, сере