розділ 2, п.2.2.).
Проведеними дослідженнями підтверджено (табл. 3.5), що, згідно з попереднім теоретичним прогнозом, субстанції анальбену притаманні певні антибактеріальні властивості відносно маркерів біогенних коків, спороутворюючих аеробних бактерій та представників родини ентеробактерій. Так, на золотавий стафілокок субстанція анальбену бактеріостатично впливала в концентрації 0,31?0,05 мг/мл на сінну паличку - 2,8?0,5 мг/мл та на кишкову паличку - 11,5?2,2 мг/мл відповідно. Аналізуючи отримані результати, слід відзначити, що за абсолютними рівнями бактеріостатичної активності субстанція анальбену відноситься до малоактивних сполук. Останнє свідчить про те, що виявлена антибактеріальна дія анальбену є супутньою, допоміжною фармакологічною властивістю у проявах основної протизапальної активності. Водночас, оцінюючи можливий вплив виявленої антибактеріальної активності на технологічні та інші характеристики розробляємої емульсії анальбену, слід відзначити відсутність статистично суттєвих розбіжностей в проявах бактеріостатичної та бактерицидної активності відносно чутливих мікроорганізмів. Останнє свідчить про те, що за антимікробними властивостями субстанція анальбену може бути віднесена до мало активних антисептиків і завдяки цим властивостям забезпечувати у складі досліджуємої емульсії ефекти самостерилізації та консервації від мікробного забруднення. Але при цьому слід враховувати, що природню та клінічну циркуляцію мікрофлори переважно визначають антибіотикорезистентні штами мікроорганізмів. В зв'язку з цим представлялося доцільним вивчити рівень антибактеріальної активності анальбену відносно антибіотикорезистентних клінічних штамів мікроорганізмів [56, 98].
Добір антибіотикорезистентних культур для оцінки антимікробних властивостей анальбену проведено у відношенні 18 депонованих і клінічних штамів S.aureus, 7 - S.pyogenes, 10 - Ps.aeruginosa, 6 - E.coli, 9 - Kl.pneumonia. Тестування проведено за показниками вираженої полірезистентності культур до базових антибіотиків спрямованої і широкої дії на мікробну клітину і клінічного підтвердження розвитку лікарської стійкості. Згідно з отриманими антибіотикограмами, обрані для дослідження мікробні культури характеризувались в різних сполученнях полірезистентністю до бензилпеніциліну, стрептоміцину сульфату, тетрацикліну гідрохлориду, полімиксину М сульфату, гентаміцину сульфату [19, 98].
Порівняльне вивчення антимікробної активності субстанції анальбену відносно чутливих і стійкий до антибіотиків мікробних культур не виявило реєструємих розбіжностей в показниках бактеріостатичної і бактерицидної дії (табл. 3.5.). Останнє свідчить про відмінні від антибіотиків характеристики механізму дії анальбену і позитивно характеризує його як антисептик та консервант [56, 112].
Виходячи з підтвердження певних антимікробних властивостей у субстанції анальбену, впродовж мікробіологічних досліджень вивчено його селективний потенціал щодо формування відповідно стійких штамів мікроорганізмів.
Таблиця 3.5
Антимікробна активність субстанції анальбену відносно чутливих та стійких до антибіотиків мікробних культур.
Мікробна
культураВідношення до
антибіотиківАнтимікробна активність анальбену,
мг/млБактеріостатичнаБактерициднаS.aureusчутливі0,31?0,051,2?0,27стійкі0,89?0,271,4?0,32S.pyogenesчутливі30,4?3,2434,7?4,16стійкі36,7?4,1741,7?3,23В.subtilisчутливі2,8?0,473,9?1,16стійкі3,4?0,624,2?1,27E.coliчутливі11,5?2,1414,6?2,10стійкі16,2?2,7820,9?3,35Kl.pneumoniaчутливі23,1?3,1426,5?3,36стійкі28,2?3,2530,7?4,29Останнє набуває принципового значення, так як в разі виявлення цих побічних властивостей розробляєма емульсія при проявах протизапальної дії може сприяти зміні біологічних та патогенних властивостей збудників дерматитів та гнійно-запальних захворювань, негативно впливаючи на їх чутливість до антимікробних хіміопрепаратів.
Дослідження проведено з використанням золотавого стафілококу та кишкової палички шляхом їх послідовного культивування в присутності субактивних концентрацій субстанції анальбену в рідкому поживному середовищі.
В результаті 50 послідовних пересівів встановлена незмінність вихідної чутливості використаних тест-штамів до анальбену, що є свідченням відсутності селективних властивостей у досліджуємої субстанції.
Узагальнюючи результати проведених мікробіологічних досліджень, можна дійти висновку про те, що субстанція анальбену з протизапальною дією характеризується супутньою антимікробною здатністю, яка за ознаками відповідає характеристикам антисептиків і при розробці складу емульсії повинна бути врахована як фактор, що сприяє консервації розробляємого лікарського засобу.
3.1.3.2 Мікробіологічне обґрунтування вибору консерванту
В основу мікробіологічного обґрунтування вибору консерванту для введення до складу емульсії покладено результати вищевикладених досліджень про супутню антимікробну активність анальбену. Однак, при співставленні оптимальної протизапальної і антимікробної активностей встановлена їх концентраційна неспівпадаємість: для протизапального ефекту оптимальною визначено 1% концентрацією анальбену, а для протимікробного - 5% [56]. Останнє свідчить про дозозалежну невідповідність в проявах основної та додаткової фармакологічної активності даної субстанції. Висновком з цього виходить, що при оптимальній прояві протизапальної активності анальбен в діючій концентрації втрачає вихідний антимікробний потенціал і, таким чином, самостійно не спроможен забезпечити самостерилізуючі властивості (консервування) розробляємої емульсії.
В зв'язку з цим актуальним питанням подальших досліджень стало диференційований вибір консерванту на підставі встановлення синергідної дії з анальбеном за антимікробними властивостями.
Із консервантів в роботі досліджувались ніпагін, ніпазол, сорбінова та саліцилова кислоти, які широко використовуються в технології м'яких лікарських форм як ефективні засоби запобігання мікробного забруднення в процесі їх виготовлення та зберіг
- Київ+380960830922