Ви є тут

Cинтез, властивості та застосування пероксидних похідних заміщених бензойних кислот у фармацевтичному аналізі

Автор: 
Антоненко Ольга Василівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
3402U000814
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СИНТЕЗ, БУДОВА ТА ПРОТИМІКРОБНА
АКТИВНІСТЬ ПЕРОКСИДНИХ ЗАМІЩЕНИХ
БЕНЗОЙНОЇ КИСЛОТИ
2.1. Синтез та властивості пероксидних заміщених бензойної кислоти
Мета наших досліджень - одержання заміщених пербензойних кислот і симетричних пероксидів ацилів з відповідними замісниками у бензольному ядрі, вивчення їх реакційної здатності щодо тіолвмісних амінокислот а також специфічної біологічної активності з метою опрацювання селективних аналітичних методик та нових протимікробних засобів.
В Україні для лікування акне, себореї широко застосовують препарати "Oxy-5", "Oxy-10", діючою речовиною яких є пероксид бензоїлу. Слід зазначити, що пероксид бензоїлу загалом є сполукою порівняно гідролітично тривкою, а відтак малоактивною; його ж термічна лабільність є вадою, яка суттєво впливає на термін придатності лікарських форм препарату. Разом із тим відомо, що електроноакцепторні замісники у бензольному ядрі пероксидів ацилів помітно підвищують їх термостійкість, а електронодонорні, навпаки, - активують пероксидне угрупування у симетрично заміщених похідних [34]. Крім того, такі електроноакцепторні замісники у бензольному ядрі, як нітро- і хлор- угрупування відомі своїми протимікробними властивостями. Більше того, завдяки асиметрії -О-О- зв'язку пероксикарбоксильного угрупування молекули відповідних пероксикарбонових кислот значно реакційноздатніші за відповідні пероксиди ацилів [91].
Виходячи з вищевикладеного, було цікавим синтезувати нові заміщені похідні пероксиду бензоїлу та пербензойної кислоти, які є більш стійкими ніж препарат порівняння - пероксид бензоїлу і як передбачається, мають виявляти таку ж, або вищу протимікробну дію [92]. З іншого боку, уведення в бензольне ядро електронодонорних угрупувань має призвести до зростання гідролітичної лабільності, а відтак підвищення реакційної здатності пероксидного зв'язку у таких сполук, а отже також сприяти посиленню їх протимікробних властивостей.
З цією метою нами були синтезовані хлор-, нітро-, метилпохідні пероксиду бензоїлу і пербензойної кислоти.
Заміщені похідні пероксиду бензоїлу одержували реакцією ацилювання пероксиду водню в лужному середовищі хлорангідридами відповідних карбонових кислот [93] за схемою:
(2.1.1)
Всі синтезовані сполуки є кристалічними речовинами білого кольору. Сполуки 2.4, 2.5, 2.9, 2.10 - світло-жовтого кольору, мають характерний запах пероксидних сполук. Розчинні в ацетоні, діоксані, диметилформаміді, етилацетаті, хлороформі, нерозчинні у воді. Похідні пербензойної кислоти розчиняються в розчинах лугів, що відрізняє їх від заміщених пероксидів ацилів.
Властивості синтезованих похідних пероксиду бензоїлу наведено у таблиці 2.1
Таблиця 2.1
Заміщені похідні пероксиду бензоїлу
СполукаRR1R2T пл.,
СВихід,
%Брутто-формулаRf1Rf22.1HHH10083C14H10O40,650,692.2HCH3H12397C16H14O40,620,662.3ClClH10680C14H10Cl4O40,840,882.4ClHCl58-6260C14H6Cl2N2O80,590,622.5ClNO2H60-6458C14H6Cl2N2O80,490,56Примітка:Значення Rf визначали в системах розчинників:
- Rf1 - толуол:дихлорметан:оцтова кислота (50:2:0,3)
- Rf2 - толуол:хлороформ:оцтова кислота (50:2:0,5)
Синтез похідних пербензойної кислоти проводили двома способами:
* реакцією хлорангідриду відповідної карбонової кислоти із значним надлишком пероксиду водню в сильно лужному середовищі (надлишок лугу попереджує розклад солі пероксикислоти, що утворюється в результаті реакції; завдяки присутності ізопропанолу реакційна суміш є гомогенною), подальшим підкисленням виділяємо вільну кислоту;
* реакцією омилення пероксиду ацилу метилатом натрію одержують пероксикислоти після підкислення реакційної суміші.
(2.1.2)
Перший метод (А) практично більш зручний, оскільки дозволяє використовувати промислові хлорангідриди і уникнути стадії їх попереднього синтезу, не вимагає глибокого охолодження (рекомендована температура реакційної суміші +100 С), синтез відбувається у водно-метанольному середовищі, що створює безпечні стосовно вибуху умови праці.
В той час як виконання синтезу за методом Б здійснюється в зневодненому метанольно-хлороформному середовищі при температурі -1-00 С. Досягнення зазначених умов в ділильній воронці, необхідноїдля неперервної екстракції побічного продукту метилбензоату, утруднене. Крім того, при одержанні цим способом заміщених пероксибензойних кислот, виходи кінцевого продукту значно нижчі, ніж в методі А, кінцевий продукт забруднений побічними продуктами синтезу. Недоліком методу Б також є необхідність попереднього одержання вихідної речовини - відповідного диацильного пероксидного похідного.
Характеристики синтезованих сполук наведено у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2
Заміщені похідні пербензойної кислоти
СполукаRR1R2T пл.,
СВихід,
%Емпірична формулаRf1Rf22.6HHH4160C7H6O30,880,942.7HCH3H13785C8H8O30,520592.8ClClH15075C7H4Cl2NO30,660,772.9ClHNO215290C7H4ClNO50,310,322.10ClNO2H15458C7H4ClNO50,460,52Примітка:значення Rf визначали в системах розчинників:
- Rf1 - толуол:дихлорметан:оцтова кислота (50:2:0,3)
- Rf2 - толуол:хлороформ:оцтова кислота (50:2:0,5).
Хроматографічні методи аналізу заміщених
пероксидних похідних бензойної кислоти.
Звичайні методики паперової хроматографії непридатні для аналізу пероксидних сполук [24]. На необробленому папері можна визначати лише присутність чи відсутність пероксиду водню у суміші, оскільки органічні пероксидні сполуки усіх видів не розділяються і рухаються, як правило, з фронтом розчинника. Для розділення пероксидних похідних використовують папір, оброблений диметилформамідом, етиленгліколем, силіконовим маслом , або ацетильований папір [94,95,24].
Досліджене розділення галоген-, нітро- та інших заміщених пероксиду бензоїлу на частково ацетильованому [94] і на просякнутому N-метилформамідом папері з використанням різних рухомих фаз: гексан-діоксан-диметилформамід (25:12:12) і бензолу [96]. У роботі [96] ви