Ви є тут

Удосконалення лікування та профілактика ускладнень у жінок та їх новонароджених при анемії вагітних

Автор: 
Павлюченко Наталія Петрівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
0402U000912
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
З метою визначення нових аспектів патогенезу АВ, розробки заходів корекції
виявлених патологічних змін, які б сприяли зниженню ускладнень пологів та
захворюваності новонароджених, нами проводилась робота в декількох напрямках:
визначення частоти АВ та преморбідного фону жінок, що сприяє розвитку цієї
патології; вивчення особливостей перебігу пологів у жінок з АВ, розвитку та
стану здоров’я їх дітей на першому році життя; дослідження рівня сироваткового
заліза, стану САС, морфофункціонального стану клітинних мембран,
інсуліндепонуючої функції еритроцитів, стану імунної системи. На основі
отриманих даних нами були удосконалені шляхи оптимізованого ведення пологів та
заходи профілактики їх ускладнень і захворюваності новонароджених,
запропонована корекція виявлених патогенетичних порушень при АВ, визначена її
клінічна ефективність.
З метою встановлення частоти АВ, динаміки її зросту та залежності частоти АВ
від проживання жінок в міській або сільській місцевості нами використовувався
аналіз річних звітів пологових відділень Запорізької області за 1992-2000 роки
(156711 пологів).
Для оцінки факторів, сприяючих розвитку АВ, встановлення її впливу на перебіг
пологів та раннього неонатального періоду, визначення оптимальної тривалості
перших і повторних пологів та БП нами проведено ретроспективний аналіз 1233
історій строкових пологів одного пологового будинку безвідбіркової групи жінок,
які мали одноплідну вагітність; стільки ж обмінних карт з жіночої консультації
та історій новонароджених. В групу з АВ увійшли 184 жінки, а контрольну групу
склали 1049 жінок, які народили дітей в тому ж пологовому будинку і не мали
цього ускладнення вагітності. Серед жінок з АВ у 137 діагностована АВ I ст., у
47 – АВ II-III ст. Враховуючи малу кількість обстежених з АВ III ст., для
аналізу була сформована об'єднана підгрупа – АВ II-III ст., переважну більшість
якої складали жінки з АВ II ст.
Для зручності подальшого аналізу ускладнень пологів нами враховувались лише
такі серйозні їх ускладнення, як порушення скоротливої діяльності матки,
патологія плаценти та її прикріплення, клінічна невідповідність розмірів плода
та тазу роділлі, гостра внутрішньоутробна гіпоксія плода та асфіксія
новонародженого, патологічні кровотечі. Під терміном “загальний відсоток
оперативних втручань” в подальшому ми розуміли найбільш суттєві, за нашою
думкою, оперативні втручання: КР, накладання акушерських щипців,
внутрішньоматкові маніпуляції та надпіхвову ампутацію та екстирпацію матки.
Біохімічні та імунологічні дослідження нами були проведені у 220 жінок у
другому та третьому триместрах вагітності, з них у 162 було діагностовано АВ
(98 жінок з АВ І ст. та 64 - з АВ ІІ-ІІІ ст.), а до складу контрольної групи
увійшли 58 вагітних з нормальними показниками крові.
Діагностували АВ на основі клінічних та лабораторних даних. Тяжкість АВ
визначалась за критеріями ВООЗ [193]: АВ І ст. визначалась при рівні
гемоглобіну 110-90 г/л, АВ ІІ ст. - 89-70 г/л, АВ ІІІ ст. - нижче 69 г/л. З
метою лабораторної діагностики АВ використовувався загальноклінічний аналіз
крові, який виконували на гематологічному аналізаторі. Діагноз АВ
встановлювався при:
- зниженні рівня гемоглобіну нижче 110 г/л та в меншій мірі - еритроцитів в
одиниці об'єму крові (3,8*109/л та нижче);
- зниженні кольорового показника (0,85 та нижче) і середнього вмісту
гемоглобіну в одному еритроциті (МСН нижче 28 pg);
- зменшенні розмірів еритроциту та його об'єму (MCV нижче 80 fl);
- анізо- та пойкілоцитозу еритроцитів з переважанням мікроцитозу.
З метою встановлення характеру АВ визначався рівень сироваткового заліза.
Враховуючи дані, що максимальне відхилення концентрації заліза в сироватці
крові впродовж дня коливається від 30% [173] до 100% [100], взяття венозної
крові відбувалося натще вранці в однаковий час (о 9.00 годині). Не менше, ніж
за 5 днів до взяття крові, вагітні не отримували препаратів, спроможних
впливати на вміст заліза у сироватці (препарати заліза, аспірин,
глюкокортикоїди). Сироваткове залізо визначали за стандартним набором реактивів
Біо-Лахема-Тест. Залізодефіцитна АВ діагностувалась при зменшенні сироваткового
заліза нижче 12,5 мкмоль/л. У обстежених нами жінок без АВ рівень сироваткового
заліза був у межах 18,2±1,1 мкмоль/л; а у жінок з АВ - 9,6±0,9 мкмоль/л, що
свідчить про залізодефіцитний характер АВ. Диференційну діагностику АВ
проводили за М.М. Шехтман [175] та Кirk S. [211].
Гіпоксія, яка розвивається при анемії, призводить до порушення гомеостазу і є
одним з стресорних факторів, який в організмі може викликати як компенсаторні,
так і ушкоджуючі реакції. Одним з ведучих ланцюгів стрес-системи є САС,
порушення регуляції якої полягає в основі патогенетичних змін при різних
захворюваннях [118, 119]. З метою визначення стану САС при АВ ми дослідили
катехоламіндепонуючу функцію еритроцитів цитохімічно за методикою А.И. Мардарь,
Д.П. Кладиенко [86], так як еритроцити виконують в організмі роль депо і
транспорта КА, а вміст КА в еритроцитах є показником активності САС вцілому
[87].
Вплив КА на організм реалізується через комплекс реакцій, основу яких складають
зміни функціональної активності системи ПОЛ-АОС, модифікація
структурно-функціональної організації клітинних мембран та мобілізація
енергетичних ресурсів організму [118, 119]. Так як існує зв'язок між змінами
властивостей клітинних мембран внутрішніх органів і систем та мембраною
еритроцитів, якій притаманні загальні функції біологічних мембран усього
організму [47],