РОЗДІЛ 2
Модель визначення перспективної структури зайнятості населення міста
2.1. Містобудівні фактори, які визначають структуру зайнятості населення
міста
Суспільне життя людства нерозривно пов'язане з містами, саме тому життєвий цикл кожного міста напряму залежить від того, наскільки воно відповідатиме задоволенню потреб та життєвих функцій своїх мешканців. Базовими видами життєдіяльності міського населення в містобудуванні вважаються праця (виробництво), побут та відпочинок (рекреація) [65]. З цих трьох елементів, як вже зазначалося в попередньому розділі, найбільш впливовим чинником розвитку міста є виробнича діяльність, оскільки вона забезпечує існування і розвиток керуючої економічної підсистеми містобудівної системи. Населення, що приймає участь у виробничій діяльності називається зайнятим. Втім, враховуючи особливості демографічної та соціальної структури міського населення, не все населення міста може або хоче приймати участь у виробничому процесі. Таким чином, першим типом містобудівних факторів, які визначають структуру зайнятості населення є соціально-демографічні. За цими критеріями мешканців міста можна розподілити на економічне активне і економічно неактивне населення [57[Л.О.26]]. До економічно неактивного населення належать діти, пенсіонери, непрацездатні, учні та студенти, особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом хворих, особи, які зневірились знайти роботу, інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом. До економічно активного населення згідно з концепцією робочої сили належить міське населення обох статей віком від 15 до 70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг. Виходячи з вище викладеного, визначальний вплив на структуру зайнятості населення чинять такі складові соціально-демографічного фактору як вік, стать і рівень освіти міського населення.
До економічно активних [57] відносяться безробітні та особи, зайняті економічною діяльністю, яка приносить прибуток (зайняті) (у визначенні Міжнародної Організації Праці). Безробітними у визначенні Міжнародної Організації Праці вважаються особи у віці 15-70 років, які одночасно задовольняють трьом умовам: не мали роботи (прибуткового заняття), шукали роботу або намагалися організувати власну справу на обстежуваному тижні, готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів; а також особи, що приступають до роботи протягом найближчих двох тижнів, знайшли роботу і чекають відповіді, зареєстровані в службі зайнятості як шукаючі роботу, навчаються за направленням служби зайнятості. До населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, віднесені особи працездатного віку і старше та підлітки, які протягом року були постійно зайняті економічною діяльністю: працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня), роботодавці, самостійно забезпечували себе роботою, включаючи підприємців, безкоштовно працюючих членів їх сімей, служителів релігійних культів та інших. Тобто, визначальним фактором зайнятості є участь населення у певному виді економічної діяльності. Таким чином, структура зайнятості населення в місті являє собою розподіл зайнятого міського населення по наявним в місті видам економічної діяльності (галузям) і напряму залежить від галузевої структури економіки міста, а іншим визначальним фактором зайнятості є економічний фактор.
На різних етапах свого розвитку всі міста переживають більш або менш значні зміни, що стосуються величини їх населення або території, наявних в них видів діяльності, природних ресурсів, екологічного стану, соціальної і демографічної структури та багатьох інших факторів. Втім, найточніше за все вказує на реальний стан справ у місті саме динаміка його економічного розвитку. Це пов'язано з тим, що саме від того, наскільки розвинута міська економіка, залежить наповнення міського бюджету. Розвиток міської економіки складається з розвитку підприємств і установ міста. Якщо ці підприємства є прибутковими і мають можливості для власного розвитку, вони будуть сплачувати до бюджету міста значні податки, приймати участь в розвитку соціальної і інженерної інфраструктури, створювати додаткові робочі місця, що, в свою чергу, буде знижувати соціальну напругу в місті. Отже, в умовах добре розвинутої економіки міська влада буде мати можливість приділяти більшу увагу вирішенню соціальних, екологічних та інших міських проблем. Все це безумовно сприяє поліпшенню умов життя населення, і перетворює місто на таке середовище життєдіяльності, яке найбільше відповідає усім вимогам і потребам його мешканців. Таким чином, міська влада напряму зацікавлена в підвищенні рівня міського економічного розвитку. З іншого боку, міська влада є суб'єктом управління розвитком міста, і може впливати на зміни в структурі економіки і зайнятості міста за допомогою різних управлінських важелів і заходів (кредитування, ліцензування, оподаткування, законодавчі ініціативи, соціальні програми). Виходячи з цього, ще одним важливим типом факторів, який визначає структуру зайнятості населення міста є управлінські фактори.
Висновки: Основними містобудівними факторами, які необхідно враховувати при визначення структури зайнятості населення міста є:
соціально-демографічні - вік, стать, рівень освіти населення;
економічні - міські види діяльності (галузі);
управлінські - важелі управління змінами в галузевій структурі і структурі населення міста.
2.2. Математичні моделі аналізу і прогнозування розвитку структури
зайнятості населення міста
Для створення оптимальної структури зайнятості в місті необхідно знати склад і кількість вже існуючого в місті персоналу, а також перспективи щодо його змін в певних проміжках часу. В свою чергу, для визначення кількості і професійної належності персоналу, який являтиме собою потрібну для розвитку міської економіки структуру зайнятості необхідно визначити
- Київ+380960830922