РОЗДІЛ 2. МІСЦЕ, УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Місце та умови проведення досліджень
Дослідження, покладені в основу дисертаційної роботи, проведені протягом 1997-1999рр. в Інституті картоплярства УААН та на базі учбово-дослідного господарства "Родниківка" Уманської сільськогосподарської академії. Досліди закладались на двох типах грунтів: дерново-підзолистому супіщаному (зона Полісся) та чорноземі вилугуваному суглинковому (зона Лісостепу).
Грунти дослідного господарства "Немішаєве" характерні для даної зони. Агрохімічна характеристика орного шару 30 см: рН сольове 5,1-6,0, вміст гумусу 1,54-1,89%, вміст рухомих форм фосфору та калію відповідно 6,5-15,2 та 8,0-14,8 мг на 100г ґрунту.
Грунти учбово-дослідного господарства "Родниківка" - пилувато-середньо суглинкові. Вміст гумусу 4,3-4,6%, рН 6,2-6,8, вміст рухомого фосфору 14,9-15,3 мг, обмінного калію 6,8-7,3 мг на 100 г ґрунту.
Погодно-кліматичні умови за роки досліджень на Поліссі та в Лісостепу були різними, але мали однакові тенденції. Так, 1997 рік відзначався підвищеною кількістю опадів. Зокрема, у травні-серпні їх випало у 1,5-2,0 рази більше від середніх багаторічних показників. Температура повітря була дещо нижчою порівняно з середньою багаторічною. Такі погодні умови сприяли розвитку фітофторозу.
1998 рік характеризувався найбільш сприятливими умовами для вирощування картоплі. Кількість опадів, їх розподіл протягом вегетації, та температурний режим були близькими до середніх багаторічних показників.
Сума опадів за вегетаційний період 1999 року в Поліссі і Лісостепу була нижчою від середньобагаторічних показників на 63,4 мм; нестача вологи супроводжувалась високим температурним режимом повітря та ґрунту, що призвело до значного недобору урожаю картоплі досліджуваних сортів.
2.2. Методика досліджень
Експериментальна робота проводилась шляхом закладання польового досліду за єдиною схемою для обох грунтово-кліматичних зон. Прояв урожайності, її складових, якісних показників бульб картоплі при внесенні спученого вермикуліту на фоні органічних та мінеральних добрив вивчали за такою схемою досліду:
1 без добрив - контроль6 N45P45K45+компост 5 т/га - фон ІІ2 N45P45K45 - фон І7 фон ІІ + вермикуліт 5 м3/га3 фон 1 + вермикуліт 5 м3/га8 фон ІІ + вермикуліт 10 м3/га4 фон 1 + вермикуліт 10 м3/га9 фон ІІ + вермикуліт 20 м3/га5 фон 1 + вермикуліт 20 м3/га
Повторність в дослідах чотириразова. Площа посівної ділянки 52,0, облікової - 34,7 м2 . Площа живлення - 70х25см. Технологія вирощування картоплі в польових дослідах загальноприйнята для зон, де вони закладались. За час досліджень проводили наступні спостереження, аналізи та обліки.
Агрохімічний аналіз грунту виконували за загальноприйнятими методиками: рН сольове - потенціометричним методом, гідролітичну кислотність - за Каппеном, вміст гумусу - за Тюріним, нітратного азоту - за Грандваль-Ляжу, аміачного азоту - колориметрично, рухомого фосфору - за Кірсановим та Чиріковим, обмінного калію - за Масловою, обмінного магнію - трилонометричним методом.
Агрофізичні властивості грунту визначали: польову вологість - ваговим методом, об'ємну масу з непорушеною будовою - за М.Л. Александровою та О.А. Найдьоновою (Л.: Колос, 1976).
Фенологічні спостереження (відмічали фази - сходи, бутонізація, цвітіння, відмирання бадилля).
Висоту рослин, масу надземної та підземної частини рослин, а також площу листової поверхні визначали за "Методичними рекомендаціями по проведенню досліджень з картоплею.-К., 1983.-216 с." Чисту продуктивність фотосинтезу - за формулою Кідда, Веста і Бріггса, для чого вибирали 10 типових рослин з кожної ділянки (Гродзинський А. М., Гродзинський Д. М. К.: Наукова думка, 1964).
Облік урожаю здійснювали методом суцільного зважування з кожної ділянки. Структуру урожаю визначали ваговим методом при збиранні. Первинні дані проведених досліджень та обліку урожаю обробляли методом дисперсійного аналізу (Доспехов Б. А. М.: Колос, 1979).
Біохімічний склад бульб визначали: вміст крохмалю - за Еверсом, сухої речовини - ваговим методом з висушуванням до 1050С; сирого протеїну, білка, амінокислот, вітаміну С та зольних елементів - на інфрачервоному аналізаторі; нітрати - на нітратомірі. Смакові якості варених бульб визначали шляхом дегустації за п'ятибальною шкалою, потемніння м'якуша - візуально за трибальною шкалою.
Енергетичну ефективність встановлювали за методикою О.К. Медведо-вського та П.І. Іваненка (К., Урожай, 1988). Аналіз економічної ефективності застосування вермикуліту при вирощуванні картоплі проводили за цінами, що склались на час закінчення досліджень.
2.3. Зміни показників родючості грунту під впливом спученого вермикуліту в період проведення досліджень
Завдяки своїм унікальним фізико-хімічним властивостям спучений вермикуліт може позитивно впливати на деякі важливі показники ґрунтової родючості, забезпечуючи цим самим оптимальні умови для росту і розвитку рослин картоплі.
Так, внесення його на фоні мінеральних та органічних добрив знижувало об'ємну масу грунту в зоні Полісся з 1,3-1,5 до 1,13-1,17 г/см3, в Лісостепу - з 1,17-1,18 до 1,05-1,10 г/см3.
За проведеними дослідженнями встановлено, що в грунті, збагаченому вермикулітом, сильніше фіксуються атмосферні опади, хоч характер їх закріплення має свої особливості і залежить як від біологічних особливостей сорту так і кількості опадів. Так, вміст вологи в орному шарі грунту в посівах картоплі сорту Луговська зростав на 0,2-1,3, а в окремі роки - на 1,8%. По сорту Світанок київський ці показники складали відповідно 0,1-0,9 та 1,4%.
Виявлено незначне зниження кислотності під дією вермикуліту. Значення цього показника залежало як від умов зволоження по роках досліджень так і від зони вирощування. Якщо на Поліссі рН сольове було в межах оптимального значення (5,0-6,5), то в Лісостепу - дещо вище (6,3-6,9).
Як свідчать одержані дані, спучений вермикуліт здатний виконувати роль регулятор