РОЗДІЛ II
АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ НАПРЯМКІВ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ
2.1. Існуючі підходи до групування елементів витрат у калькуляційні статті та їх недоліки
Зниження витрат виробництва повною мірою залежить від ефективності управління їх показниками. У свою чергу, процес управління передбачає здійснення функцій обліку, контролю, аналізу та регулювання. Основою для ефективної реалізації означених функцій є використовувана менеджерами тієї чи іншої фірми методика групування елементів витрат.
Отже, розгляд наявних напрямків управління витратами в даній дисертаційній роботі доцільно, на наш погляд, обмежити критичним системним аналізом існуючих (в деякій мірі вже класичних) підходів до групування витрат.
Структура виробничих витрат підприємства складається з певних елементів. До елементів прийнято відносити однорідні за своїм економічним змістом витрати. В усіх галузях народного господарства України всі витрати, що становлять собівартість продукції, групуються за такими елементами: матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати [16, 28, 97, 127].
Так, в будівництві, згідно "Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт", затвердженого постановою Кабінету Міністрів 9 лютого 1996 р. №186 [127] (далі "Типове положення..."), до економічних елементів витрат належать:1
1. Елемент "Матеріальні затрати", до складу якого входять сировина, основні та допоміжні матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, купівельні паливо, енергія та ін. Витрати, що відносяться до даного елементу, використовуються, згідно з функціональним призначенням, всіма без винятку структурними підрозділами будівельної організації.
2. Елемент "Витрати на оплату праці" відображає участь у собівартості продукції необхідної живої праці. Сюди належать основна і додаткова заробітна плата основного персоналу будівельної організації та позаштатних працівників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах і в підсобних виробництвах будівельної організації. Витрати, що відносяться до даного елементу, також використовуються всіма без винятку структурними підрозділами організації.
3. До елементу "Відрахування на соціальні заходи" включаються відрахування на обов'язкове державне та додаткове пенсійне страхування; обов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням та похованням; на обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захфорювання, які спричинили втрату працездатності; на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; на індивідуальне страхування працівників будівельної організації у випадках його обов'язковості та інші соціальні заходи. Величина витрат даного елементу визначається на основі елементу "Витрати на оплату праці", їх також несуть усі без винятку структурні підрозділи будь-якої будівельної організації.
4. До складу елементу "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних фондів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.
5. До елементу "Інші операційні витрати" належать витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу попередніх елементів витрат. Означені елементи витрат також в тій чи іншій мірі мають місце в усіх структурних підрозділах будівельної організації.
Таким чином, усі виробничі витрати, що включаються у собівартість будівельної продукції, поділяються за економічною однорідністю на п'ять елементів. Тобто, в усіх структурних підрозділах будівельної організації, мають місце п'ять однорідних за своїм економічним змістом елементів витрат.
Традиційно склалося, що групування витрат за економічними елементами відображується в кошторисі витрат на виробництво та реалізацію продукції, а також використовується в плануванні та обліку витрат за визначений проміжок часу (місяць, квартал, рік) незалежно від того, завершене виготовлення продукції, до якої відносяться витрати в даному періоді, чи об'єкт залишається незавершеним виробництвом.
Відповідно до даного застосування, розуміння ролі поелементного групування зводилось до забезпечення виділення та розмежування витрат на споживані предмети праці, засоби праці та оплату живої праці незалежно від виробничого призначення та місця здійснення вказаних витрат [10]. Тобто, згруповані за економічними елементами витрати сприймались лише як кількісна категорія, без прив'язки до місця виникнення та без визначення їх функціонального призначення і ролі в процесі виробництва.
Для ототожнення всіх елементів витрат з виробничим процесом елементи витрат групуються за статтями калькуляції.
При групуванні за статтями калькуляції витрати поєднуються за напрямками їх використання, за місцем їх виникнення: безпосередньо в процесі виготовлення продукції, в обслуговуванні виробництва, в управлінні підприємством і т.д. Така класифікація дозволяє визначити собівартість одиниці продукції, розподілити витрати за асортиментними групами, встановити об'єм витрат по кожному з видів робіт, виробничим підрозділам, апарату управління, виявити резерви зниження витрат [154].
У будівництві, згідно [127], усі витрати, що входять до собівартості продукції калькулюються за такими статтями: 1) матеріали; 2) основна заробітна плата робітників; 3) експлуатація будівельних машин і механізмів; 4) накладні витрати.
Дане групування, з точки зору управління витратами, має ряд суттєвих недоліків. Так, наприклад, до калькуляційної статті "Експлуатація будівельних машин та механізмів", зокрема п.2, відносяться вартість паливно-мастильних матеріалів, електроенергії та інших матеріалів і запасних частин, що використовуються під час експлуатації, поточного ремонту, технічного огляду та технічного обслуговування власної та орендованої будівельної техніки, включаючи витрати на їх доставку до приоб'єктного складу та заготівельно-складські вит
- Київ+380960830922