РОЗДІЛ 2
СТРАТЕГІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ НАФТОГАЗОВИХ КОМПАНІЙ В УМОВАХ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
2.1. Стратегічне управління і його роль в забезпеченні конкурентоспроможності нафтогазових підприємств
Орієнтація на ринок - основний принцип сучасного підприємництва. Багато компаній роблять все можливе, щоб оптимально і гнучко реагувати на потреби ринку та його зміни. Проте реалізація цього завдання ускладнюється тим, що для ринкової економіки характерне збільшення нестабільності зовнішнього середовища: прискорюються темпи змін, які значно перевищують швидкість відповідної реакції підприємств; зростає частота виникнення несподіваних подій, їхня непередбачуваність. За таких умов стає неможливим здійснення управління шляхом реакції на проблеми на основі минулого досвіду чи його екстраполяції: для своєчасної та ефективної реакції необхідні передбачення, дослідження і творчість, тому що без вказаних чинників довга та завзята праця ще не гарантує ані успіху, ані навіть виживання підприємства. Це доводить необхідність нових підходів до управління, а саме - широке використання стратегічного підходу.
В сучасних умовах зростаючої конкуренції теорія і практика управління стратегічною діяльністю не зайняла в Україні належного місця. Однак помилки в обраній стратегії або відмова від її чіткого визначення можуть загострити проблеми підприємства та поставити під загрозу його конкурентоспроможність.
Стратегія - це сукупність правил, якими повинні керуватися компанії при прийнятті певних управлінських рішень, щоб забезпечити собі конкурентні переваги та досягти високої рентабельності. Можна вважати, що стратегія - узагальнююча модель послідовності необхідних для досягнення поставленої мети дій, які дозволять ефективно розподіляти та координувати використання ресурсів компанії. Зазвичай стратегія обирається та реалізується в межах функцій стратегічного управління.
Уявлення більшості керівників підприємств щодо потреби освоєння та застосування стратегічного управління в умовах діяльності вітчизняних підприємств коливаються від ствердження про неможливість використання досвіду зарубіжних корпорацій на українських підприємствах, до дуже обережного погодження з тим, що окремі елементи стратегічного управління, ймовірно, будуть корисними в недалекому майбутньому.
Але досвідом багатьох країн (Польщі, Німеччини, Угорщини) вже доведено, що при переході від планової економіки з її централізованим стратегічним управлінням цілими галузями до ринкової економіки формування власної стратегії для підприємств є запорукою успіху в бізнесі. Стратегічне управління є одним з найбільш діючих інструментів сучасного менеджменту.
Об'єктивна необхідність, яка гостро ставить питання розробки й реалізації стратегії на підприємстві - це нестабільність зовнішнього середовища. Саме така ситуація має місце в Україні, тому, на нашу думку, вітчизняні компанії повинні орієнтувати свою діяльність "на одну добу вперед", коли внаслідок швидкого темпу змін ринкового середовища методи стратегічного управління та фінансового аналізу виходять на передній план. Відмова від стратегічного управління означає, що підприємство стає короткозорим і може приймати лише короткотермінові, інколи миттєві чи вже запізнілі рішення, що не може сприяти його конкурентоспроможності.
Стратегічне управління - це арсенал методів та рішень, які може використовувати керівництво компанії для правильного вибору та реалізації специфічної стратегії компанії, що спрямована на досягнення мети її розвитку. Суттю стратегічного управління є наявність в компанії чіткого комплексного стратегічного планування, яке передбачає розвиток компанії на далеку перспективу, в той час як система менеджменту забезпечує управлінські механізми для реалізації цієї стратегії.
Серцевиною стратегічного управління є правильний вибір стратегії. Даний крок є першим важливим результатом, і в той же час - ефективним механізмом стратегічного управління, оскільки стратегія цілеспрямовує і мобілізує використання науково-технічного, виробничо-технологічного, фінансово-економічного, соціального і організаційного потенціалів компанії у визначених напрямках, які забезпечують досягнення успіху.
Відомо, що на сьогоднішній день підприємства України працюють в умовах кризи, а як свідчить досвід провідних країн світу, найбільш ефективними стратегіями для стабілізації діяльності підприємств є впровадження організаційно-управлінських інновацій, пов'язаних з перебудовою структури управління, пошуком оптимальних організаційних рішень. Ринкова економіка вимагає від суб'єктів підприємницької діяльності постійного контролю за станом своїх активів та фінансовими результатами господарювання. В разі виявлення негативних тенденцій необхідно якомога швидше реагувати на перебіг подій з метою відтворення позитивних явищ, оскільки зволікання призводить до втрат конкурентоспроможності підприємства, галузі, країни в певній сфері діяльності. Особливо небезпечним це може бути в нафтогазовому комплексі, який, як вказувалося раніше, є гарантом економічної безпеки будь-якої держави.
Тому для підприємств України в умовах економіки перехідного періоду однією з основних стратегій має стати реструктуризація їхньої діяльності та приведення її у відповідність до вимог ринкового середовища.
В більшості випадків цей процес починається зі структурної перебудови виробництва та управління для підвищення ефективності і конкурентноспроможності підприємства. Як правило, це веде за собою зміни в кількості та складі робочої сили, зменшенні збиткових операцій і реорганізацію організаційної культури компанії.
Щодо нафтогазового комплексу нашої держави, то його структурно-організаційна недосконалість та однотипність механізмів управління зумовлюють незавантаженість багатьох підприємств та організацій, неможливість створення замкнених технологічних циклів, збитковість. Тому зрозуміло: без застосування стратегії реструктуризації цей комплекс уже найближчим часом може втратити свою матеріальну
- Київ+380960830922