РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ДІЯЛЬНОСТІ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ
2.1. Поняття і зміст організаційно-економічного механізму функціонування акціонерної форми господарювання
З філософської точки зору поняття "механізм" розглядається як сукупність становищ і процесів, з яких складається яке-небудь явище, внутрішній пристрій, система управління. Суть визначення механізму управління розглядалася багатьма ученими. Так, Каменіцер С. під організаційно-економічним механізмом розумів систему заходів розпорядницького і примусового порядку, що повинна бути спрямована на забезпечення росту ефективності виробництва [59]. Федосов П., Раппопорт В. розуміють організаційно-економічний механізм у вигляді послідовності упорядкованих зв'язків, що скоординовані з метою системи і структурою процесу прийняття рішень [59]. Цільова спрямованість організаційно-економічного механізму розглядається Бунічем П. такою, що представляє цей механізм і як процес прийняття рішень, і як організацію його впровадження в практику [21]. Крім того в нього включається також така важлива функція управління як контроль за ходом виконання і оцінка отриманих результатів діяльності підприємства. Узагальнення приведених понять організаційно-економічного механізму можна, на нашу думку, використовувати з метою їхньої адаптації до умов економіки, що трансформується.
Щоб найбільш повно розглянути всі аспекти проблеми вибору й обґрунтування організаційно-економічного механізму управління господарською діяльністю підприємства, варто простежити етапи його розвитку. З цією метою доцільно провести порівняльний аналіз структури організаційно-економічного механізму управління господарською діяльністю підприємства в різних економічних системах. В результаті такого аналізу передбачається визначити особливості і закономірності функціонування організаційно-економічного механізму управління господарською діяльністю підприємства в залежності від умов зовнішнього середовища і виробити рекомендації по удосконалюванню механізму управління.
Відомо, що в умовах ринкових відносин вирішальний вплив на форму механізму управління роблять зовнішні фактори. М.Долішній відзначає, що недостатня увага до їх вияву, відсутність механізмів обліку і рішення стали серйозними факторами поглиблення кризового стану економіки[34]. При цьому автором розглядаються дві відправні позиції:
нездатність планової (адміністративно-командної) системи забезпечити високий рівень ефективності господарювання і добробуту народу;
великі можливості ринкової системи в досягненні високого рівня ефективності господарювання на основі розвитку підприємницької діяльності, самостійності підприємців у виборі шляхів, форм і методів управління роботою підприємства в умовах використання різних форм власності.
Оцінюючи економічні системи з цього погляду, можна зробити наступні висновки.
Організаційно-економічний механізм в умовах командно-адміністративної системи виключає зацікавленість керівників підприємств і рядових виконавців у збільшенні маси прибутку, підвищенні продуктивності праці, удосконалюванні організації праці і виробництва, зниженні собівартості, підвищенні якості продукції, економії ресурсів. На думку професора Д.В.Валового [22], мала місце консервативність апарату центральних економічних відомств у рішенні актуальних проблем. Кожен з них вирішує і стежить за ходом виконання "своїх" задач, які часто не стикуються з загальнонародними інтересами. Зміна керівників, як правило, мало що дає. Результатом подібної перебудови господарського механізму стала криза економіки. При всіх очевидних недоліках командно-адміністративна система управління економікою мала ряд переваг:
здатність концентрувати ресурси на рішення глобальних проблем;
можливість реалізації державних проектів у найкоротший термін;
неодмінне і обов'язкове виконання поставлених завдань [22].
Організаційно-економічний механізм, властивий ринковій економіці, ґрунтується на вільності підприємництва, і нерозривно зв'язаної з нею конкуренцією. Конкуренція змушує суб`єкти ринку постійно обновляти й удосконалювати свою продукцію, різноманітний асортимент і підвищувати якість товарів і послуг, необхідною умовою чого є використання останніх досягнень науки, прогресивних технологій і нової техніки. Негативними сторонами організаційно-економічного механізму в умовах ринку є проблеми зайнятості населення, інфляційні процеси і періодично повторювані кризи.
Однією з моделей господарського механізму управління економікою є модель, запропонована Абалкіним Л. [5]. Дана модель була розроблена для економічної системи, що базується на державній власності на засоби виробництва і принципах планування, властивих соціалістичному способу виробництва. Автор виділяє наступні найважливіші складові господарського механізму: організація управління і госпрозрахункове стимулювання, що визначають основні групи методів управління - організаційні й економічні, і систему планування. Дана модель актуальна і в даний час, в умовах ринкових відносин, але на рівні господарського суб'єкта (підприємства). На момент розробки модель господарського механізму була раціональна, тому що всі її елементи могли бути доведені до оптимального рівня. Пояснюється це тим, що всі підприємства мали державну власність з відповідними плановими взаєминами між підприємствами і централізованою системою ціноутворення.
З переходом до ринку економічні процеси стали непередбаченими, держава відмовилося від активного втручання у виробничо-господарську діяльність підприємств. Таким чином, стало очевидним, що соціально-економічна природа господарського механізму залежить від переважних відносин власності на засоби виробництва.
Розглядаючи будь-яку економічну систему як систему з характерним для неї господарським механізмом, варто розглянути наступні проблеми, що вимагають рішення:
відповідність принципів економічної системи най