РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Робота виконана на кафедрі сімейної медицини факультету післядипломної освіти Львівського держаного медичного університету ім. Данила Галицького. Досліджено 183 хворих на хронічні захворювання печінки з мінімальним ступенем активності патологічного процесу, етіологічними факторами розвитку яких були вірусна інфекція, вплив алкоголю, а також наявність хронічного холециститу та жовчнокам'яної хвороби.
Проаналізовано клінічну картину ХЗП на момент загострення (до початку лікування), особливу увагу звернено на дані лабораторних досліджень, зокрема показники імунного статусу і параметри гемостазу. Відмічено особливості клініки при вірусних, алкогольних і неспецифічних реактивних гепатитах та цирозах печінки вірусного і алкогольного генезу (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на хронічні захворювання печінки
за характером патологічного процесу
Захворювання Кількість хворих
(n = 183)абс. число%Хронічні захворювання печінки (ХЗП)1831001. Хронічні гепатити (ХГ)
* Хронічний вірусний гепатит (ХВГ)
* Хронічний алкогольний гепатит (ХАГ)
* Хронічний неспецифічний реактивний гепатит (ХНРГ)14478,695228,424424,044826,232. Цирози печінки (ЦП)3921,31
Проаналізовано динаміку клінічних проявів, імунологічних та гемостазіологічних показників в процесі лікування в наступних групах пацієнтів:
1. Хворі на хронічні гепатити і цирози печінки (87 осіб), які на фоні базисної терапії піддавались впливу гіпо-гіпермагнітного поля. Серед пацієнтів даної групи було виділено підгрупи хворих: на ХВГ - 23 особи, ХАГ - 21, ХНРГ - 22, ЦП (вірусної і алкогольної етіології) - 21.
2. Хворі на хронічні гепатити, які в комплексі з базисною терапією отримували хофітол (28 осіб, з них з ХВГ - 11, ХАГ - 9, ХНРГ - 8).
3. Хворі на хронічні гепатити, яким в комплексі з базисною терапією був призначений гептрал (27 осіб, з них з ХВГ - 10, ХАГ - 8, ХНРГ - 9).
4. Хворі на хронічні гепатити і цирози печінки, які отримували лише базисну терапію: з ХГ - 23 пацієнти (з них 8 - з ХВГ, 6 - з ХАГ, 9 - з ХНРГ), з ЦП (вірусної і алкогольної етіології) - 18.
Розподіл хворих за вказаними групами представлений в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих за методами лікування
ЗахворюванняМетоди лікуванняМагнітотерапія (n=87)Хофітол (n=28)Гептрал (n=27)Базисна терапія (n=41)абс. число%абс. число%абс. число%абс. число%ХГ
* ХВГ
* ХАГ
* ХНРГ66
23
21
2275,86
26,43
24,14
25,2928100271002356,10ЦП2124,14----1843,90
Терапія магнітним полем проводилась згідно методики, запропонованої працівниками Львівського медичного університету (Є.Х. Заремба, Є.М. Панасюк, В.І. Бабич та ін., 1992). Використовувався "стимулюючий" режим дії магнітного поля (МП) із зміною частот від 5 до 21 Гц. Курс лікування включав 14-16 сеансів магнітотерапії (тривалістю до 20-21 хв.) - по одній процедурі в день.
Хофітол застосовувався в дозі по 2 табл. (400 мг) 3 рази на день перед вживанням їжі протягом 3 тижнів.
Гептрал призначався внутрішньовенно по 800 мг на добу протягом 10 днів та по 400 мг перорально 4 рази на день протягом наступних 10 днів.
Базисна терапія включала внутрішньовенне крапельне введення (1 раз на добу) 5% розчину глюкози (200 мл) з кокарбоксилазою (100мг), аскорбіновою кислотою (5 мл 5% розчину), рибоксином (10 мл 2% розчину), пероральне вживання токоферолу ацетату (200 мг на добу) та симптоматичну терапію протягом 2 тижнів з наступним прийманням рибоксину (по 200 мг 3 рази на день) і токоферолу (200 мг на добу) всередину протягом 10 днів. Хворі на цироз печінки з проявами набряково-асцитичного синдрому отримували діуретичну терапію (верошпірон, фуросемід) за індивідуальною схемою під ретельним контролем діурезу.
Досліджувані хворі перебували на лікуванні в клінічній лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова (1-е, 2-е терапевтичні відділення та палати для тематичних хворих кафедри сімейної медицини в кардіологічному відділенні).
2.1. Загальна клінічна характеристика досліджуваних хворих
В дослідження було включено 183 хворих на ХЗП віком від 20 до 70 років (середній вік - 51?12,6 років), з них 123 чоловіки (67,21%) та 60 жінок (32,79%). Більша частина пацієнтів (63,25%) належала до найбільш соціально активної групи населення (від 20 до 60 років).
Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб - донорів, які не перебували на диспансерному обліку з приводу соматичної патології і протягом останніх двох років не хворіли гострими простудними захворюваннями. За віком і статтю особи контрольної групи відповідали досліджуваним хворим: серед них було 13 чоловіків (65%) та 7 жінок (35%), середній вік яких складав 52,4?14,2 років.
Хронічні захворювання печінки діагностували на основі скарг хворих, даних анамнезу, результатів об'єктивного, інструментальних та лабораторних методів досліджень. Враховувались рекомендації Всесвітнього конгресу гастроентерологів (Лос-Анджелес, 1994), згідно яких хронічний гепатит визначається як клініко-морфологічний синдром певної етіології, що проявляється запальними змінами в печінці і прогресує через ряд морфологічних стадій (відповідно до наявності та поширеності фіброзної тканини в печінці) до формування цирозу як стадії єдиного патологічного процесу.
Для верифікації діагнозу хронічного вірусного гепатиту (вірусного цирозу печінки) і фази вірусного процесу, крім даних анамнезу про перенесений в минулому гострий вірусний гепатит, застосовувалось лабораторне дослідження крові з метою виявлення серологічних маркерів вірусної інфекції. За допомогою методу імуноферментного аналізу (ІФА) з використанням тест-систем виробництва "Clone Systems" (Італія), "Orgenics" (Ізраїль), НВО "Діагнос