Ви є тут

Облік та аналіз витрат на виробництво (на прикладі підприємств взуттєвої промисловості України)

Автор: 
Кірданов Михайло Григорович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
3402U001743
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ОБЛІК ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ У РЕФОРМОВАНІЙ СИСТЕМІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
2.1. Трансформація обліку витрат як складова реформування системи бухгалтерського обліку
Облік витрат і калькулювання собівартості продукції - це основна підсистема системи бухгалтерського обліку в промисловості. Побудова обліку затрат і принципи калькулювання значною мірою залежать від методології бухгалтерського обліку в цілому, методології виробничого обліку зокрема.
Методологія - це сукупність методів, способів наукового дослідження або пізнання, які використовуються окремими науками. В бухгалтерському обліку методологія - це сукупність взаємопов`язаних специфічних прийомів та способів дослідження його організації.
Принципи та методологічні аспекти системи обліку витрат і калькулювання собівартості, яка діяла до реформи бухгалтерського обліку, склалися в 30-70-і роки. По мірі посилення централізованого планового керівництва відбувалася концентрація і централізація методологічного керівництва обліком затрат.
Вже в постанові СТО (Рада праці та оборони) від 20.01.1932 року "Про порядок обчислення собівартості промислової продукції" було регламентовано багато питань обліку виробничих витрат: порядок складання калькуляцій фактичної собівартості, склад калькуляційних статей витрат, методи обліку витрат і калькулювання, порядок оцінки готової продукції і незавершеного виробництва тощо ?9, С. 67?. Однак на цьому етапі не було досягнуто єдності в методології обліку витрат і калькулювання в межах народного господарства у зв`язку з тим, що кожен наркомат мав право видавати свої інструкції, не зважаючи на необхідність єдності змісту витрат виробництва в усіх галузях промисловості.
Тому метою перших, затверджених у 1953 р., "Основних положень з планування, обліку і калькулювання собівартості промислової продукції" і всіх наступних Основних положень: 1955, 1970,1990 рр., було встановлення єдиних для всіх промислових підприємств, незалежно від їх відомчого підпорядкування, засад планування, обліку і калькулювання собівартості продукції.
З кожною наступною редакцією Основних положень централізована регламентація методології обліку витрат і калькулювання набувала все більш досконалого характеру, бо все ширше коло методологічних принципів виробничого обліку регулювалося цими документами і діставало єдинообразне тлумачення для всіх підприємств.
Основні положення, затверджувані Держпланом, Міністерством фінансів, Держкомцін, ЦСУ, регламентували систему планування, обліку та обчислення собівартості в масштабі всієї промисловості. Відповідно до Основних положень розроблялися галузеві інструкції з планування, обліку та калькулювання собівартості, які були наступним ступенем методологічної регламентації виробничого обліку на підприємствах окремих галузей промисловості.
Цими нормативними документами в централізованому порядку визначалися такі принципи методології обліку затрат і калькулювання собівартості:
- склад витрат, що відносяться на собівартість продукції;
- номенклатура та зміст елементів витрат і статей витрат;
- принципи планування витрат виробництва і застосовувані у даній галузі показники;
- перелік техніко-економічних факторів, що використовуються при розробці планових завдань із собівартості;
- класифікація витрат за різними ознаками;
- методи обліку витрат і калькулювання, їх класифікація ;
- порядок оцінки залишків незавершеного виробництва та його інвентаризації;
- оцінка поворотних відходів і втрат від браку продукції;
- зміст статей непрямих витрат та способи їх розподілу між окремими видами продукції;
- організація зведеного обліку витрат виробництва;
- об`єкти обліку затрат і калькулювання;
- калькуляційні одиниці;
- форми калькуляційних листів;
- складання і періодичність калькуляцій фактичної собівартості продукції.
Метою всеохоплюючої регламентації методології і обліку витрат і калькулювання було досягнення єдності методології планування, обліку і калькулювання собівартості по галузях промисловості і промисловості в цілому, що створювало передумови для економічно обґрунтованого узагальнення даних в масштабі галузей і промисловості, співставлення рівнів собівартості аналогічної продукції, виготовленої на різних підприємствах не тільки за підсумком статей собівартості, але й за окремими статтями витрат, не тільки за підсумком витрат на виробництво, але і по окремих економічних елементах.
Організаційні принципи бухгалтерського обліку витрат на виробництво були єдиними для всіх видів виробництв і всіх промислових підприємств незалежно від технології і характеристики вироблюваної продукції, структури управління та розмірів підприємства.
В обліку витрат на виробництво економічна наука періоду планового господарювання виходила з таких засад:
- всі витрати на виробництво продукції в кінцевому підсумку мають бути включені в її собівартість ;
- всі витрати на виробництво продукції узагальнюються в системі рахунків бухгалтерського обліку, яка забезпечує необхідне групування за економічною ознакою, часовими періодами, статтями калькуляції, місцями виникнення, видами продукції та об`єктами калькулювання;
- облік витрат на виробництво є підставою і необхідною передумовою калькулювання собівартості продукції.
Призначенням обліку витрат було визнане повне, достовірне, своєчасне визначення фактичних витрат на виробництво і збут продукції, організація належного контролю за використанням матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, коштів і трудових витрат в процесі виробництва продукції у співставленні з нормами, нормативами, лімітами та кошторисами, виявлення результатів виробничої діяльності підприємства.
Метою калькулювання було визнано обчислення фактичної собівартості всієї продукції й одиниці продукції, співставлення фактичної собівартості в цілому і по окремих статтях витрат з плановими значеннями для контролю за виконанням встановлених завдань і виявлення причин та умов її зміни, визначення рентабел