Ви є тут

Підвищення насіннєвої продуктивності озимого ріпака за рахунок удосконалення заходів посівного комплексу в умовах Півдня України.

Автор: 
Нереуцький Святослав Григорович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
0402U001772
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Для більш повного вивчення впливу заходів посівного комплексу (строків; способів сівби; норм висіву) на продуктивність озимого ріпака в 1997 - 2000 роках нами були проведені польові досліди, які щорічно закладали на дослідному полі учбово-дослідного господарства ім. А.В. Трофімова Одеського державного сільськогосподарського інституту.

2.1. Грунтово-кліматична характеристика місця проведення досліджень

Територія учбово-дослідного господарства, де проводились досліди, знаходиться в Ізмаїльсько-Одеському (південно-західному) агрогрунтовому районі південної степової агрокліматичної зони України.
Південний Степ за грунтово-ботанічним відношенням чітко розділяють на дві самостійні підзони: підзону південного Степу з чорноземами південними і підзону сухого Степу з темно-каштановими і каштановими грунтами [107 - 109].
Грунтовий покрив підзони південних степів добре описаний в роботах І.А. Крупеникова, Н.В. Вернандера та ін., В.Д Кісаля і Г.М. Кривоносова [110 - 113].
Землі господарства розміщені на еродованому водороздільному плато, яке, в свою чергу, розміщене між прибережно-чорноморським сухим лиманом і балочно-річною системою річки Барабой і представлена широкохвилястим та водно-ерозійним типом рельєфу.
Грунтові води знаходяться на глибині від 5 до 20 метрів між лесовидними відкладами і підстилаючими їх глинами. Вони не мають зв'язку з поверхнею і не впливають на формування грунтового покриву.
Дослідне поле Одеського державного сільськогосподарського інституту розміщене на вирівняній ділянці рівнинного плато з незначним схилом на південь. Найменше віддалення від лісосмуг - 600 метрів.
Грунтотвірні породи - важкосуглинисті, карбонатні, неоглеєні, незасолені леси. Грунт - чорнозем південний. Морфобіологічна характеристика описана згідно грунтового розрізу, який було закладено восени 1969 року в шостому полі дослідної стаціонарної сівозміни.
Горизонт Н, 0 - 34 см. Перегнійно-акумулятивний горизонт, свіжий, темнувато-сірий до глибини 20 - 25 см, орний, дрібно-зернисто-пиловидний, пористий, важкосуглинистий з наявністю великої кількості коренів і червоточин. Перехід в слідуючий горизонт - поступовий.
Горизонт Нр/к, 34 - 65 см. Перехідний горизонт. Темно-сірий, але з менш інтенсивним забарвленням ніж гумусовий горизонт, в нижній частині з наявним бурим відтінком, крупнозернистий, часто комковато-зернистий з домішками дрібних гостроребристих часток, слабко ущільнений. Перехід в слідуючий горизонт різкий.
Горизонт Р/к, від 65 см і глибше. Материнська порода, палево-бурий лес, верхня частина якого деколи перекрита червоточинами. З 75 - 95 см ярко виражені карбонати у вигляді густої белоглазки, а з 300 - 350 см - кристалічний гіпс.
За механічним складом та фізичними властивостями грунт дослідної ділянки характеризується відносною однорідністю, який можна віднести до муловато-крупнопилуватих важких суглинків (табл. 2.1).
Реакція грунтового розчину нейтральна (рН біля 7,0). Вміст гумусу в шарі 0 - 20 см складає 3,54 %. Із збільшенням глибини величина цього показника поступово зменшується: на глибині 50 - 60 см - 2,26, а на 100 - 120 см - 0,5 % від маси абсолютно-сухої наважки грунту.
Валовий запас поживних речовин в метровому шарі грунту достатньо високий: азоту - 10 - 15 тонн на гектар, фосфору - біля 15 тонн і калію - біля 300 тонн.
Таблиця 2.1
Механічний склад і фізичні властивості грунту дослідної ділянки (Грунти учгоспу ім. Трофімова, 1990)
Шар грунту, смВміст фракцій, % на абсолютно сухий грунтЩільність грунту, г/см3Вологість стійкого в'янення (ВСВ)1-0,25 мм0,05-0,001 мм0,001 мм%мм0 - 10
10 - 20
20 - 30
30 - 40
40 - 60
60 - 80
80 - 1009,4
4,3
4,0
6,4
7,9
7,9
8,064,4
66,9
68,0
63,1
62,1
63,0
62,026,2
28,8
28,0
30,5
30,0
29,1
30,01,15
1,21
1,29
1,32
1,35
1,41
1,537,7
8,0
9,0
8,9
10,0
11,1
10,49
10
12
12
14
16
16
За вмістом рухомих поживних речовин грунти піддослідної ділянки відносяться до середньо забезпечених, що вказує на необхідність внесення добрив або мобілізації родючості грунту шляхом відповідних агротехнічних заходів для досягнення високих врожаїв сільськогосподарських культур.
Територія учбово-дослідного господарства ім. А.Ф. Трофімова розміщена в центральному, теплому, недостатньо-зволоженому агрокліматичному районі степу Одеської області.
Характерним для цієї зони є клімат помірно-континентального типу ярко вираженим посушливим періодом. Він характеризується високими літніми температурами, що зближує його з континентальним, та з іншого боку,- м'якою зимою завдяки безпосередній близькості Чорного моря.
Кліматичні умови Південного Степу висвітлені у багатьох метеорологічних і кліматичних довідниках областей України, а також у роботах багатьох науковців: А.А. Борисова, А.А. Вербіна, І.Є. Бучинського, Є.В. Голуба, С.М. Перехреста, Н.Н. Акимовича, С.М. Алпатьєва, В.П. Попова, М.І. Щербань та ін. [114 - 122].
Ця зона характеризується високою теплозабезпеченістю рослин. Біля 80 - 85 % сонячної енергії, яка засвоюється земною поверхнею протягом року, припадає на весну і літо. Сума активних температур вище +100С знаходиться в межах 3200 - 34000.
Середня річна температура повітря 9,60С. Самий холодний місяць із середньомісячною температурою -3,20С - січень (табл. 2.2). Бувають випадки, коли в зимовий період температури повітря спускається до -290С.
Таблиця 2.2
Характеристика погодних умов за середньо багаторічними даними Одеської метеостанції.
МісяцьСума опадів, ммСередня температура повітрядекадасума за місяцьдекадасередня за місяцьІІІІІІІІІІІІСічень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
Сума за рік12,4
8,6
7,1
9,4
12,0
13,2
17,0
11,7
7,6
7,4
13,0
13,210,3
14,2
8,2
7,9
9,6
18,8
15,4
14,5
13,9
10,0
15,7
1