РОЗДІЛ 2
ГЕОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ УМОВИ МІСЦЕЗНАХОДЖЕНЬ АНТРОПОГЕНОВИХ УНІОНІД В АЛЮВІАЛЬНИХ ВІДКЛАДАХ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПЛАТФОРМИ
Долини річок Дністер, Прут, Дунай, Дніпро, Південний Буг та їх притоки утворюють добре виражені тераси, що перекриваються субаеральними лесовими породами. В численних розрізах терасових відкладів та прісноводних верствах морських та лиманних відкладів знайдені рештки прісноводних молюсків, серед яких особливого значення для стратиграфії та палеогеографії мають уніоніди. На основі опрацювання зборів їх решток, літературних та фондових матеріалів по алювіальних відкладах, були описані основні місцезнаходження решток молюсків в долинах рр. Дністер, Прут, Дунай, Дніпро, Південний Буг, узбережжя Азовського моря (рис. 2.1).
2.1.Долина р. Дністер
Голоценові відклади в долині р. Дністер представлені алювіальними відкладами високої та низької заплав. Відносна висота високої заплави коливається від 4-6 м (на ділянці Ямпіль-Каменка), цоколь знаходиться нижче врізу води на 5,5 м біля м. Єгорівка. В будові заплави простежуються заплавна фація (суглинки, глини, супіски, біля гирла - мули) та руслова (піски, гравій, галька), причому їх потужність коливається в значних межах. Для руслового алювію характерна фауна: Crassiana crassa, Sphaerium rivicola, Viviparus viviparus, Lithogluphus naticoides та інші.
Умовні позначення до рис. 2.1
* -1 - місцезнаходження решток антропогенових уніонід
1 - с. Рокссолани; 2 - с. Біляївка; 3 - м. Тирасполь; 4 - с. Малаєшти; 5 - с. Спея; 6 - с. Делакеу; 7 - с. Резіна; 8 - с.Рашків; 9 - м. Кам'янка; 10 - с.Білоч; 11 - с. Подойма; 12 - с. Велика Косниця; 13 - м. Сороки; 14 - с. Косоуци; 15 - с. Окланда; 16 - с. Михайлівка; 17 - м. Григоріополь; 18 - с. Голошниця; 19 - с. Новонекрасівка; 20 - с. Нагорне; 21 - с. Слободзея-Маре; 22 - м. Кагул; 23 - м. Унгени; 24 - с. Петрешти; 25 - с. Кунича; 26 - с. Матвеєвка; 27 - с. Баловне; 28 - с. Дмитрівка; 29 - с. Немирів; 30 - м. Канів; 31 - м. Градизьк; 32 - с. Гуньки; 33- с. Семибалка; 34 - с. Бессергенівка; 35 - с. Платово; 36 - с. Олександрівка; 37 - с. Трифанешти;
В нижній течії річки будова заплави відрізняється більшою потужністю заплавної фації та її складом. Тут гравійно-піщані відклади перекриті заплавно-старичними глинами, суглинками, на яких залягають заплавні піщано-суглинисті осадки з пачкою мулів. На південь від с. Паркани відносна висота високої заплави зменшується і біля с. Крокмози становить 2-2,5 м.
Для І надзаплавної (парканської) тераси характерне різновисоке залягання цоколя при практично однаковій відносній висоті поверхні. Положення цоколя над врізом ріки складає: біля с. Молодово - 3 м, с. Наславча - 2-3 м, а вже біля с. Ташлик - на 2 м нижче врізу. Відносна висота поверхні 10-14 м в середній течії Дністра, 5-8 м - в нижній течії.
Будова І тераси характеризується різними потужностями заплавної і руслової фацій. На них залягає покрив лесовидних суглинків і супісків, що відносяться до причорноморського горизонту. Між покривом та алювієм в деяких розрізах залягає дерново-луговий похований грунт (дофіновський горизонт). Отже, алювіальні відклади, що знаходяться під грунтом, можуть відноситись до бузького та вітачевського горизонтів. Деякі розрізи в нижній течії річки мають дві алювіальні товщі. При цьому в таких розрізах цоколь тераси знаходиться на 6-9 м нижче (с. Слободзея), ніж в інших, поруч розміщених.
Рештки молюсків з місцезнаходжень біля сс. Голошниця, Ямпіль, Каменка представлені сучасними видами Unio pictorum L., U. tumidus Philip., Crassiana crassa Philip. та деякими зонально вимерлими видами Crassiana ater (Clessin), Crassiana pseudocrassa (Haas).
ІІ надзаплавна тераса слободзейська в нижній течії, голошницька - в середній. Відносна висота поверхні коливається від 15-18 до 20-25 м. Висота цоколя становить: вище врізу річки біля с. Рункашев - 13 м, с. Суботівка - 9 м, м. Вади-луй-Воде - 8 м, с. Ташлик - 4 м, с. Спея - 3-9 м, с. Паркани - від 3 м вище врізу до 7 м нижче врізу, с. Карагаш - від 2-3 м вище врізу до 12 м нижче врізу. Як бачимо і ІІ тераса в нижній течії характеризується різним положенням цоколя, а отже двома алювіальними товщами.
В найбільш повних розрізах заплавний алювій перекриває коричневий похований грунт, що зіставляється з вітачевським. Вище залягає потужна товща бузьких лесів, в верхній частині яких знаходиться нечітко виражений дофіновський похований грунт. Деякі розрізи (сс. Паркани, Карагаш) характеризуються двома алювіальними товщами, які відбивають два цикли алювіального осадкоутворення. Іноді алювій перекритий потужною товщею озерних відкладів з пилком міжльодовикового спектру. Це свідчить про те, що на алювій нижнього ритму, що був сформований в регресивну фазу Чорного моря (під час зледеніння), накладений алювій верхнього ритму, сформований протягом міжльдовиков'я.
Видовий склад молюсків нижньої і верхньої товщ алювію відрізняється. В місцезнаходженнях поблизу сс. Глинне, Трифанешти, Карагаш, Кайнари присутні: Unio pictorum L., U. tumidus Philip., Crassiana musiva Spengl., Crassiana consentaneus Ziegl., Crassiana crassa Philip., Crassiana ater (Clessin), Crassiana pseudocrassa (Haas). Верхня товща вміщує рештки теплолюбних Corbicula cor. Lam., причому вони виявлені не тільки в с. Глинне, але й в Середньому Придністров'ї (с. Стара Ушиця), що свідчить про теплий клімат при його формуванні і дозволяє нам зіставити його з еемським міжльодовиков'ям.
ІІІ надзаплавна тераса, виділена Л.Ф. Лунгерсгаузеном [35] як григоріопольська, детально була описана А.Л. Чепалигою [79, 82], В.Г. Чиркою [139] під назвою спейської, П.Д. Букатчуком, П.Ф. Гожиком, Г.М. Білінкісом [118] для Середнього Придністров'я була запропонована назва косоуцька, на основі добре вивченої фауни в районі с. Косоуци. Відносна висота поверхні сильно коливається в залежності від повноти лесової товщі: відносна висота цоколя змінюється в межах