розділ II). Отже, душа асоціюється з внутрішніми органами, анатомія яких співвідносна з просторовою орієнтацією у водоймищі.
4.4.2.3. Фразеологізми, в яких за образну складову взято ознаку руху води. Вода як символ здатна притягувати до себе певну кількість метафоричних моделей, які групуються за ознакою подібності внутрішньої форми. Образ рідини, що ллється, спільний для ФО виливати душу, переливатися в душу, обливати свою душу слізьми. Первинне значення дієслова лити вказує на сакралізовану роль води в ритуалі: "лити - лат. libo-are "виливати, приносити жертву" [ФАСМ., Т.ІІ, 504]. Вода в ритуалі була кодом в системі первісного світобачення й розглядалась як ціннісне джерело життя, саме життя, принесення якого в жертву вважалось кульмінацією відносин природи і людини.
4.4.2.3.1. Внутрішня форма названих трьох одиниць подібна, але не ідентична. ФО виливати душу, переливатися в душу репрезентують паралель "вода - слово". В її основу покладена ознака, властива і воді, і слову - швидкості руху, плинності. На думку Потебні, "... слово, саме по собі швидке... може порівнюватися із плинною водою взагалі" [166, 65].
4.4.2.3.2. Семантика ФО обливати свою душу слізьми формується компонентом сльоза. Значення "проливання" закладене в самому слові сльоза: "ст-сл. сль-за, тотожно з хорутанськ. sra-ga, крапля ... відповідно сльоза - крапля і вода взагалі" [166, 69].
Отже, ФО виливати душу, переливатися в душу базуються на зіставленні двох фрагментів дійсності - води і слова, а компонент сльоза етимологічно споріднений з водою.
4.4.2.4. Фразеологізми, побудовані на основі паралелі "збовтана, брудна вода - неспокій". Збуджений стан, хаотичний рух думок й почуттів зіставляється з приведеною в рух водою. Саме таку внутрішню форму мають ФО мутити душу, замутити душу, скаламутити душу. Образ мутної води експлікує стан неспокою: "мутити - збовтувати, приводити в рух рідину, спричинити безладдя, замішання, смута - сум" [ПРЕОБРАЖ., Т.1, 572]. Можливо, операції над водою пов'язані з насилання причини, оскільки вода як очищає, лікує, так і адсорбує нечисті впливи: "Якщо вода зносить хитки і притки, уроки, то й наносить їх" [166, 64]. Образ приведеної в рух води підсилений складним утворенням каламуть (ФО скаламутити душу). В образну складову інтегрована ще одна ознака - брудна вода, знак біди, нещастя: "каламуть "мутна рідина", каламута "клопіт, сварка" з основ кал (бруд) і мутний" [ЕСУМ, Т.ІІ, 347].
Отже, в основу паралелі "збовтана, брудна вода - неспокій" покладена ознака безладного руху води, зіставлення відбувається між двома явищами, одне з яких структурує внутрішню форму ФО (вода), а друге - семантику ФО.
4.4.2.5. Фразеологізми, сформовані паралеллю "коливання води - душевне хвилювання". Ознаки дії, виділені людською свідомістю у водній стихії, ізоморфні психічним станам. Вода приховує, швидко рухається, забруднюється, дрижить і коливається. Остання ознака дії покладена в основу внутрішньої форми ФО сколихнути душу, сколихнути в душі. Зіставлення психічної сфери й явища природи викликане необхідністю об'єктивації емоцій і почуттів. Ознака дії, на якій побудована паралель, прямо детермінує зв'язок внутрішньої форми й семантики. Отже, спостереження за природними явищами дозволили первісній свідомості провести паралель між фрагментом дійсності - приведеною в рух водою - і психічним станом неспокою.
На подібній паралелі "рух води - психічний стан" базується ФО точити душу: "точити // праслов. tociti: примушувати бігти, текти" [ФАСМ., Т.IV, 90] (пор. вода камінь точить).
4.4.2.6. Фразеологізми, побудована на паралелі "крапля - задоволення спраги". Вода в міфологічній свідомості не втрачає свого магічного потенціалу в залежності від пропорції. Градація водоймище / вода / крапля репрезентує систему образних складових ФО, що віддзеркалюють міфологічні уявлення про душу як воду. Паралель між образом і семантикою побудована за ознакою кількості води. Мала репрезентаторка символу - крапля формує семантику ФО закропити душу (в 1-у знач.): 'вжити незначну кількість їжі або рідини' [ФСУМ, Т.1, 308]. Дієслово закропити походить від того ж кореня, що й іменник крапля: 'кропити; давньорус. кропля-крапля' [ПРЕОБРАЖ., Т.1, 391].
Отже, семантика ФО добувається операцією над релевантними знаннями, що вода - життєво необхідний компонент задоволення інстинкту споживання.
4.4.2.7. Фразеологізми, побудовані на паралелі "кипіння - нервове збудження". Паралель "кипіння - почуття прихильності". Для об'єктивації психічного мовленнєва свідомість використовує фізичні властивості води. Поєднання води і вогню продукує образ кипіння, репрезентованого у ФО прикипіти душею, накипіти на душі, кипить душа, в душі закипати. Зіставлення крайньої межі нервового збудження й киплячої води відбулося за ознакою дії "виливатися через край". Поняття кипіння і гніву в давні часи збігаються, позначаються одним словом: "дав-інд. k?pyati "він вражений, закипає, гнівається", kopas "кипіння, гнів" [ФАСМ., Т.II, 237]. Міжсуб'єктні відносини відбиває ФО прикипіти душею, де прихильність, кохання ототожнюється з жагою, бажанням. Етимологія дієслова кипіти: "лат. cupio-ere "бажати, жадати, вимагати" [ФАСМ., Т.ІІ, 235]. ФО даної групи характеризуються масштабом охоплення емоцій: від хвилювання до роздратування і гніву. Взагалі, негативні емоції більш концептуалізовані в мові, що свідчить про переважаючу інтроспекцію людини своїх негативних почуттів над позитивними.
Отже, асиметрія "один образ - дві паралелі" детермінована полісемією слова кипіти. Значення 'кипіти, гніватися' структурує паралель "кипіння - нервове збудження", а значення 'бажати, жадати' - паралель "кипіння -прихильність", що виникла на основі ознаки дії "сильно, надмірно".
? ?
?
Із усього сказаного можна зробити висновок, що в українських фразеологізмах із компонентом душа відбиваються такі ознаки води як одного з першоелементів світу і субстанції душі: дія води "приховує" (паралель "водоймище - таємні почуття"); ознака швидкості