Розділ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
З квітня 1986 по серпень 2000 року в Донецьком центрі трансплантації органів
виконано 415 алотрансплантацій нирки 364 реципієнтам, у тому числі 364 –
первинних, 51 – повторна. Два пересадження виконані 35 пацієнтам, три – 5,
чотири – 2. Матеріалом цього дослідження послужили архівні історії хвороби і
власні спостереження 153 трансплантацій нирки (ТН), виконаних у період з 1995
по 1999 рік включно.
Усі вивчені нами спостереження були розподілені на дві основні групи. Перша –
так називаний «навчальний масив» (105 спостережень), тобто спостереження в яких
прогноз наслідку ТН визначали ретроспективно. Порівняльний аналіз
клініко-лабораторних показників залежно від результату ТН (сприятливий чи
несприятливий) у першій групі становив основу для створення математичної моделі
біологічної системи «донор-реципієнт» та опрацювання системи індивідуального
прогнозування й оптимізації результату ТН. Друга група – «апробаційний масив»
(48 спостережень), тобто спостереження в яких прогноз оцінювали проспективно за
опрацьованими нами критеріями прогнозування й оптимізації результату
трансплантації нирки.
Сприятливим, відповідно до загальноприйнятих критеріїв, ми вважали такий
результат ТН, при якому час виживаності реципієнта і повноцінного
функціонування ренального трансплантата складає один рік і більш. Відповідно,
несприятливим вважали такий результат, при якому терміни виживання реципієнта і
збереження функції ниркового трансплантата були менш одного року.
Для створення математичної моделі біологічної системи «донор – реципієнт» і
установлення факторів, що впливають на прогноз і оптимізацію наслідку
алотрансплантації нирки, проаналізований 191 параметр, що включає вік і стать
донора і реципієнта, анамнестичні дані, результати комплексного
клініко-лабораторного й інструментального обстеження, параметри гістосумісності
за антигенами HLA, особливості анестезіологічного забезпечення, терапевтичні
режими в пре-, інтра- і післяопераційному періодах.
Загальна характеристика цих параметрів у двох основних, вивчених нами, групах
реципієнтів викладена в цьому розділі.
Першу групу («навчальний масив») склали 105 пацієнтів, яким ТН виконана в
період з 1995 по 1997 рік включно, що дозволило ретроспективно оцінити її
результат у найближчому і віддаленому (до трьох років) періодах. Зі 105
пацієнтів 1-ої групи в 98 (93.3%) основним захворюванням, що призвело до
розвитку хронічної ниркової недостатності (ХНН), був хронічний гломерулонефрит,
у 4 (3.8%) – полікістоз нирок, у 3 (2.9%) – сечокам’яна хвороба.
Другу групу («апробаційний масив») склали 48 пацієнтів, яким ТН виконана в
період 1998-1999 року. Максимальний термін спостереження у віддаленому періоді
дорівнює 2.5 року, мінімальний – 1 рік 2 місяці. За основним захворюванням, що
обумовило розвиток нефросклерозу і ХНН, пацієнти 2-ої групи розподілилися в
такий спосіб: хронічний гломерулонефрит – 45 (93.8%), полікістоз нирок – 2
(4.2%), системна склеродермія – 1 (2.0%).
У 1-ій групі первинна ТН виконана 90 (85.7%) реципієнтам, повторна – 15
(14.3%); у 2-ій групі первинне пересадження нирки здійснене 37 (77.1%)
реципієнтам, повторне – 11 (22.9%) (t-критерій 18.54, р < 0.001). Таким чином,
у другій групі повторна ТН здійснювалася вірогідно частіше, що є важливою її
характеристикою у світлі наявних у літературі даних про несприятливий вплив на
прогноз ренальних ретрансплантацій.
Розподіл пацієнтів, що спостерігалися нами, за статтю і віком репрезентований в
табл. 1.
Зі 153 реципієнтів 105 (68.6%) були чоловіки, 48 (31.4%) – жінки; у 1-ій групі
їх було 68.6% і 31.4%, у 2-ій – 68.8% і 31.2%, відповідно.
Вік реципієнтів коливався від 14 до 60 років, складаючи в середньому в 1-ій
групі 35.76 ± 1.31 року, у 2-ій – 34.35 ± 1.35 року (t-критерій 0.75, р >
0.05). Як випливає з табл. 1, найбільшу частину склали реципієнти вікової групи
від 21 року до 40 років – 97 (63.4%) осіб, тобто люди найбільш працездатного
віку. Така ж тенденція зберігається й в обох групах, де реципієнти вікової
групи від 21 року до 40 років складають 61.0% і 68.8% відповідно.
Таблиця 1
Розподіл пацієнтів 1-ої («навчального масиву») і 2-ої («апробаційного масиву»)
за статтю і віком
Вік (років)
Групи реципієнтів (n = 153)
Разом
1-а (n = 105)
2-а (n = 48)
чоловіки
жінки
чоловіки
жінки
абс.
абс.
абс.
абс.
абс.
0 - 20
7.6
0.95
4.2
2.1
12
7.8
21 - 40
41
39.1
23
21.9
25
52.1
16.6
97
63.4
41 - 50
16
15.2
4.8
10.4
8.3
30
19.6
51 і більш
5.7
4.8
4.2
2.1
14
9.2
РАЗОМ
71
67.6
34
32.4
34
70.9
14
29.1
153
100.0
Таким чином, вивчені нами групи реципієнтів були не лише репрезентативні, але й
цілком зіставні за основним захворюванням, що обумовило розвиток ХНН, віком і
статтю.
Тривалість основного захворювання від моменту встановлення діагнозу до ТН, що
аналізується, як і терміни розвитку термінальної ХНН, широко варіювали в обох
групах. В 1-ій групі тривалість основного захворювання, що обумовило розвиток
ХНН, варіювала від 3 місяців до 48 років, складаючи пересічно 10.23 ± 1.32
року; у другій групі вона коливалась від 3 місяців до 23 років, а в середньому
дорівнювала 9.42 ± 0.90 року. Максимальну тривалість основного захворювання ми
спостерігали переважно при сечокам’яній хворобі і полікістозі нирок, а також
при неодноразових ТН при хронічному гломерулонефриті. Статистично вірогідної
різниці у середній тривалості основного захворювання між групами не виявлено
(t-критерій 0.51, р > 0.05).
На наш погляд, важ