РОЗДІЛ 2
АДВОКАТСЬКА ТАЄМНИЦЯ ЯК ОДИН ІЗ ПРИНЦИПІВ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТА
2. 1. Поняття та зміст адвокатської таємниці: порівняльний аналіз
Дотримуючись загальноприйнятих у світовому співтоваристві норм щодо прав і свобод громадян, Україна йде шляхом побудови демократичного суспільства. В Декларації про державний суверенітет України підтверджені прагнення створити демократичне суспільство, потреба всебічного забезпечення прав і свобод людини та громадянина.
Правова захищеність особи - одна з фундаментальних ознак правової держави, яка передбачає наявність системи ефективних юридичних засобів реалізації і захисту прав і свобод. В цій системі особливе місце належить адвокатурі, яка є одним із основних механізмів захисту прав і свобод людини і займає провідне місце в правозахисній діяльності (ст. 59 Конституції України).
Значення адвокатури підкреслюється в Основних положеннях про роль адвокатів, прийнятих VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам (серпень 1990 р.) В цьому документі зазначається, що кожна людина вправі звернутися за допомогою до адвоката для підтвердження і захисту своїх прав на всіх стадіях кримінальної процедури, а уряд зобов'язаний гарантувати ефективну процедуру і працюючий механізм для реального і рівного доступу до адвокатів усіх осіб, що проживають на території держави, а також можливість користуватися юридичною допомогою, яка здійснюється незалежними юристами [7, с. 96]. Можливість здійснення основних прав людини, кожною конкретною особою забезпечується, насамперед, юридичними механізмами певної держави, які є системою ефективних юридичних засобів реалізації, охорони і захисту прав людини.
Реальна здійсненність і надійна захищеність прав людини, як зазначає О. Д. Святоцький, це - найвищий критерій гуманістичності, прогресивності адвокатури [234, с. 17]. Будь-які системи організації та діяльності адвокатури, що існують нині в різних країнах мають оцінюватись через їх здатність забезпечення захисту прав і свобод людини. Адвокатська таємниця і є тим похідним інститутом, який необхідно співвіднести з інститутами захисту прав і свобод людини та громадянина, тобто тими інститутами, якими є - адвокатура, інститут таємниці тощо. Іншими словами, порівняльний аналіз адвокатської таємниці можливий лише в контексті згаданих правових категорій.
Зупинимось на основних моментах визначення змісту адвокатської таємниці через призму романо-германської правової сім'ї. В основу аналізу закладаються класифікаційні підходи Р. Давида, В. Котюка, В. Лазарева, М. Малишка, В. Медведчука, М. Михеєнка, О. Святоцького, В. Погорілка та ін. [123, с. 41-42; 148, с. 61-64; 200, с. 10-13; 152, с.261].
Наприклад, згідно з поправками до Основного закону про статус адвокатів (Франція, 1992 р.) адвокат зобов'язаний додержуватись професійної таємниці, що є і правом, і обов'язком. До таємниці віднесено слідчі дії, відомості, що одержані від клієнта, та процесуальні дії самого адвоката [234, c. 39]. Професійною таємницею є листування між клієнтом і адвокатом та між адвокатами з приводу ведення справи. В тому разі, коли судова інстанція приходить до висновку, що вилучений у адвоката документ є професійною таємницею, а судовий слідчий використав його в судовому процесі, то сам процес в зв'язку з цим може бути визнаний недійсним. Адвокату забороняється розголошувати загальну професійну таємницю, таємницю слідства, відомості, одержані від клієнта. Професійна таємниця забезпечується і іншими шляхами, а саме: адвокат не може бути радником, представником чи захисником більше ніж одного клієнта в одній справі. При непорядному ставленні до своїх клієнтів адвокат підлягає цивільно-правовій відповідальності, а при вчиненні злочину - кримінальній відповідальності [146, с. 2].
Наприклад, голова паризької адвокатури Г. Коен, виступаючи на семінарі в Міністерстві юстиції Російської Федерації, який відбувся за участю російських і французьких адвокатів, повідомив, що заборонено вилучати, розглядати адвокатське досьє. Якщо у слідчого є достовірні дані про те, що у адвоката є документи, які вкрай необхідні слідчому для розкриття істини, то цей документ може бути вилучений тільки з персонального дозволу старшини адвокатського ордену. В тому ж разі, якщо буде дозволено це зробити, слідчий допускається в кабінет адвоката тільки у супроводі члена ради адвокатського ордену. Вони разом вивчають цей документ і потім член ради докладає адвокатському ордену, чи є зміст даного документу адвокатською таємницею. Якщо є підстави для вилучення цього документа, то на нього накладається печатка, і він направляється до суду. В кінцевому результаті тільки суд вирішує, чи є цей документ професійною таємницею, чи не підлягає розголошенню, чи може бути використаний слідчим [146, с. 1]. Окрім цього, професійною таємницею є листування як між клієнтом і адвокатом, так і між адвокатами з приводу даної справи.
Федеральне положення про адвокатуру Федеративної республіки Німеччини (1959 р.) щодо визначення адвокатської таємниці дотримується тих же принципів, що і законодавство Франції. Так, адвокат відсторонюється від виконання професійних обов'язків, коли він представляв інтереси іншої сторони, або якщо брав участь у цій справі як суддя, арбітр, нотаріус тощо [68, с. 3-6]. В параграфі 53 КПК ФРН також зазначено, що адвокат має право відмовитись від дачі пояснень щодо відомостей, які йому стали відомі при здійсненні функцій захисту [67, с. 28-29]. Отже, вказані положення свідчать не тільки про зміст поняття "адвокатська таємниця", але і про гарантії адвокатської діяльності.
Діяльність адвокатів Бельгії має ту особливість, що адвокатська таємниця не може бути відмінена навіть на прохання клієнта, тобто зобов'язання конфіденційності непорушні. Окрім цього, адвокатам не дозволяється надавати послуги двом і більше клієнтам з протилежними інтересами, а також за обставин, що можуть призвести до конфлікту. Наприклад, особиста зацікавленість у справі, або угоді. Якщо назріває конфлікт інтересів,