РОЗДІЛ 2
ІНТРОДУКЦІЯ ТАВОЛГ В УКРАЇНУ
Декоративна цінність кущів роду Spiraea L. давно оцінена практиками садівництва. Початком інтродукції таволг можна вважати XVI століття, коли була введена в культуру таволга верболиста. Так, в 1587 році зі Сходу потрапляє в Європу S. salicifolia L., а трохи пізніше - у 1640 році вводиться в культуру S.hypericifolia L. [20]. У XVIII ст., в період аптекарських городів (1765), було розроблено асортимент дерев і кущів, рекомендований для озеленення Петербурга. В цей список ввійшли S.salicifolia L. i S.crenata L. Перші аптекарські городи були також організовані в Лубнах (1721 р.) і Києві (1770 р.). Окремі види таволг інтродуковано у І половині ХІХ століття. Історія інтродукції японо-китайських рослин пов?язана з іменем садівника із Шотландії Роберта Форчуна, який з 1843 року подорожував по Китаю. Серед його зборів рослин виявились таволги [61]. Найбільшого розмаху інтродукція роду Spiraea досягла у 2-й половині ХІХ та на початку ХХ століття. В цей час починається вивчення багатої гірської флори Центрального і Південно-Західного Китаю. Початкове знайомство з нею проходило майже виключно за посередництва католицьких місіонерів, що проживали в Китаї. Вони могли проникати в найнедоступніші гірські місцевості, збирали насіння і переправляли в Європу в ботанічні установи чи садові фірми. З 1900 по 1911 р. E.Wilson організував 4 експедиції в гірські, мало доступні, райони Китаю [14]. Нині таволги вирощують в багатьох ботанічних садах світу, зокрема, в країнах Західної Європи [62-70]. В колекціях ботанічних садів Москви, Санкт-Петербурга, Ташкента, Караганди, Мінська, Вільнюса, Риги, Бишкеку, Горно-Алтайська, Іркутська, Владивостока, Кишинева, Ялти, Одеси, Донецька, Києва, у дендраріях Тростянця, Краснокутська нараховується в основному від 10-35 до 40 і понад 85 таксонів таволг, інтродукованих з різних областей їх природного поширення [25, 71-98].
Інтродукція видів роду Spiraea на території України має давню історію. Вона пов'язана з інтродукцією рослин, яка інтенсивно розпочалась із заснуванням перших ботанічних садів. В 1631 р. в Києві був закладений перший декоративний сад серед лісу в Голосіївській пустині Києво-Печерського монастиря за розпорядженням Київського митрополита Петра Могили. В саду було висаджено багато декоративних і плодово-ягідних рослин [99]. Павло Алепський, архідиякон патріарха Макарія, який здійснював в 1653 році подорож із Персії в Росію через Україну, писав, що при Київському монастирі церкви утопають в садах: "Сады наполнены цветами, кустарниками и изящнейшими растениями "травами". Тобто, поряд з багатим набором плодових рослин в саду вирощували і декоративні.
В XVII-XVIII ст. відбувається інтенсивна інтродукція декоративних деревних рослин в Правобережну Україну. Помістя облаштовувались парками з найрізноманітнішим асортиментом декоративних рослин. Але конкретні відомості про екзотичні деревні рослини того часу не збереглися. Цікаво зазначити про акліматизаційний сад І.Н.Каразіна, заснований у 1809 році на хуторі Основ?янці Богодухівського повіту (нині Краснокутський парк Харківської області). Колекція декоративних деревних рослин збереглась тут до наших днів. І.Н.Каразін, брат засновника Харківського університету, в своєму саду вперше в Україні в широкому масштабі провів дослід акліматизації більше 200 видів деревних рослин. Насіння він отримав з Європи та частково привіз особисто з Північної Америки. В "Лесном журнале" за 1833 р. (ч.1, кн.1) [100] наводиться перелік 232 назв декоративних дерев і кущів, вказуються ступінь їх зимостійкості, методи захисту від вимерзання, відомості про цвітіння та плодоношення. У саду І.Н. Каразіна на початку ХІХ століття вперше інтродуковано в Україну велику кількість красивоквітуючих кущів, в тому числі таволг: S.tomentosa i S.salicifolia. У 1837 р. засновано приватний ботанічний сад Миколи Зарудного в с. Софіївка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії. Саджанці і сіянці привозили із Краснокутська, Яготина, Москви, Петербурга. Тут з самого початку проводили акліматизаційні досліди, фенологічні спостереження. В результаті спостережень упродовж 1837-1848 років установлено, що цілком акліматизувалися: S.crenata, S.trilobata, S.hypericifolia, S.chamaedryfolia, S.salicifolia, S.prunifolia.
Університетські ботанічні сади засновано в Харкові у 1804 р., у Кременці - у 1806 р., при Ніжинському ліцеї - у 1820 р. У Кременецькому ботанічному саду протягом перших трьох років (1806-1809) було інтродуковано 760 видів екзотичних і 460 місцевих видів рослин, а в кінці 1810 року тут вже вирощували рослини 2406 таксонів. У 1833 р. колекція збільшилась до 12 тисяч видів, із них у відкритому грунті було 585. В 1834 році колекція рослин цього Саду частково була передана Ботанічному саду Київського університету ім. Святого Володимира. Через 50 років після заснування Ботанічного саду Київського університету в "Списку дендрофлори Університету Святого Володимира" за 1884 рік вказується 16 видів таволг [101]. З них найбільшого поширення в озелененні України набули: S.japonica L.f., S. crenata L., S.chamaedryfolia L., S. ulmifolia Scop., S.hypericifolia L., S.media Franz.Schmidt, S. trilobata L. і S. douglasii Hook., а також S.cantoniensis Lour. та S.cantoniensis. f. lanceata Zab. Два останніх таксони широко використовуються в озелененні в південних районах України. Пізніше, у ХХ ст., таволги також привертали увагу спеціалістів [102-105]. Професор Київського університету О.Л. Липа в 1950 році рекомендував в порайонному асортименті рослин для озеленення населених місць України 5 видів таволги [106].
2.1. Розвиток колекції роду Spiraea L. у Ботанічному саду
ім. акад. О.В.Фоміна
Починаючи з 70-х років ХХ ст., в Ботанічному саду ім. акад. О.В.Фоміна розпочалась активна робота з інтродукції деревних рослин, в т. ч. таволги [107]. В даний час колекція деревних рослин відкритого грунту налічує 1628 таксонів. Станом на 1983 рік в експозиції Саду було 19 таксонів таволг і майже стільки ж