РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих
Обстежено 146 жінок, хворих на цукровий діабет 2 типу, які знаходились на обстеженні та лікуванні в ендокринологічному стаціонарі Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України та амбулаторних закладах м. Харкова.
Загальна кількість хворих дозволила виділити достатнє число груп залежно від рівня глікемічної компенсації, менопаузального стану, судинних ускладнень цукрового діабету. Це дало змогу визначити наявність та характер кореляційних зв'язків між метаболічними проявами інсулінової недостатності, інсулінорезистентністю та маніфестацією ангіопатій (ішемічна хвороба серця, ретинопатія) за умов різної насиченості організму жіночими статевими гормонами, як і вплив антиоксидантної терапії на виразність оксидативного стресу та складові ліпідного спектру.
Антропометричні показники вищеозначеного загалу хворих складали в середньому: вік - 53,8±0,48 років (від 35 до 65 років), тривалість захворювання - 7,5±0,43 років (від 2 місяців до 25 років, в тому числі: до 5 років - у 72 осіб, від 5 до 10 років - у 37 осіб, понад 10 років - у 37 осіб).
Обстежені жінки мали різний менопаузальний стан: у 21 хворої на цукровий діабет відмічені регулярні менструальні періоди, у 28 - нерегулярні менструальні періоди або відсутність місячних не довше, ніж 11 місяців, та у 97 - спонтанна менопауза більш, ніж 12 місяців на початку дослідження, відповідно, пре-, пери- та постменопауза [210].
До антропометричного дослідження ввійшло також визначення маси тіла, росту та індексу маси тіла (ІМТ), вимірювання обсягів талії і стегон з подальшим визначенням індексу, що характеризує тип ожиріння. Відповідно до критеріїв ВООЗ [211] надмірну масу тіла діагностували за наявності ІМТ ? 25 кг/м2, ожиріння - ІМТ ? 30 кг/м2.
Верхній (андроїдний, вісцеральний, центральний) тип розподілу жиру визначали при індексі обсяг талії/обсяг стегон > 0,85, переважно верхній - обсяг талії/обсяг стегон = 0,85-0,81 та нижній тип розподілу жиру - обсяг талії/обсяг стегон < 0,8.
У більшості хворих (132 особи із 146 обстежених або 90,4 %) діагностовано надмірну масу тіла або ожиріння, при цьому надмірна маса тіла верифікована у 56 осіб, ожиріння - у 76 осіб, що склало, відповідно, 38,4 % та 54,0 % щодо діабетичного загалу. В цілому середній показник ІМТ дорівнювався 30,8±0,46 кг/м2. Слід зазначити, що у 94 осіб спостерігався верхній тип розподілу жиру, у 37 - переважно верхній та у 15 - нижній тип розподілу жиру.
Вищезазначені показники антропометричного аналізу засвідчують високий атерогенний потенціал дослідженої групи хворих, оскільки доведено, що вісцеральне ожиріння, викликаючи зміни ліпідного профілю, перш за все, гіпертригліцеридемію, асоційовану зі збільшенням індексу окислення ліпідів [212], підвищує ймовірність находження в плазмі окислених ЛПНГ, які видаляються з плазми виключно скевенджер-рецепторами і, у такий спосіб, збільшують ризик розвитку кардіоваскулярної та макроваскулярної хвороби [213]. Окрім того, наявність оберненої кореляції між NO-опосередкованою ендотеліальною дилятацією та ІМТ, тобто менша вазодилятація при збільшенні ІМТ, підтримує роль ожиріння як головного вкладника до погіршеної інсулін-опосередкованої ендотелій-залежної (виділення NO) вазодилятації [213].
Більшість проспективних досліджень свідчить про наявність прямої кореляції між станом компенсації цукрового діабету та розвитком його ускладнень, а саме, ретинопатії, нефропатії, мікроангіопатії нижніх кінцівок. Ступінь компенсації цукрового діабету визначали залежно від клінічних симптомів захворювання, глікемії натще та постпрандіальної, рівня глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), глюкозурії. В якості лабораторних показників глікемічного контролю використовували критерії European Diabetes Policy Group [214], а саме, компенсація (глікемія натще 4,4-6,1 ммоль/л, постпрандіальна 4,4-8,0 ммоль/л, HbA1c <6,5 %, глюкозурія відсутня), субкомпенсація (глікемія натще ?7,8 ммоль/л, постпрандіальна ?9,5 ммоль/л, HbA1c ?7,5 %, глюкозурія ?0,5 %) та декомпенсація (глікемія натще >7,8 ммоль/л, постпрандіальна >9,5 ммоль/л, HbA1c >7,5 %, глюкозурія >0,5 %).
Загальноклінічні та біохімічні дослідження проводили неодноразово за умов різного ступеня компенсації вуглеводного та ліпідного обміну. Обстежений загал хворих мав великий діапазон базальної глікемії - від 4 до 16 ммоль/л (в середньому 7,7±0,21 ммоль/л). На час первинного обстеження стан глікемічної компенсації було діагностовано у 43 (29,5 %) хворих, субкомпенсації - у 40 (27,4 %) хворих та декомпенсації - у 63 (43,1 %) осіб. В усіх хворих на цукровий діабет 2 типу визначено прояви дисліпідемії, діагностованої при перевищенні ліпідних рівнів ризику, а саме, вміст в сироватці крові тригліцеридів ?1,7 ммоль/л, загального холестеролу ?5,0 ммоль/л, холестеролу ЛПНГ ?3,0 ммоль/л або холестеролу ЛПВГ <1,2 ммоль/л [214-216].
На початку дослідження 31 хвора знаходилася на монотерапії дієтою, 81 хвора одержувала пероральні цукрознижуючі препарати: сульфаніламіди (манініл - 5-15 мг/добу) або бігуаніди (метформін - 850-1700 мг/добу), 11 - комбіновану терапію пероральними цукрознижуючими препаратами та інсуліном, 23 - базис-болюсну інсулінотерапію (середня добова доза 47±2,4 Од). В якості доповнюючої терапії 29 пацієнткам була рекомендована терапія антиоксидантними вітамінами (?-токоферолу ацетат 600 мг + аскорбінова кислота 500 мг щоденно під час їжі per os протягом 4 тижнів), яка призначалась на тлі глікемічної субкомпенсації або компенсації.
Вибір вищеозначеного сполучення вітамінів обґрунтовано особливостями їх біохімічної взаємодії та суттєвим значенням в якості "чистильників" вільних радикалів за наявності діабету [175, 202]. Ліпофільний вітамін Е (?-токоферол) являє собою високоефективний антиоксидант в ліпідній серцевині клітинної мембрани, і описується як ланцюг-розриваючий антиоксидант [75, 202, 217]:
•
O2