РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ ПРОЦЕСУ ПНК ТА ЙОГО
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ (НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНИ)
2.1. Етапи та методи первісного нагромадження капіталу
У дійсності методи первісного нагромадження - це усе, що завгодно, але тільки не ідилія.
К. Маркс
Практика економічних реформ як в Україні, так і в інших постсоціалістичних державах породила безліч різноманітних методів первісного нагромадження капіталу. У кожній країні вони мають свою специфіку, обумовлену нормативно-правовою базою реформ, інституціональною структурою економіки, співвідношенням політичних сил, національними особливостями менталітету населення й іншими чинниками. Проте у цих методів є і загальна риса, визначена подібністю процесів, що відбуваються в постсоціалістичних економіках, - усі вони пов'язані з масштабним перерозподілом майнових і фінансових активів, у результаті якого формуються національні капітали.
Незважаючи на велику різноманітність застосовуваних методів, вони можуть бути об'єднані в групи, кожна з яких представляє ту або іншу форму здійснення ПНК. Представляється доцільним застосувати наступні критерії їх групування:
1) спосіб перерозподілу майнових активів;
2) законність використовуваних методів ПНК.
Якщо перший критерій характеризує джерело походження капіталів, то другий - характер походження.
Відповідно до першого критерію можна виділити наступні форми ПНК:
- опосередковане первісне нагромадження капіталу, що відбувається шляхом перерозподілу фінансових коштів держави, підприємств, населення і приводить до формування грошового капіталу;
- пряме первісне нагромадження капіталу, що передбачає безпосередню децентралізацію тієї частини суспільної власності, що представлена у виді індустріальних виробничих фондів та природних ресурсів, і перетворює останні на продуктивний капітал, минаючи стадію грошового капіталу.
Таким чином, основними джерелами ПНК в умовах постсоціалістичної економіки виступають майно і фінанси державних підприємств, державні фінанси, фінанси недержавних підприємств і населення.
У відповідності з другим критерієм первісне нагромадження капіталу може здійснюватися в легальній і кримінальній формах.
Кожна форма ПНК реалізується за допомогою властивого їй набору методів, причому більшість методів припускає відразу декілька механізмів здійснення (рис. 2.1).
2.1.1. Етапи первісного нагромадження капіталу в економіці України. Для кожного етапу розвитку процесу ПНК характерні свої специфічні методи і механізми їх реалізації. Вони обумовлюються, насамперед, інституціональними особливостями економіки у відповідний період. З огляду на те, що з моменту початку ПНК у вітчизняній економіці істотні інституціональні зміни, на наш погляд, відбувалися двічі, вважаємо доцільним виділити три етапи розвитку цього процесу в Україні:
1) 1960-ті-1984 рр. - відсутність інституціональних можливостей для здійснення приватновласницького присвоєння у легальній формі;
2) 1985-1991 рр. - формування інституціональних можливостей для легалізації частини кримінальних методів ПНК, різке посилення перерозподільних процесів;
3) із 1992 р. дотепер - легалізація приватної власності, поява нових стихійних і початок цілеспрямованих перерозподільних процесів.
Перші ознаки початку процесу ПНК можна виявити на четвертому етапі еволюції адміністративної системи (1960-і-1984 р.), який одночасно є етапом зародження ринкових відносин. Він, як уже було відзначено раніше, характеризувався розкладанням жорсткої директивної системи управління народним господарством і становленням "адміністративного ринку". Всі методи ПНК у цей період носили кримінальний характер, оскільки не існувало правових та інституціональних можливостей для здійснення приватновласницького присвоєння в легальній формі. Тому перерозподіл активів із суспільної власності в приватну неминуче був пов'язаний з переведенням їх із легальної економіки в тіньову за допомогою наступних методів ПНК:
- діяльність підпільних виробничих цехів;
- виробництво неврахованої продукції на держпідприємствах;
- розкрадання суспільної власності;
- спекуляція дефіцитними товарами;
- незаконні валютні операції;
- фінансове шахрайство;
- хабарництво;
- наркобізнес та інші види кримінального промислу.
Станом на середину 80-х років, частка тіньового сектора економіки складала понад 20% національного доходу [16, 5]. Але, незважаючи на такі значні масштаби, ПНК носило прихований і обмежений інституціональними рамками адміністративної системи характер.
Аналізований період цікавий також тим, що саме в цей час починають формуватися потужні розподільні коаліції - перші, поки що неформально, інституалізовані суб'єкти ПНК. М. Олсон визначає їх як групи спеціальних інтересів, що прагнуть забезпечити собі частку суспільного багатства або прибутку, який перевищує їхній внесок у виробництво, покладаючи на останнє витрати, пов'язані із самим процесом перерозподілу [253, 44-46]. У СРСР розподільні коаліції виникали на базі відомчо-галузевих монополій і територіально-виробничих комплексів. На наш погляд, саме відомчість і регіоналізація стали першими проявами децентралізації суспільної власності, що почалася, на макрорівні. Це, у свою чергу, призвело до зміни мікроекономічної інституціональної моделі суспільства.
В умовах ослаблення адміністративно-командних підойм управління економікою директори і деякі інші представники вищого менеджменту підприємств, що мали особливий статус у системі поділу суспільної праці і безпосередньо управляли виробництвом, одержували можливість не просто підпорядковуватися вищим органам, а торгуватися з ними за більш вигідні умови реалізації своїх інтересів. Система вертикальних торгів доповнювалася нелегальними і легальними горизонтальними торгами, значення яких безупинно зростало. Як наслідок, наприкінці 1970-х років з ієрархічного суспільства п