Ви є тут

Економіко-математичне моделювання ефективної взаємодії банків з підприємствами

Автор: 
Дурицький Ігор Миколайович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
0402U002179
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2

РОЗРОБКА МОДЕЛЕЙ, СПРЯМОВАНИХ НА ЕФЕКТИВНУ ВЗАЄМОДІЮ БАНКІВ З ПІДПРИЄМСТВАМИ
2.1. Побудова ефективних механізмів взаємодії банків з підприємствами

2.1.1. Актуальність проблеми
Внаслідок кризи економіки України спостерігається спад на фондовому ринку і несприятлива ситуація у цілому на фінансовому ринку. Для його відродження потрібно перенесення вектора діяльності із спекулятивного у промисловий (реальний) сектор економіки [4, 17].
Висока доходність на ринку облігацій внутрішньої державної позики (далі ОВДП) навесні-влітку 1996 року стимулювала банки до переорієнтації з кредитного ринку до "практично безпечного" ринку державних облігацій. Облігації у даному випадку працювали на погашення дефіциту державного бюджету, а не на розвиток виробництва (у випадку обгрунтованого цільового кредитування). У результаті використання цього фінансового інструменту фінансові установи отримували надприбутки, а реальне кредитування було майже відсутнє.
Питання побудови ефективних механізмів взаємодії на довгостроковій основі банків з промисловим сектором знайшли своє відображення у працях відомих українських та закордонних вчених [11, 28, 29, 35, 58, 67, 71]. Для модернізації виробничого процесу, оновлення його технологічної бази потрібні великі інвестиції, разом з тим концентрація капіталу у вітчизняній економіці все ще не досягла рівня, який дає можливість фінансувати масштабні інвестиційні процеси.
Потреба більш активного залучення капіталу у національну промисловість з боку комерційних банків довго стримувалась також з причини високого відсотку неповернення коштів. У багатьох вітчизняних підприємств не було достатньо досвіду налагодження менеджменту і функціонування у нових фінансово-господарських умовах, що вимагає створення ефективних фінансових механізмів залучення банків для більш активної участі у промисловому капіталі. Корисно було б у цих питаннях скористатися досвідом банківських спеціалістів, їх умінням розробляти механізми управління фінансами (розробка оптимальних схем фінансування виробничих проектів), отриманому раніше досвіду придбання корпоративних прав і досвіду роботи з іноземними інвесторами.

2.1.2. Економічні механізми реалізації банківських стратегій

У ряді випадків взаємодія банку та підприємства будується за принципом "фінансової голки", коли фінансова допомога перетворюється у його фінансову залежність від банку [2, 22]. Механізм такої залежності простий і базується на основному законі ринку: перетікання коштів у сферу з більшою нормою прибутку.
Схема такого механізму зображена на Рис. 2.1:

Рис.2.1. Схема фінансової залежності підприємств
Володіючи контрольним пакетом акцій підприємства, банк забезпечує такий розподіл прибутку підприємства, при якому більша його частина направляється не на розвиток виробництва, а на збільшення банківських пасивів, які приносять відносно високий дохід. У результаті, підприємство відчуває гостру нестачу коштів і для підтримки виробництва змушене звертатися за кредитами до банку, потрапляючи тим самим у ще більшу залежність від нього. Коло замикається, і процес повторюється знову.
Фінансова залежність може мати і обернену направленість: банк стає залежним від підприємства, якому він надав кредит. Якщо підприємство кредит не повертає, перед банком постає проблема: віднести виділену суму у розряд безнадійних боргів, розпочати довгострокову та складну процедуру банкрутства, або виділити новий кредит для підтримки підприємства-боржника, яке обіцяє у найкоротший строк повернути і старі, і нові борги. Оскільки фінансові засоби зазвичай направляються на споживання, а прибуток стає або "від'ємним", або розміри його значно менші кредитних зобов'язань, що взяті підприємством, то процес реінвестування фактично не здійснюється.

2.1.3. Побудова ефективних фінансових механізмів взаємодії банку та підприємства

На відміну від ситуацій, коли потоки коштів з банку до підприємства ініціюють збільшення дефіциту коштів і потребу у нових кредитах, ідея побудови ефективних фінансових механізмів взаємодії банку та підприємства полягає у створенні "каталізаторів" ефективності до ланцюга "банк - промислове підприємство" з метою досягнення безпеки вкладень та компенсації недостатньої ефективності прямих інвестицій у промисловість (з точки зору банку).
На рис. 2.2 представлені три випадки співвідношення області інвестицій у промисловість та фінансового ринку [22]:
а) ефективність промислових інвестицій відповідає нижній границі ефективності фінансових операцій. У цьому випадку грошові ресурси можуть частково забезпечувати промисловий сектор (область INV), але в обмеженій кількості;
б) існує "розрив" S між ефективністю інвестицій в промисловий сектор та фінансовим ринком. Даний випадок є найбільш типовим, тому виникає проблема впровадження необхідних засобів для ліквідації таких розривів;
в) у ланцюжку "банк - підприємство" пропонується впровадження спеціального фінансового механізму F, призначення якого - компенсація розриву ефективності: F переважніше S. Він повинен стати "каталізатором", що сприяє налагодженню зв'язку між фінансовим та промисловим секторами економіки.

Рис. 2.2. Співвідношення області інвестицій у промисловість
та сектори фінансового ринку
Зацікавленість підприємства у використанні подібних фінансових механізмів досить висока, а для банків відповідь на це питання залежить від стратегічних планів розвитку, а можливі схеми дій будуть розглянуті далі.
Одним із напрямків подальшого розвитку банків є зрощування промислового і банківського капіталу шляхом утворення холдингів, промислово-фінансових груп. У такому випадку стратегія розвитку банку передбачає придбання промислови