Ви є тут

Визначення конкурентоспроможності автотранспортних підприємств та стратегії її підвищення.

Автор: 
Дяченко Тетяна Олексіївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
0402U002202
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

2.1 Принципи та задачі охоплення певного сегменту ринку автотранспортних послуг
Будь-яка економічна організація у своїй діяльності неминуче зіштовхується з невизначеністю. Підприємство не володіє достатніми (повними) даними про своє сучасне і майбутнє, воно не в змозі передбачити всі зміни, що можуть відбутися в зовнішньому середовищі. Планування є одним із засобів "прояснення" внутрішніх і зовнішніх умов діяльності. Планування - це інструмент подолання невизначеності. Там, де є планування, невизначеність скорочується.
Підприємству не під силу цілком усунути невизначеність, цілком спланувати свою діяльність. Адже усунути невизначеність - значить усунути самий ринок, розмаїття незбіжних інтересів і дій суб'єктів ринку. Звичайно, підприємства намагаються впорядкувати свої зовнішні відносини шляхом витиснення впливів ринку на свою діяльність і такі зусилля приносять певний успіх.
Контроль над ринком може здійснюватися кількома засобами. Серед них: вертикальна інтеграція; контроль над попитом; контрактні відносини; створення підприємницьких мереж.
Вертикальна інтеграція означає об'єднання підприємств, які входять до складу єдиного технологічного ланцюжка.
Вертикальна інтеграція ринкового типу служить справам окремого підприємства, хоча ефект досягається в звуженні сфери дії ринкових законів.
Потрібно відзначити, що, руйнуючи ринкові відносини, вертикальна інтеграція зводить нанівець позитивні ефекти конкуренції: прагнення підприємств до зниження витрат і підвищення якості послуг, вибір найкращого з постачальників або клієнтів і пов'язане з цим зміцнення конкурентоспроможності й стійкості ринкового положення підприємства.
Усуваючи конкуренцію і її результати, економічна організація погіршує не тільки стан справ на ринку в цілому, але і власне положення, знижує свій господарський потенціал. Тому багато ділових фірм в останні десятиріччя відмовляються від вертикальної інтеграції, замінюючи внутрішні угоди більш ефективними ринковими угодами.
Контроль над попитом означає, що підприємство в стані контролювати об'єм реалізованих послуг шляхом різноманітного впливу на попит. Один із варіантів контролю над попитом - встановлення монопольного впливу на ринок. Автотранспортне підприємство, яке є найбільшим постачальником послуг, може самостійно регулювати об'єм попиту і конструювати реакцію покупців на свої послуги.
Більш ефективне і стійке джерело впливу на попит - маркетингова діяльність підприємства, тобто не грубий тиск на попит, а пристосування до споживчих потреб і настроїв. Але у цьому випадку сили конкуренції не дозволяють встановлювати цілком плановані й абсолютно стійкі відносини із споживачами.
Більш надійним засобом усунення невизначеності й одержання можливості планувати свою діяльність є контрактні відношення. Вони одержали дуже широке застосування в економіках розвинених країн світу. До початку 90-х років більш 2/3 усіх товарних угод у західному світі мали контрактний характер.
В автотранспортних підприємствах угода між потенційними покупцем і продавцем транспортних послуг оформлюється контрактом, за яким встановлюються ціни й обсяги перевезень продукції на достатньо тривалий період часу.
Контракти не є абсолютним і універсальним засобом, оскільки не усувають ризику, пов'язаного з невиконанням зобов'язань однієї із сторін. Причини невиконання - вплив усіх чинників зовнішнього середовища (у тому числі природних і політичних стихій). Традиційно більш надійними партнерами є великі підприємства.
Підприємства можуть зменшувати невизначеність зовнішнього середовища, використовуючи, крім контрактів, таку форму взаємодії, як підприємницькі мережі, які об'єднують підприємства, що економічно зацікавлені між собою, на основі гнучких взаємовідносин, співробітництва, побудованого на довірі. Від вертикальної інтеграції, наприклад, заснованої на жорстких ієрархіях, підприємницькі мережі відрізняються незалежністю і свободою дій кожної із ланок мережі, підприємства зберігають свою економічну і юридичну самостійність. Від звичайних ринкових угод відносини в рамках мережі відрізняються тим, що вони підкріплюються не силами закону, а морально-етичними нормами, відносинами довіри.
Отже, кожний із перерахованих чинників знижує вплив невизначеності на підприємницьку діяльність.
Основою будь-якої підприємницької діяльності є матеріально-технічна база. Матеріально-технічна база сучасного автомобільного транспорту представляє собою сукупність засобів та шляхів сполучення, технічних пристроїв і будівель. Засобами сполучення є автомобілі, автомобілі-тягачі, напівпричіпи, причіпи транспортного призначення, що перевозять вантажі й пасажирів. Засоби сполучення називаються рухомим складом автомобільного транспорту.
Стан матеріально-технічної бази автотранспортного підприємства характеризує його технічний рівень. Удосконалення матеріально-технічної бази досягається шляхом підвищення: технічного рівня рухомого складу, технічного рівня машин і обладнання у зоні технічного обслуговування та ремонту, зміцнення матеріальної бази допоміжних служб, підвищення технологічного рівня обладнання та устаткування. Технічний рівень виробництва залежить не тільки від впровадження нової техніки і технології, а також від своєчасного списання морально і матеріально зношеної техніки.
Результатом діяльності людей є створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного і суспільства в цілому. В силу особливостей, що відрізняють автомобільний транспорт від інших галузей матеріального виробництва, результат його функціонування виступає не у вигляді нового продукту, а у вигляді послуги, що надається підприємствам, організаціям і населенню. Послуга визначається як діяльність, пов'язана з обміном вартостей, спрямована на задоволення потреб, що не зводиться до передачі прав власності на матеріальний продукт. Транспортні послуги в