Ви є тут

Механізм регулювання виробництва та реалізації продукції підприємства

Автор: 
Мельник Вікторія Іванівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
0402U002251
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЧО-ЗБУТОВОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Структура і роль господарського механізму регулювання виробництва та
реалізації продукції у функціонуванні підприємства
Міжнародна конкуренція примушує підприємства по-новому переглянути весь
комплекс питань керівництва своїми підрозділами, які відповідають за випуск
товарів і надання послуг, підтягнути їх до рівня кращих підприємств. У світовій
економіці намічається переорієнтація виробничих систем від принципу стратегії
збуту до принципу виробництва світового рівня.
Звертаючись до міжнародного досвіду, розглянемо, що роблять компанії, щоб
досягнути і зберегти виробництво світового рівня. Ось як про це пише Р. Белл
[149, с.7]:
“Вони використовують проектування і технологію виробництва, щоб поставляти на
ринок постійний потік завжди поліпшених товарів.
Вони завжди скорочують цикл проектування, щоб раніше запустити товар у
виробництво.
Вони сконцентровані на очікуваннях своїх покупців і працюють, щоб задовольнити
їх.
Вони розуміють, що працівники є також їх покупцями, і вони залучають
працівників до процесу вдосконалення.
Вони мають чудові виробничі можливості і завжди намагаються поліпшити
результати.
Вони мають невеликі чи цілком відсутні втрати на операціях виробничого процесу.
Вони живуть високою продуктивністю, навіть технологія – слуга, а не господар.
Вони підтримують низькі запаси, високу якість і короткий цикл”.
В ринковій економіці виробництво світового рівня розглядається як передумова
успішної конкуренції. Або вітчизняні підприємства на рівних конкурують із
західними партнерами, або залишають ринок, не витримавши конкуренції. Можливий
протекціонізм держави для захисту вітчизняного конкурентоспроможного виробника
від західного, який має краще управління, може служити лише тимчасовою мірою на
декілька років для планомірного виводу підприємств на світовий рівень.
Постійний протекціонізм консервує неконкурентоспроможне виробництво і дорого
коштує державі [38].
На можливість вийти на світовий рівень виробництва шляхом удосконалення
організації виробництва, зазначає цілий ряд авторів. Наприклад, Е.Х’юдж та
А.Андерсон пишуть: “відмінні особливості сучасного чудового промислового
виробництва – це постійна робота із всіма видами втрат на виробництві,
постійний пошук поліпшень в методах і формах організації виробництва, шляхів
прогресу в області підвищення продуктивності, гнучкості та оперативності
виробництва, якості продукції, у рівні обслуговування споживачів. Цей процес,
який базується не на великих технологічних проривах, не на масових
інвестиційних ін’єкціях у виробництво, а на незначних, на перший погляд, не
розрахованих на рекламний галас, постійних повсякденних поліпшеннях потенціалу,
що має підприємство”[135, с.53].
Узагальнюючи, можна казати, що до виробництва світового рівня належать ті
підприємства, які здатні запропонувати найкращі товари і найкраще
обслуговування споживачів за ціною, яка вигідна для обох. Через концепцію
виробництва світового рівня реалізується націленість підприємств на потреби
споживачів. Такими є світові тенденції.
Дослідження, проведені на промислових підприємствах України, свідчать про те,
що вітчизняні підприємства, інтегруючись у світову ринкову економіку, змушені
вдосконалювати виробництво, доводячи його до світового рівня. Такою є, на наш
погляд, стратегічна мета підприємства в області виробництва. Світовий рівень у
даному випадку виступає як довгострокова, стратегічна мета, яку підприємства
машинобудування обов’язково повинні поставити перед собою після вирішення
поточних завдань – зупинити спад і повернути вектор діяльності в бік
нарощування випуску продукції та збільшення продажу.
Створення умов для ефективного управління і організації виробництва та
реалізації продукції пов’язано з ринковим механізмом. Саме цей механізм робить
всіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими в задоволенні
потреб, що визначаються через попит.
Економічна категорія “механізм” широко застосовується в літературі для опису
причинно-наслідкових зв’язків в економіці. Механізм висвітлений в підручниках з
економічної теорії та економіки підприємства, в працях І.Т. Балабанова [8],
Г.А. Егіазаряна [107], В.С. Кабакова [39], А.Б. Крутика [49], Е.С. Минаєва
[130], Ю.М. Осипова [88], Л.В. Худолія [131], та інших авторів.
Використання категорії “механізм” в економіці передбачає певну послідовність
економічних явищ. “Ми кажемо про економічний механізм у тому випадку, коли
деяке початкове економічне явище тягне за собою ряд інших, до того ж для їх
виникнення не вимагається додаткового імпульсу. Вони постають одне за іншим у
визначеній послідовності і приводять до деяких очевидних результатів”[50,
с.12]. Економічні методи та засоби, що використовуються для впливу на
виробничо-збутову систему, складають господарський механізм регулювання
виробництва та реалізації продукції.
Господарський механізм – це сукупність організаційних структур, конкретних форм
і методів управління, а також правових норм, за допомогою яких реалізуються
економічні закони, що діють в конкретних умовах процесу відтворення.
Успіх підприємства на ринку залежить від ряду факторів: від характеристик
самого товару і, в першу чергу, його технічного рівня і ціни, від здатності
швидко перейти на випуск нової продукції, реагуючи на зміну попиту, від
організації збуту і технічного обслуговування техніки, від надійності партнерів
по бізнесу і т.д.
Врахувати всі ці різноманітні чинники можна тільки завдяки системному розгляду
процесу вироб