Ви є тут

Методи та моделі для організації самоспостережень у нормуванні праці (на прикладі підприємств машинобудування)

Автор: 
Проскурович Оксана Василівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
0402U002310
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА МЕТОДИ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСПОСТЕРЕЖЕНЬ
2.1. Механізм управління стабільністю процесів праці і виробництва

2.1.1. Організація проведення самоспостережень складається з чотирьох основних етапів: власне організації, проведення спостережень, обробки отриманих результатів, розробки нових методів вирішення техніко-економічних задач на основі отриманої інформації. За своєю спрямованістю ці етапи носять науково-практичний характер і відображають сутність проблеми відносно реалізації принципу зовнішнього доповнення в умовах НДДКР, підготовки виробництва, самого виробництва і реалізації продукції.
У системі організації самоспостережень потенційним виконавцем є весь персонал підприємства, а керівниками - майстри, начальники дільниць, цехів, бюро, секторів, відділів і вище керівництво підприємства. У такій організації ініціатива проведення самоспостережень може належати самому працюючому для вирішення власних завдань на робочому місці і керівникам для вирішення більш загальних завдань.
Таким чином, виробнича функція "проведення самоспостережень" повинна стати основою одержання нових знань науково-практичного характеру на будь-яких рівнях ієрархії управління, стадіях і етапах виробничої діяльності. Цей новий вид науково-дослідних робіт виконується для власних потреб підприємства і носить періодичний характер як вимушений, але необхідний засіб пристосування до навколишнього виробничого й ринкового середовища.
Реалізувати організацію самоспостережень можна лише при досягненні основної мети - мінімізації трудомісткості таких робіт за рахунок періодичності їх проведень; мінімізації достатньої чисельності персоналу, потрібної для спостережень; мінімізації витрат фонду робочого часу на їх проведення. Вирішальну роль тут відіграє привабливий математичний апарат, що і дозволяє мінімізувати трудомісткість проведення спостережень. Це перша сторона проблеми особливостей вибору математичного апарату. Її друга сторона - вибір математичних методів обробки отриманих даних.
Як випливає з запропонованої в п.1.3 концепції організації самоспостережень - це цілісна, але своєрідна система, у якій персонал є єдиним джерелом одержання інформації. Тому, приймаючи як основний елемент системи "робоче місце" і поєднуючи в процесах самоспостережень ці елементи залежно від призначення запланованих самоспостережень, можна одержати велику кількість підсистем, що мають інваріантний характер за цією кількістю. Звідси і виявляється своєрідність організації такої системи.
Виділимо три рівні організації спостережень на підприємстві: індивідуальний (окреме робоче місце); локальний - об'єднання робочих місць за будь-якими ознаками (бригада, дільниця, цех, відділ, бюро, служба); системний - рівень підприємства та ринкових механізмів. Останні два рівні забезпечуються інформацією за рахунок об'єднання даних, отриманих на першому. Тому 2-й і 3-й рівні не відносяться до самоспостережень.
На першому, індивідуальному рівні, об'єктами самоспостережень є процеси живої праці, машинної, апаратурної роботи та інших речових факторів виробництва з потрібними динамічними характеристиками.
Розглянемо детально процеси, що відбуваються на робочому місці стосовно основного виробництва, його обслуговування і управління, орієнтуючись спочатку на концепцію нормування живої праці як основного засобу вивчення закономірностей протікання процесів. Дослідження процесів живої праці потрібні на предмет одержання корисних для підприємства результатів, які можна (чи не можна) виявити при організації самоспостережень.
На рис. 2.1 представлено блокову схему управління на окремому робочому місці.

Після підготовки виробництва на вході робітника діє вектор , що відображає кількість продукції, що передається на дане робоче місце за одиницю часу. Відповідно до концептуального положення про необхідність враховувати на входах і виходах систем допуски на відхилення на рис. 2.1 вхід позначено, як
(2.1)
де - планова норма управління, що є "виходом" з попереднього робочого місця;
- середні значення складових вектора ;
- вектор планових відхилень від середніх величин.
Аналогічно, вихід із системи "робоче місце" позначено
(2.2)
На рис. 2.1 пунктирною лінією виділено фактичні значення і , що характеризують неоднозначність розвитку фактичних процесів від планових:
, (2.3)
(2.4)
За своїм змістом планові і фактичні норми управління (2.1)?(2.4) є динамічними характеристиками процесів праці і виробництва, що вказують на конкретні терміни їх початку і закінчення. До них відносять: частину витрат оперативного часу, що не перекриваються - норма тривалості операції, яка циклічно витрачається на кожну операцію
(2.5)