РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНО-ГРАМАТИЧНІ ТА СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРИФРАЗ У МОВІ ГАЗЕТ 80
2.1. Структурно-граматичні різновиди перифраз у мові газети 80
2.2. Структурно-семантичні типи перифраз 84
2.3. Системні зв'язки перифраз у мові газет та їх особливості 98
2.3.1. Полісемія і омонімія перифраз 98
2.3.2. Синонімія перифраз 104
2.3.3. Антонімія перифраз 117
2.4. Стилістичні функції перифраз у мові газети 121
2.5. Особливості використання перифраз у газетних жанрах 131
2.6. Перифрази в газетному заголовку 141
Висновки 146
ВИСНОВОК 150
Додаток А 157
Графік структурної класифікації перифраз 157
ВСТУП
У сучасних умовах становлення та розвою української незалежної державності немалу роль відіграють засоби масової інформації. Тому дослідження мови засобів масової інформації (ЗМІ), зокрема мови газети, набуло сьогодні особливо актуального значення. Адже важко не погодитися з тим, що на сучасному етапі величезне значення надається ЗМІ, оскільки це один із небагатьох засобів, до якого звернена мільйонна аудиторія. Тому публіцистичні виступи вимагають особливих зусиль та високої творчої активності. Кожне видання намагається бути найкращим. Це досягається не тільки за рахунок сенсаційних повідомлень, але й за рахунок яскравого, дієвого, свіжого слова. Метою суспільно-політичних видань є переконливий, конкретний показ наших досягнень, серйозний аналіз нових проблем, що їх постійно народжує життя, свіжість думки і слова, а отже, більша цікавість та дієвість. Вимоги щодо удосконалення форми публіцистичних виступів, підвищення майстерності журналістів обов'язково передбачають різнобічне вивчення лінгвістами специфіки газетно-публіцистичного стилю, дослідження особливостей функціонування мовних одиниць, їх впливу на слухача і читача.
В українському мовознавстві накопичений певний досвід вивчення періодичної преси та її мови. Основи таких досліджень закладені ще на початку ХХ століття І. Нечуєм-Левицьким. За останні десятиліття вітчизняне мовознавство збагатилося рядом досліджень, у яких зосереджено увагу на специфіці мови газет. У 70-80 роки у вивченні мови преси відбулося помітне пожвавлення. Проблеми мови засобів масово-політичної інформації розглядали видатні мовознавці С. Єрмоленко [1968], М. Пилинський [1977], М. Жовтобрюх [1970], А. Коваль [1977], Н. Сологуб [1979], А. Мамалига [1980], О. Пономарів [1983] та інші. Велику увагу мові масово-політичної інформації приділяли і російські мовознавці В. Костомаров [1971], Г. Солганик [1973; 1976; 1984], В. Вакуров [1981], М. Милих [1981], Д. Розенталь [1975] та інші.
На важливість вивчення мови ЗМІ вказував академік В.Виноградов, який зазначав, що "крім вивчення персональної комунікації, індивідуально-мовленнєвих стилів, зв'язаних з ними типових композиційних форм спілкування і випливу, є мова масової комунікації [57, 29]. Мова газети як різновид мови масово-політичної інформації належить до писемної форми мовлення, а тому вивчати її - "це означає вивчати слово у спеціальному його застосуванні на газетній шпальті" [57, 29].
Відображаючи актуальні проблеми сучасного суспільного життя, мова газети володіє широкою різноманітністю мовленнєвих засобів, яскравою експресивністю і оцінювальним характером. Якщо говорити про процеси зміни, розвитку мови газети, однією з основних тенденцій слід назвати удосконалення соціально- і емоційно-оцінних мовленнєвих засобів публіцистики як найважливішого власне стилістичного фактору. Творча направленість публіцистичних виступів вимагає широкого використання всіх стильових можливостей мови, створення нових і нових соціально-оцінних засобів.
Своєрідність у використанні оцінних словесних засобів в певній мірі пов'язана з жанровою специфікою газети. Але основні особливості їх використання визначаються тематикою і жанрами газетних виступів.
Соціальна оцінність газетного стилю прямо випливає з найважливішого завдання журналістики - сприяти формуванню громадської думки. А громадська думка - це не що інше, як оцінка події, ситуації з точки зору членів суспільства, у межах їх світогляду і сприйняття подій. У газеті розкривається і реалізується основна закономірність газетно-публіцистичного стилю, так званий конструктивний принцип газетної мови, який полягає у послідовному чергуванні експресії і стандарту, що перебувають у складному взаємозв'язку.
Говорячи про перспективи досліджень мови газети, учені справедливо визнають функціонально-стилістичний підхід основним і найбільш результативним. Саме цей підхід, на думку Д. Розенталя [230], розкриває загальні перспективи розвитку мови газети на сучасному етапі.
Пріоритетним завданням функціонально-стилістичного підходу є вивчення місця і ролі перифраз у газетному тексті як одного з найважливіших засобів експресивного вираження думки, оновлення та збагачення образних ресурсів газети, що відкривають широкі можливості творчого використання описових зворотів мови.
Проблеми сутності перифраз, їх категоріальних властивостей, специфіки та окремих аспектів аналізу знайшли своє, хоча й далеко неоднозначне, відображення в роботах вітчизняних та зарубіжних мовознавців, таких як О. Потебня, В. Виноградов, Л. Булаховський, М. Бакіна, Д. Вовчок, В.. Григор'єв, І. Ільїна, Ю. Кобилянський, О. Кожин, М. Коломієць, О. Макарова, Г. Моложай, О. Некрасова, В. Орлова, Є. Регушевський, Л. Синельникова, А. Свашенко, Н. Сологуб, В. Уткіна, Л. Шубіна, О. Юрченко та багатьох інших.
Слід зазначити, що надто широка інтерпретація цієї одиниці за рахунок введення в обсяг даного поняття одиниць інших різноманітних мовних рівнів (слово, словосполучення, фразеологізм, речення, складне синтаксичне ціле тощо) поступово призвела до того, що перифраза фактично втратила свої межі. Внаслідок цього відбулися суттєві зміни як у критеріях її вивчення, так і в аспектах дослідження, а також у поглядах на закономірності її лексично-семантичної і структурної організації, специфіки функціонування. Дослідження перифраз у мові газет проводилося одночасно з в
- Київ+380960830922