РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об'єкт дослідження
Дослідження проведені в хронічних експериментах на 3 безпородних собаках вагою 16-20 кг та в гострих експериментах на 232 білих нелінійних щурах-самцях та на 12 щурах лінії Вістар вагою 180-200 г.
Перед початком досліджень собакам були вживлені фістули в фундальний відділ шлунка та дванадцятипалу кишку за Басовим-Павловим. Оперативні втручання проводились під загальним знечуленням (35 мг/кг нембуталу, внутрішньовенно).
Накладання фістул на шлунок та дванадцятипалу кишку, а також передопераційна підготовка та післяопераційний догляд за тваринами здійснювалась за встановленими схемами [84].
Експерименти розпочинали через 12-15 днів після оперативного втручання.
Дослідження впливу меланіну на секреторну функцію шлункових залоз проведені на 60 білих нелінійних щурах. Вплив меланіну на процеси цитопротекції в СОШ досліджений на 172 білих нелінійних щурах. Вивчення впливу меланіну на активність ферментативної ланки системи антиоксидантного захисту проводилося на 12 білих щурах лінії Вістар. Усіх щурів утримували в стаціонарних умовах віварію на стандартному раціоні харчування.
У дослідженнях використовували меланін, що міститься у поліфенолкарбрновому комплексі, який синтезується при культивуванні чорних дріжджів Nadsoniella nigra var. hesuelica, описаних в літературі [46, 47]. Вміст меланіну у поліфенікарбоновому комплексі становив 95%.
Меланін, що використовувався в експериментах, був отриманий від НВФ "ЧАГА" [53].
2.2. Дослідження моторної функції шлунково-кишкового тракту у собак
Моторну активність шлунка та дванадцятипалої кишки реєстрували балонографічним методом за допомогою балонографічної установки, яка складається з чутливого механотрона, лінійного електроманометра і пишучого двоканального реєстратора РПЧ-2. З електроманометром з'єднувався балон, який був закріплений на ніпельній трубці. Внутрішньопорожнинний тиск в досліджуваних відділах травної системи без суттєвих змін в них гідродинамічного статусу визначали по показнику манометра V/p=1мл/100 см вод. ст. Об'єм повітря в балоні, що вводився у фундальну частину шлунка, становив 15 мл, у балоні, розміщеному в ДПК - 1,5 мл. Доведено, що балони такого об'єму самі по собі не збуджують моторику шлунка і кишки. Крім запису моторної активності за допомогою пишучого реєстратора сигнали з електроманометра подавали на електронний інтегратор. На виході інтегратора отримували дискретні сигнали в розмірності імпульса - г/хв, які реєструвались лічильником Ф-588. Рухливу активність шлунка і ДПК характеризували по сумарному моторному індексу за кожні 15-хвилинні проміжки часу. За допомогою вищенаведеної методики вивчали вплив меланіну на періодичну та харчову моторну активність шлунка та тонкої кишки після згодовування 75 г хліба, змоченого для покращення смакових якостей 50 мл молока [15].
2.3. Дослідження евакуаторної функції шлунка
Евакуаторну функцію шлунка досліджували за допомогою метода багаторазового дренування фістули ДПК при використанні в якості маркерів сфер з харчової гуми. Тваринам натще після промивання шлунка згодовували 100 г хліба, змоченого 50 мл молока. Для врахування кількості їжі, що покидає шлунок, в раціон добавляли 600 гумових сфер. Густина сфер - 1,1 г/см3, яка є близькою до густини вмісту шлунка. Діаметр кожної сфери не перевищував 1-1,5 мм, що забезпечувало їх безперешкодне проходження разом з хімусом через пілоричний сфінктер [16, 72]. Сумарний об'єм сфер не перевищував 1,5 см3. Таким чином, добавка їх до їжі на об'ємі не позначалась.
Через кожні 25 хвилин на 5 хвилин дренували фістулу в початковій частині ДПК і збирали хімус в спеціальний посуд. Оскільки запілорична фістула дренувалась 1/6 періоду евакуаторного процесу і частина хімусу відводилась назовні, об'єм хімусу, який потрапляв в дистальні відділи тонкої кишки, зменшувався на 16,6%; відповідно, що незначно впливало на ентеро-гастральний рефлекс. Але аналогічні умови експерименту зберігались як в контрольних дослідах, так і в дослідах з введенням меланіну, тому цей фактор не справляв суттєвого впливу на об'єктивність отриманих результатів. У 5-хвилинних порціях хімусу визначали його об'єм, підраховували кількість сфер і концентрацію водневих іонів іономіром ЭВ-74. Повнота спорожнення шлунка контролювалась за результатами його промивання в кінці експерименту.
Оскільки гумові сфери залишають шлунок рівномірно з хімусом, вихід кожної з них відповідає звільненню певної частини вихідного шлункового вмісту, кількість сфер в збираних порціях хімусу показує яка частина згодованої їжі покинула шлунок за 5 хвилин. Отримані дані екстраполювались на весь 25-хвилинний проміжок часу. Обробка результатів методами варіаційної статистики знімала вплив природних коливань інтенсивності евакуаторного процесу протягом 5-ти хвилинних інтервалів на кінцевий результат і дозволяла отримувати стабільні і добре відтворювані дані. За результатами підрахунку сфер в кожній порції хімусу реконструювалась динаміка звільнення шлунка у вигляді напівлогарифмічного графіка. Графіки евакуації будували на основі кількості вмісту, який залишався в шлунку через послідовні 30-хвилинні інтервали. З цією метою від загальної кількості введених в пробний сніданок сфер послідовно віднімали число сфер, евакуйованих за 30 хвилин. При цьому брали до уваги, що кількість їжі в шлунку пропорційна числу сфер, що залишилися. На графіку по осі абсцис відкладали час прийому їжі в хвилинах, а по осі ординат - десятковий логарифм залишку їжі в шлунку (логарифм кількості сфер, які залишилися в шлунку). Якщо на цьому графіку досліджувана функція має вигляд нахиленої прямої, то це вказує на її експоненційний характер і означає, що шлунок за рівні проміжки часу залишає постійна в відсотковому відношенні частина його вмісту. Кут нахилу графіку до осі абсцис характеризує величину цієї частини, тобто інтенсивність евакуації з шлунка, а відс