РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ
УЛАСА САМЧУКА ТА ПОЧАТОК ЙОГО ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (1920-І-1930-І
РОКИ)
2.1. Формування суспільно-політичних поглядів Уласа Самчука
Вважаємо за доцільне розглянути тут не тільки процес формування і розвитку
суспільно-політичних уявлень У.Самчука, а також ті фактори, які мали
безпосередній вплив на становлення його особистості: суспільні, освітні,
родинні. У цьому зв’язку вимагають висвітлення та уточнення біографічні дані.
Улас Самчук народився 20 лютого 1905 р. у селі Дермань Дубенського повіту
Волинської губернії (нині Здолбунівський район Рівненської області). Куток
села, де він народився, має назву “Запоріжжя” (мікротопонім побутує досі [92,
с.90]). Цей факт У.Самчук засвідчує у автобіографіях, написаних 17 травня 1933
р. [65, ф.309, спр.2405, арк.2-3] та 30 вересня 1963 р. [25; 195; 70; 1].
Метричні книги Дерманської Святотроїцької церкви нами не виявлені, але у фонді
195 ВРФТ ІЛ НАНУ знаходиться “Витяг з метричних книг за 1905 р., частина перша,
о народжених, що зберігаються при церкві Св.Тройці в с.Дермані”, в якому
настоятель Дерманської парафії протоієрей Євген Кульчинський 13 жовтня 1941 р.
підтверджує, що У.Самчук народився в с. Дермань у сім’ї селян Олексія
Антоновича та Анастасії Уліянівни Самчуків [25; 195; 1280].
У ДАЗО зберігається метрика Уласа Самчука, видана 24 серпня 1938 р. за підписом
священика К.Іваніцького яка була долучена ним до клопотання про надання
громадянства Карпатської України у 1939 р. [64, ф.4 с/18, оп.2, спр.8, арк.2].
Обидва наведені документи майже тотожні, із незначними розходженнями у
несуттєвих деталях. Вони дають можливість зробити наступні висновки: Улас
Самчук народився 20 (7 – за старим стилем) лютого 1905 р. у с.Дермань; він був
селянського походження; хрещений як православний; справжнє прізвище батьків (а
значить і його) – Самчук. Останнє заперечує інформацію “Путівника по фондах
відділу рукописів” [93, с.323], який наводить як справжнє прізвище У.Самчука
прізвище Данильчук. Причиною допущеної помилки стало, на нашу думку, те, що
канадський паспорт У.Самчука виписаний на прізвище Данильчук [25; 195; 1281; 2]
(це прізвище батькової матері Лукії). Сам письменник у листі від 11.01.1965 р.
до Анни Власенко-Бойцун вияснив: “Улас Самчук є дійсне прізвище. У моїй родині
було двоє прізвищ – Самчук-Данильчук. Я їх поділив. Перше для літератури, друге
для урядів ”[25; 195; 317; 26]. Таким чином, твердження, що справжнім прізвищем
письменника є прізвище Данильчук і вживання його у цій якості, є, на нашу
думку, необгрунтованим і некоректним.
У автобіографії [25; 195; 70; 1-2] та спогадах [74, с.152] У.Самчук зазначає,
що його батько – Олексій Антонович – був одружений двічі (перша дружина
померла), при чому від першого шлюбу мав двоє і від другого п’ятеро дітей,
серед них Уласа (двоє дітей від другого шлюбу померли). Зведені і рідні брати і
сестри У.Самчука – Василь, Катерина, Федот, Василина – виросли, одружились,
народили дітей, а нині цей рід продовжують їх онуки і правнуки, які живуть у
Тилявці, Крем’янці, Тернополі, Києві.
У 1907 р. сім’я Самчуків переселилась на хутір Лебедщину за 3 км від Дерманя, а
у 1913 р. Самчуки, разом із декількома іншими сім’ями, переїхали до с.Тилявки
Крем’янецького повіту Волинської губернії (нині Шумський район Тернопільської
області). Там Олексій Самчук купив 14 десятин землі ( до того мав шість
десятин) [74, с.153] і заснував з рештою переселенців новий куток, що отримав
назву “Дерманці” (цей мікротопонім зберігається і зараз).
У Тилявці У.Самчук розпочав навчання у народній школі, яка, на його думку, була
“лише її символом” і з якої “ніхто ще не вийшов…грамотним” [74, с.149].
Продовжив навчання він з 1917 р. у двокласному народному училищі, яке діяло при
Дерманській Свято-Федорівській учительській семінарії, а із встановленням
української влади була перейменоване у чотирикласне вище початкове училище
[93а, с.22-23]. Після його закриття у 1920 р. польською владою, У.Самчук
перейшов, склавши відповідні іспити, до п’ятого класу Української мішаної
приватної гімназії Сергія Міляшкевича у Крем’янці [74, с.153]. Програма
гімназійного курсу відзначалась значною широтою: у гімназії вивчались 4 мови
(польська, русинська, французька, латинська), арифметика, алгебра, геометрія,
тригонометрія, історія Польщі, загальна історія, географія Польщі, загальна
географія, природознавство, фізика, хімія, космографія, філософська
пропедевтика, каліграфія, малювання, наука про сучасну Польщу. Викладацький
склад був представлений випускниками відомих вузів – Харківського університету,
Петербурзького вчительського інституту, Київської і Казанської духовних
академій [66, ф.351, спр.1]. Тому українська гімназія в Крем’янці активно
поповнювала кадри української інтелігенції на Волині. У.Самчук написав у
спогадах через 50 років, що “вона (гімназія – А.Ж.) робила з нас не лишень
фахівців діла, але також громадян, патріотів, діячів і організаторів
національного життя” [75, с.280]. Однак закінчити гімназію він не зміг через
призов до польського війська.
Державно-політична і культурно-освітня ситуація на Волині у 1900-х-1920-х
роках, таким чином, не дозволила У.Самчукові здобути закінчену середню освіту.
У своїй першій автобіографії він стверджував, що “освіту здобув переважно
самотужки, поза школою” [65, ф.309, спр.2405, арк.2].
Поштовх пробудженню національної свідомості У.Самчука дали революційні події
1917-1920 рр. Сам він стверджує, що “вперше познайомився з українською
проблематикою – спочатку культурною, а трохи згодом… політичною” під час
українських визвольни
- Київ+380960830922