РОЗДІЛ 2.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВЛАСНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ І СПЕЦІАЛЬНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
Дослідження засноване на аналізі досвіду хірургічного лікування пацієнтів з
різними видами ФБУ у лікувальних установах Міністерства Оборони України з 1981
р. по 2001 р. Дослідження виконувалися в клініках нейрохірургії і неврології
Головного військового клінічного госпіталю Міністерства Оборони України,
Одеського Центрального військового клінічного госпіталю Південного оперативного
командування а також Львівського Центрального військового клінічного госпіталю
Міністерства Оборони України, Одеського Центрального військового клінічного
госпіталю Західного оперативного командування.
Під нашим спостереженням знаходився 91 потерпілий, оперований з приводу різних
видів ФБУ. 69 (75,8%) пацієнтів були оперовані традиційними методами
оперативних втручань, 22 (24,2%) потерпілих - із застосуванням ендоскопічної
асистуючої мікрохірургічної техніки.
У групі постраждалих, що спостерігалась, чоловіків було - 90 (98,9%), жінок -
1 (1,1%). Вік потерпілих коливався в межах від 18 до 63 років, середній вік
29,4±11,5. Поділ хворих по вікових групах проведено відповідно до класифікації
ВОЗ, згідно з якою до юнацького віку віднесені пацієнти у віці 14-20 років,
осіб молодого віку – 21-44 року; середнього – 45-59 років; літнього - 60-74
віку; похилого – 75-89 років. Характеристика хворих у залежності від статі і
віку представлена в таб. 2.1. Відповідно до даних таб. 2.1 травма передніх
парабазальних відділів черепа і головного мозку найбільш часто зустрічалася у
пацієнтів юнацького 44 (48,3%) і молодого віку 42 (46,2%).
Характеристика причин, що викликали ФБУ представлені в таб. 2.2. За нашими
даними найбільш частими причинами фронто-базальних ушкоджень були
дорожньо-транспортний випадок і падіння з висоти - у 45 (49,5%) і 19 (20,9%)
потерпілих відповідно. Найбільш рідкою причиною ФБУ став епілептичний приступ.
У 11 (12,1%) пацієнтів супутньою причиною одержання травми була наявність
алкогольного сп'яніння.
Таблиця 2.1
Характеристика хворих у залежності від статі та віку
Стать
Вік (у роках)
Усього
17-20
21-44
45-59
60-74
Число
Число
Число
Число
Число
Чоловіки
44
48,3
41
45,1
3,3
2
2,2
90
98,9
Жінки
1,1
1,1
Всього
44
48,3
42
46,2
3,3
2
2,2
91
100
Таблиця 2.2
Характеристика причин, що викликали ФБУ
Причина ФБУ
Число
ДТП
Падіння з висоти
Невогнепальне поранення
Вогнепальне поранення
Епілептичний приступ
45
23
17
49.5
20,9
18,7
5,5
1,1
Всього
91
100
Більшість потерпілих - 78 (85,6%) надійшло в лікувальні установи в першу добу
після одержання травми. Інші пацієнти були госпіталізовані в більш пізній
термін (таб. 2.3.).
Таблиця 2.3.
Термін від моменту травми до госпіталізації
Термін
Число
24 години
78
85.6
1 тиждень
3,3
2 тижні
2,2
3тижні
3,3
1 місяць
2,2
Більш 1 місяця
4,4
Всього
91
100
При надходженні тяжкість стану потерпілих оцінювалася у відповідності з шкалою
коми Глазго. Виділяли наступні стани по тяжкості: 12 - 15 балів - стан
задовільний, 9-11 балів - тяжкий, 6-8 балів - дуже тяжкий, 4-5 балів -
критичний і 3 бали - термінальний (смерть мозку) [91]. Тяжкість стану
потерпілих при надходженні представлена в таб. 2.4.
Таблиця 2.4.
Тяжкість стану потерпілих при надходженні
Тяжкість стану
Число
Задовільний
40
43,9
Тяжкий
22
24,2
Дуже тяжкий
18
19,8
Критичний
10
11,0
Термінальний
1,1
Всього
91
100
Відповідно до класифікації ЧМТ [42, 46, 73, 90, 220] у всіх потерпілих була
зареєстрована ВЧМТ.
При визначенні ступеня тяжкості ЧМТ, “легкій” ЧМТ відповідали потерпілі з
рівнем свідомості 15-13 балів ШКГ, 12-8 балів -“середнього ступеня тяжкості” і
3-7 балів ШКГ відповідно - “тяжка”. Розподіл потерпілих у залежності від виду і
тяжкості ЧМТ представлений в таб. 2.5.
Таблиця 2.5
Розподіл потерпілих у залежності від виду і тяжкості ВЧМТ
В Ч М Т
Легка
Середнього ступеня тяжкості
Тяжка
Непроникаюча
Проникаюча
Непроникаюча
Проникаюча
Непроникаюча
Число
Число
Число
Число
Число
6,7
11
12,3
12
13,5
55
59,9
7,6
Значна перевага серед потерпілих тяжкої проникаючої ВЧМТ - обумовлена
етіологією ушкоджень.
Всі потерпілі з ФБУ піддавалися загальносоматичному, неврологічному, а також
нейроофтальмологічному й отоларингологічному обстеженню.
Для визначення наявності первинної ранньої назальної ліквореї в гострому
періоді ЧМТ використовувався метод визначення різниці в'язкості кров'янистих
виділень з носових ходів і крові, взятої з вени постраждалого [84]. Метод
заснований на різниці питомої ваги в'язкості кров'янистих виділень з носових
ходів і ліквору. Для цього виділення з носових ходів у 22 (24,2%) потерпілого в
кількості 2 мл наносили піпеткою на гідрофільний папір (ватман №1). На відстані
4 см на папір наносили 2 мл гепаринізованої венозної крові того ж хворого.
Результати оцінювали через 5 хв. При наявності у виділеннях ліквору навколо
темно-червоної плями кров'янистої рідини утвориться світлий ободок. У випадку
відсутності у виділеннях ліквору ободок не утвориться. Кровотеча з порожнини
носа відзначалося в 28 (30,8%) пацієнтів. У 13 (14,3%) з них кровотеча
поєднувалась з назальною ліквореєю.
Для підтвердження наявності пізньої чи довгостроково існуючої ліквореї
використовувалися: 1) визначення симптому “накрохмаленої носової хустки”, 2)
риноскопія, 3) припудрювання слизової оболонки порошком антибіотика по методу
Н. С. Благовєщенської, 4) ендолюмбальне введення індигокарміну.
При в