Розділ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ПІДГОТОВКИ ДІТЕЙ
ШОСТОГО РОКУ ЖИТТЯ ДО НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ШКОЛІ
2.1. Обґрунтування та організаційно-педагогічні особливості експериментального
дослідження ......................................................………86-102
2.2. Дослідження готовності педагогів до створення ефективних умов підготовки
дітей до навчально-пізнавальної діяльності......................……103-116
2.3. Організація та аналіз експериментальної роботи ..................….117-165
Загальні висновки
................................................................……..…166-168
Список використаних джерел
.............................................……….169-186
ВСТУП
Соціально-політичні процеси сучасної України – духовне відродження,
національно-державне будівництво, гуманізація та демократизація суспільства
вимагають реформування освіти, виведення її на рівень цивілізованих країн
світу. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державна
національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”)”, Закон України “Про
освіту”, Закон України “Про дошкільну освіту”, “Базовий компонент дошкільної
освіти в Україні” визначають пріоритетні напрями розвитку системи національної
освіти. Освіта – стратегічна основа розвитку особистості, нації й держави,
запорука майбутнього. Нова українська школа повинна забезпечувати всебічний
розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, сприяти
виявленню талантів, розумових здібностей, зміцненню фізичного здоров’я дітей. У
системі безперервної освіти, що розбудовується в Україні, вихідною ланкою
становлення і розвитку особистості майбутнього повноправного громадянина
держави є дошкілля. У “Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні”
зазначається, що зміни в політичному, соціальному й економічному житті країни
зумовлюють реформування і дошкільної ланки освітньої галузі, яка забезпечує
наступність між дошкіллям і школою.
Перебудова суспільства на принципово нових засадах вимагає посилення вимог до
підвищення ефективності навчально-виховного процесу в закладах освіти. Нині в
Україні досить поширеними є спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї,
навчально-виховні об’єднання. Так, педагогічною практикою створено новий тип
освітніх закладів – навчально-виховний комплекс дошкільний навчальний заклад –
загальноосвітня школа першого ступеня – гімназія. Здебільшого в таких закладах
учні навчаються за авторськими програмами, орієнтованими на нові форми та
методи навчання. Названий тип освітніх закладів вимагає посиленої роботи
педагогів щодо забезпечення відповідної підготовки дітей до навчання, вчасного
формування передумов навчально-пізнавальної діяльності, особливо в останній рік
їх передшкільного життя.
Питання створення необхідних умов для забезпечення наступності в розвитку дітей
дошкільного та молодшого шкільного віку привертали увагу відомих педагогів,
зокрема Я.Коменського, К.Ушинського, С.Русової, Е.Тихеєвої, В.Сухомлинського.
Вони обґрунтовували думку про те, що наявність тісного зв’язку і наступності
між окремими ланками освіти дає дітям можливість без особливих перешкод
переходити у процесі навчання від нижчого ступеня освіти до вищого, і цей
плавний перехід сприяє гармонійному розвитку особистості.
Наукові дослідження в галузі фізіології, психології та педагогіки, присвячені
різним аспектам проблеми наступності в навчально-виховній роботі дитячого садка
і школи та адаптації дитини до нових для неї умов життя (Л.Артемова,
О.Запорожець, Л.Венгер, І.Кучеров, Т.Лисянська, Г.Лященко, К.Міхновська,
Д.Ніколенко, Г.Люблінська, Н.Підгорна, Л.Подоляк, О.Скрипченко, Н.Скрипченко,
М.Третяк, Я.Лукіна, В.Коник, О.Грибанова, В.Гурська, О.Киричук, В.Котирло,
Д.Шелухін), сучасних досліджень (А.Богуш, Л.Артемова, Л.Калмикова,
С.Кулачківська, Т.Поніманська та ін.), дають підставу зробити припущення, що
психолого-педагогічні можливості значної частини дітей дошкільного віку вищі,
ніж це передбачається діючими програмами для дошкільних навчальних закладів. За
умови відповідно організованого навчально-виховного процесу діти старшого
дошкільного віку можуть засвоїти зміст, оволодіти розумовими операціями та
набути таких морально-вольових якостей, які, будучи стартовими у шкільному
учінні, дають можливість їм у першому класі опановувати програмовий матеріал
більш високого рівня складності.
Вирішенню важливих питань підготовки дітей дошкільного віку до
навчально-пізнавальної діяльності у школі сприяють положення сучасних
вітчизняних психолого-педагогічних досліджень, проведених Л.Артемовою,
О.Савченко, Н.Бібік, А.Богуш, М.Вашуленком, Н.Кудикіною, С.Ладивір, Т.Люріною,
О.Проскурою, О.Хорошковською та ін.
Різні аспекти питання підготовки дітей до школи, що мають дотичне значення для
нашого дослідження, знайшли своє відображення у працях З.Борисової,
І.Корякіної, О.Кудрявцевої, О.Лобчук, І.Луценко, О.Папач, Т.Постоян,
Т.Степанової, Р.Чулкової та ін., де ця проблема найчастіше розглядалася з точки
зору наступності педагогічного впливу дошкільної установи та школи за умови
початку навчання дітей з семи років і охоплюють період до реформування освіти в
Україні.
Проведений теоретичний аналіз дає можливість констатувати, що на сьогодні
нагромаджений певний досвід із підготовки дітей дошкільного віку до школи.
Проте, в умовах реформування системи національної освіти у зв’язку з переходом
на дванадцятирічний термін навчання та початком шкільного навчання з шести
років, проблема підготовки дітей до навчально-пізнавальної діяльності у школі
пост
- Київ+380960830922