Кредитування населення на споживчі потреби

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СТАНУ КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ НА СПОЖИВЧІ ПОТРЕБИ В УКРАЇНІ
2.1. Система банківського кредитування населення на споживчі потреби
Банківський кредит виступає важливим джерелом забезпечення сімейних господарств
коштами, необхідними для задоволення їхніх потреб споживчого характеру.
Успішному виконанню банківським кредитом даної ролі сприяє
теоретико-методологічне визначення організаційних основ кредитних
взаємовідносин комерційних банків і населення. Сюди включаються норми, правила,
організаційно-технічні прийоми і дії, за допомогою яких відбувається видача і
погашення споживчих кредитів. Їхня взаємозалежна сукупність і є системою
банківського кредитування.
Складові частини системи закріплюються у внутрішньобанківських документах
(кредитна політика, керівництво із кредитних процедур, інструкція про
кредитування і т.п.) з урахуванням законодавчо-нормативних актів, зокрема
Положення НБУ "Про кредитування" і т.д.
У дослідження складових частин системи банківського кредитування значний вклад
внесли такі українські вчені, як М.Т. Берков, О.В. Васюренко, Б.С. Івасів, В.Д.
Лагутін, А.М. Мороз, М.І. Савлук, В.Т. Сусіденко й інші та зарубіжні Г.С.
Панова, А.І. Ольшаний, П. Роуз, М.М. Усоскін, В.А. Челноков, М.М. Ямпольский і
інші.
Аналіз поглядів названих вчених з урахуванням власного бачення проблеми
дозволив нам виділити наступні основні елементи системи банківського
кредитування стосовно до споживчого кредиту:
* загальні положення і цілі кредитної політики;
* принципи кредитування;
* структурні підрозділи і їхні повноваження;
* посадові інструкції співробітників відділів, що виконують кредитні операції;
* форми документів, що використовуються при кредитуванні, та порядок
документообороту;
* класифікація форм і видів кредиту;
* методи кредитування;
* методика оцінки кредитоспроможності;
* порядок і правила оцінки забезпечення кредиту;
* визначення термінів, розмірів і ціни кредиту;
* порядок оцінки якості кредитів;
* правила і порядок контролю за позичальником і погашенням позичок;
* регламентація роботи з проблемними кредитами.
Обмежений обсяг дисертаційної роботи, на жаль, не дозволяє докладно розглянути
названі елементи системи банківського споживчого кредитування, що не дуже
відрізняються від таких же елементів кредитування в основний чи оборотний
капітал, які досить детально викладені у спеціальній літературі.
Загальні положення і цілі кредитної політики визначають стратегію комерційного
банку в сфері споживчого кредитування. Як показує практика, більшість
українських банків до вироблення власної стратегії розвитку підходять
формально, звертаючи основну увагу на визначення поточних цілей. Однак, банки,
що намагаються лише уловити поточні тенденції, не можуть розвиватися адекватно
мінливій економічній ситуації і не мають майбутнього.
Важливе місце у системі банківського споживчого кредиту займають принципи
кредитування, що представляють собою основні правила й умови, яких кредитор і
позичальник повинні дотримуватися в процесі кредитування. Виділяють наступні
принципи кредитування:
* принцип строковості;
* принцип цільового використання кредиту;
* принцип забезпеченості;
* принцип платності;
* принцип диференційованості.
Ряд авторів до принципів кредитування відносять необхідність повернення кредиту
[55, с. 130]. Але ми дотримуємось позицій тих економістів, які доказують, що
необхідність повернення кредиту – це елемент його суті, атрибут кредиту.
Принцип строковості означає, що позичка повинна бути повернута позичальником
кредитору у строго встановлений термін. Термін кредитування є граничним часом
перебування позиченої вартості у господарстві позичальника. Порушення його
означає перетворення термінової заборгованості за позичкою в прострочену, що
дає підставу кредитору застосувати економічні санкції до позичальника у вигляді
підвищених відсотків, а при подальшій несплаті – пред'явлення фінансових вимог
у судовому порядку.
Специфікою дії цього принципу при кредитуванні населення на споживчі потреби,
на наш погляд, полягає в тому, що встановлення термінів кредитування тут не має
під собою таких об’єктивних факторів, як строк оборотності коштів при
кредитуванні в основний чи оборотний капітал.
Реалізація даного принципу в нинішніх умовах України пов'язана з проблемами
загального стану економіки і низькою платоспроможністю населення, що викликає
порушення термінів повернення позичок і ріст безнадійної кредитної
заборгованості. На рис 2.1 показана структура сукупної заборгованості за
кредитами, виданими фізичним особам банківськими установами Криму. У цілому,
відносно незначна частка проблемних кредитів (близько 10%) пояснюється
переважним кредитуванням комерційними банками своїх працівників. У той же час
банки, що безпосередньо кредитують населення, мають істотну частку проблемних
кредитів. Наприклад, за нашими розрахунками, зробленими на основі звітності за
формою № 316.08 Кримського ОПЕРУ Ощадбанку, частка сумнівної заборгованості за
кредитами і гарантіями у загальному обсязі кредитної заборгованості фізичних
осіб даного банку в Криму на 1.10.1998 р. склала 34,3%.
Рис. 2.1. Структура сукупної заборгованості за кредитами, наданими фізичним
особам банківськими установами Криму.
Правильне встановлення термінів дуже впливає на своєчасність повернення
кредиту, виданого на споживчі потреби. Завищений термін погашення підвищує ціну
кредиту для позичальника і в той же час підвищує кредитний ризик кредитора.
Строковість особливо актуальна для споживчих кредитів, тому що вони погашаються
не за рахунок продуктивного використання позички, а за рахунок поточних доходів
позичальника. Кр