РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ВАЛОВОГО ВНУТРІШНЬОГО ПРОДУКТУ ЗА КАТЕГОРІЯМИ ДОХОДУ
Результати функціонування ринкової економіки орієнтовані на утворення доходів і
значною мірою ними ж і визначаються. Доходи є джерелом добробуту та багатства
нації. Це надає структурі розподілу ВВП за доходами значення одного з
найважливіших чинників ефективності суспільного виробництва.
Виходячи зі змістовних засад структурування первинних доходів,
охарактеризованих у попередньому розділі, як відправний пункт дослідження ВВП
за категоріями доходу нами обрано підходи до визначення його кількісної
характеристики, за якою відбуватимуться подальші аналітичні судження.
Наступний крок - вивчення сучасного стану теорій розподілу. Центральне місце
серед них належить факторній теорії, яка проголошує загальну відповідність
факторної винагороди рівню використання факторів виробництва. Проте способи та
форми досягнення такої відповідності через підтримання економічного зростання
та рівноваги по-різному трактуються представниками різних теоретичних шкіл.
Відповідно даються різні рекомендації щодо використання інструментів політики.
Рівень та структура податків, субсидій, державних витрат, грошово-кредитна
політика, традиції соціального забезпечення істотно впливають на ефективність
економіки та дієвість економічних стимулів, темпи технічного прогресу. В
країнах з перехідною економікою розподільчі відносини знаходяться під глибоким
впливом інституційних чинників, невизначеності відносин власності, схильності
до тінізації економічного обороту, підміни прибутку від економічної діяльності
рентою політичного характеру.
Усі ці моменти істотно модифікують факторну теорію і саме в їх контексті далі
аналізуються зміни у дохідній структурі ВВП України. Інституційні чинники
розподілу розглядаються як сила, що, по-перше, пригнічує загальну величину ВВП
та зайнятість у легальному секторі, вносячи надмірну напруженість у його поділ
на податкову складову, доходи від праці та капіталу, а по-друге, створює
ускладнення у процесі конвертації заощаджень в інвестиції, обмежуючи тим самим
розширення факторної бази виробництва.
2.1. Принципи розрахунку дохідних компонентів ВВП в умовах сучасної організації
обліку, статистики та прогнозування
2.1.1. Хоча в суто теоретичному плані підхід до обчислення ВВП за доходами
відомий давно, як самостійний метод, що дозволяє розрахувати ВВП незалежно від
інших методів, він одержав порівняно невелике поширення серед країн світу.
Обираючи методи розрахунку ВВП, країни виходять з того, які блоки показників
краще забезпечені інформацією виходячи з усталених традицій ведення
господарства та державного регулювання економіки. Пріоритетне застосування
методу доходів притаманне організації національного рахівництва розвинутих
країн, насамперед США, де воно обумовлене важливістю цього методу для побудови
економічної політики, а також наявністю надійних і доступних для органів
статистики джерел податкових даних про корпоративні та індивідуальні доходи
[92].
США взагалі продовжують використовувати формати національних рахунків СНР`68,
де рахунок виробництва виконує другорядну роль, а рахунок ВВП побудовано шляхом
урівноваження його величин за доходами та використанням [93]. В СНР`93 склад
ВВП за категоріями виробництва та доходу представлені окремими рахунками,
компоненти ж використання ВВП знаходяться у різних рахунках - використання
доходу (кінцеве споживання), операцій з капіталом (нагромадження), зовнішньому
рахунку товарів і послуг (чистий експорт).
Серед країн Європейського Співтовариства лише 4 - Велика Британія, Бельгія,
Франція та Португалія ведуть обчислення ВВП усіма трьома методами, а Ірландія
використовує розподільчий метод як єдиний. У Греції та Люксембурзі пріоритет
віддається виробничому методу, в Німеччині, Іспанії, Данії, Італії, Нідерландах
- методу витрат [94, с. 137-138]. Отже ці та інші країни одержують дані про
первинний розподіл ВВП не автономно, а шляхом відповідної розбивки ВВП,
обчисленого іншими методами. При цьому статті валового прибутку та валового
змішаного доходу розраховуються за залишковим принципом. На такий підхід
орієнтує і СНР`93, про що йшлося вище. На нашу думку, подібна постановка
питання продиктована не лише тим, що процес виробництва передує розподілові за
логікою економічного обороту. Вона є також даниною традиціям постсоціалістичних
країн та країн третього світу, в економіці яких продовжує відігравати помітну
роль натуральне господарство, а виробничий облік налагоджено краще, ніж облік
доходів. В Україні, як було показано у попередньому розділі дисертаційної
роботи, залишковий принцип використовувався ще у розрахунку НД БНГ; його ж
зафіксовано в нормативних джерелах національної СНР - Методичних рекомендаціях
по складанню рахунку утворення доходу органами статистики (далі - Методичні
рекомендації) [95] та з прогнозування основних макроекономічних показників
[96].
В Росії метод доходів поки що не набув ознак автономності, проте його визнано
пріоритетом роботи з удосконалення національного рахівництва на урядовому рівні
[97, с. 90]. Як один з вагомих кроків у цьому напрямі нагромаджено певний
методичний досвід обчислення прихованих доходів [98,99]
2.1.2. Вивчення вимог СНР`93, праць з коментування її положень стосовно до
особливостей країн з перехідною економікою [7,8], досвіду інших країн та
специфіки організації економічної інформації в Україні дозволяє сформулювати
такі загальні принципи розрахунку ВВП за доходами:
* встановлення відповідності між класифікаціями первинних доходів у СНР та
традиційній статистиці;
* визначення джерел даних, що повністю відповідають
- Київ+380960830922