Розділ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКІ ВИКОРИСТОВУВАЛИСЬ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих.
Під нашим спостереженням знаходилися 96 хворих на ХРП, в тому числі 58 (60,4%)
жінок і 38 (39,6%) чоловіків у віці від 16 до 75 років. Розподіл обстежених
хворих за статтю і віком представлений у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих за статтю та віком
Хворі
Вік (роки)
Всього
<20
20-30
31-40
41-50
>50
абс.
абс.
абс.
абс.
абс.
13,2
15,8
21,0
23,7
10
26,3
38
5,2
12,1
16
27,6
18
31,0
14
24,1
58
Разом
8,3
13
13,6
24
25,0
27
28,1
24
25,0
96
Примітки: Ч — чоловіки, Ж — жінки.
Із даних, наведених у табл. 2.1, видно, що частіше за все вік хворих становив
41–50 років, тобто це були пацієнти працездатного віку. Проте, вік хворих жінок
декілька відрізнявся. Так, серед чоловіків відзначалось збільшення пацієнтів
більш старшого віку, причому кількість пацієнтів у кожній старшій віковій групі
була більшою, ніж у попередній. Можливо таку закономірність можна пояснити
переважно алкогольною етіологією ХРП у осіб чоловічої статі (у 22 — 57,9% із
обстежених чоловіків з ХРП). Справедливо, що із збільшенням віку збільшувався
стаж вживання алкоголю і, відповідно, можливість розвитку ХРП. У жінок в цілому
відзначалась аналогічна спрямованість до повільного збільшення вікових груп
хворих, що пов’язано з поступовим почастішанням біліарної патології
(безкам’яного та калькульозного холециститу), а також пов’язаного з ними у
частині випадків стенозуючого папіліту по мірі збільшення віку. Декілька менша
кількість жінок у групі пацієнток старше 50 років, мабуть, пов’язана з тим, що
в цьому віці частіше проводиться холецистектомія з приводу ЖКХ, тобто
усувається вирішуючий фактор ХРП. Перебіг панкреатиту стає менш бурним,
декілька стихає больовий синдром, і хворі рідше звертаються до лікаря.
Нашим поясненням з приводу розподілу хворих різної статі за віковими групами
відповідає і їх розподіл за давністю захворювання (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Розподіл чоловіків та жінок, хворих на ХРП, за тривалістю
захворювання.
І серед хворих чоловіків, і серед хворих жінок переважали пацієнти з давністю
захворювання більше за 10 років, причому кількість хворих обох статей поступово
збільшувалась від групи з мінімальною давністю ХРП до групи з найбільшою його
тривалістю. При цьому, природньо, збільшувався і вік пацієнтів (табл. 2.1).
Діагноз ХРП формувався згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го
перегляду (МКХ-10), за якою ХРП має шифр К 86.1. У розділі 4 розглядаються
особливості морфологічних змін СОШ і СДПК у хворих, що мають алкогольну
етіологію хронічного панкреатиту (шифр 86.0). Діагноз алкогольного пошкодження
ПЗ встановлювався разом з наркологом.
Етіологія ХРП у обстежених хворих була такою. У 29 (25,0%) пацієнтів причиною
панкреатиту було зловживання алкоголем, у 32 (33,3%) мав місце біліарний
панкреатит, у 18 (18,8%) захворювання розвинулось внаслідок ХГ, дуоденіта, ВХ
шлунку або ДПК, після резекції шлунку, у 4 (4,2%) хворих найбільш можливою
причиною ХРП була гіперліпідемія I, IV, V типів, у 2 (2,1%) — гіперпаратиреоз,
у 2 (2,1%) захворювання мало лікарську етіологію (тривалий прийом фуросеміду,
гіпотіазиду), у 1 (1,0%) мав місце алергічний і у 13 (13,5%) — ідіопатичний
панкреатит. Розподіл хворих в залежності від етіології захворювання
представлений на рис. 2.2.
Рис. 2.2. Розподіл обстежених хворих в залежності від етіології ХРП (%).
У обстежених хворих мали місце наступні супутні захворювання: у 10 (10,4%) —
безкам’яний холецистит, у 2 (2,1%) — калькульозний холецистит, у 20 (20,8%) —
постхолецистектомічний синдром, у 11 (11,5%) — ХГ, дуоденіт, у 3 (3,1%) — ВХ
ДПК, у 2 (2,1%) — ВХ шлунку, у 2 (2,1%) — хвороба оперованого шлунку, у 15
(15,6%) — хронічний коліт або синдром роздратованої кишки, у 6 (6,3%) —
хронічний гепатит невірусної (алкогольної, лікарської, реактивний) етіології із
слабкою активністю, у 39 (40,6%) — гастроезофагальна рефлюксна хвороба, у 4
(4,2%) — хронічний бронхіт поза загострення, у 4 (4,2%) — цукровий діабет, у 6
(6,3%) — ІХС, у 5 (5,2%) — гіпертонічна хвороба I-II ступеня , у 2 (2,1%) —
гіперпаратиреоз.
Захворювання шлунку, ДПК, цукровий діабет вважали супутнім, якщо воно
анамнестично розвинулось раніше, ніж ХРП. Це положення має суттєве значення,
оскільки зміни СОШ, СДПК, а також цукровий діабет, які розвинулися внаслідок
ХРП, являються вторинними, тобто панкреатогенними і докладно розбираються у
розділах 3 і 4.
Хворі на вірусний панкреатит, вірусний гепатит у дослідження не включалися
(вірусна етіологія цих захворювань відкидалася після вивчення маркерів вірусів
А, В, С, D, Е, G, Епштейна–Барра, простого герпесу 1 і 2 типів,
цитомегаловірусу).
Окрім хворих на ХРП були обстежені 30 хворих на ХГ, дуоденіт, ВХ шлунку або ДПК
без клінічних, біохімічних, сонографічних ознак захворювання ПЗ (група
порівняння). Цим хворим (окрім дослідження стану ПЗ) проводили ФЕГДС,
морфологічне дослідження СОШ, СДПК, виявлення Нр (уреазним тестом і
гістологічно) і порівнювали одержані результати з результатами тих самих
обстежень хворих на ХРП. Серед хворих групи порівняння було 18 (60,0%) жінок і
12 (40,0%) — чоловіків у віці від 16 до 73 років. Тобто, хворі на ХРП і хворі
групи порівняння були аналогічні за статтю і віком.
Контрольну групу складали 30 здорових у віці від 17 до 62 років (17 чоловіків і
13 жінок).
2.2. Використані методи дослідження.
У всіх хворих з’ясовували скарги, анамнез, проводили об’єктивне дослідження,
загальний аналіз крові, загальний аналіз сеч