РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
У другому розділі представлені дані первинного обстеження дітей, хворих на ПАГ. Згідно до поставлених задач здійснено відбір методів дослідження та обгрунтування їх застосування. Приведена клінічна, параклінічна та функціональна характеристика серцево-судинної та вегетативної нервової систем у дітей з ПАГ в залежності від стадії захворювання, а також дана оцінка стану пуринового обміну у даного контингенту хворих.
Всі отримані дані про стан хворих, динаміку захворювання, а також характер та об'єм відновлювальної терапії вносили до розроблених діагностичних карт для подальшого аналізу матеріалів. Отримані в результаті спостереження числові дані опрацьовували за допомогою медичної статистики.
2.1. Методи дослідження
Вибір методів дослідження зумовлювався поставленими задачами, спрямованими на отримання комплексної характеристики стану дітей та об'єктивної оцінки ефективності розроблених нами реабілітаційних комплексів.
Для виключення вторинних форм АГ всіх дітей обстежували у лікувально-діагностичному відділенні МКЛ №2 м. Одеси. Подальше спостереження за пацієнтами здійснювали у міській дитячій поліклініці №1.
Проведено вивчення загальноклінічних даних, стану пуринового обміну, функціонального стану гемодинаміки, вегетативного гомеостазу а також виявлення гіперреактивності судинного апарату при лонгітудинальному спостереженні через 1 рік.
Усіх дітей обстежували за єдиною програмою, яка містила клінічне, електрофізіологічне та біохімічне дослідження.
27
Всі дослідження проводили в динаміці. Визначали початкові дані та результати після закінчення курсу лікування (10 тижнів). Вимірювання АТ проводили щоденно. В роботі приводяться результати аналізу середніх показників АТ - вихідні дані, після другого, шостого та десятого тижнів, а також при віддаленому спостереженні - через 1 рік. В катамнезі вивчали також клінічний стан пацієнтів, результати проведення функціональної проби навантаженням та стан пуринового обміну.
Клінічний огляд із вивченням анамнезу та необхідні загальноклінічні дослідження проводили згідно до установлених методик. Серед функціональних методів дослідження стану серцево-судинної системи перевагу надавали найбільш досяжним та інформативним щодо динаміки перебігу ПАГ - електрокардіографічному дослідженню, офтальмоскопії дна ока.
Реєстрацію АТ проводили щодня, у фіксований час доби. Використовували стандартний метод Короткова. При вимірюванні тиску дотримувалися існуючих стандартних рекомендацій[16, 95].
Із пуринових з'єднань складаються макроергичні сполуки, які беруть участь у процесах адаптації. Гіперурікемія, певно, є показником напруження адаптації, зокрема при АГ [27-42]. Більшість дослідників вважає порушення пуринового обміну фактором ризику або індикатором розвитку АГ [43-47], тому причинно-наслідкові взаємовідносини між гіперурікемією та артеріальною гіпертензією потребують подальшого вивчення.
Визначення сечової кислоти у сироватці крові та добовій сечі ми проводили уніфікованим методом Мюллера-Зейферта [209]. Виходячи із сигмальних відхилень значень урікемії у здорових дітей, за верхню межу норми у хлопчиків ми вважали величину 0,300 ммоль/л, у дівчаток - 0,276 ммоль/л; нормативні межі уратурії протягом доби - 1,6-4,8 ммоль/добу - що співпадає із даними літератури [43-44].
Вивчення гемодинаміки в значній мірі сприяє поясненню патогенезу АГ. Але існуючі в літературі дані далеко не однозначні. Так до справжнього часу
28
дискутується питання про взаємовідносини окремих ланок гемодинамічної системи при АГ взагалі і на різних її стадіях [210-216].
В даній роботі для вивчення стану центральної та периферичної гемодинаміки використовували метод імпедансної тетраполярної реографії з урахуванням особливостей даного дослідження у дітей [213-216]. Дослідження проводили за допомогою апарату "Bioset", запис реограм здійснювали в стандартних умовах.
Для реєстрації трансторакальної реограми два кільцевих електроди із алюмінієвої фольги накладали на шию пацієнта та два - на грудну клітку (згідно до описаних в літературі схем росташування електродів) [214].
Аналіз кривих здійснювали за рекомендаціями М.К. Осколкової та Г.А. Красіної (1980) [214]. При візуальному аналізі оцінювали регулярність реохвиль, під'йом анакротичної частини, характер верхівки. На катакротичній частині оцінювали вершину, інцизуру, дикротичний зубець, наявність додаткових хвиль.
Стан центральної гемодинаміки оцінювали за допомогою наступних параметрів: СО - в мілілітрах, ХО - в літрах, ОШВ - в мл/сек, W - у Ватах, ЗПО - у дин см/сек-5.
Систолічний об'єм відображає насосну функцію серця; ХО є одним із інтегральних показників діяльності серцево-судинної системи, знаходиться у тісних взаємовідносинах з енергетичними та метаболічними потребами організму; ОШВ характеризує кінетичну енергію, яку розвиває міокард під час систоли; W - потужність скорочення лівого шлуночка, що дозволяє характеризувати зовнішню роботу серця.
Стан периферичної гемодинаміки оцінювали на підставі вивчення реограми гомілки. Два вимірювальні електроди розташовували у верхній третині гомілки на відстані 2 см одини від одного; два - на нижній (на ідентичній відстані) [213].
Для кількісного аналізу зафіксованих реограм використовували найбільш інформативні показники, які дозволяють охарактеризувати функціональний стан судин різного калібру. ЧРПХ (в сек) - характеризує тонус магістральних судин
29
(загалом еластичного типу); ? (в сек) - свідчить про ста