Ви є тут

Двоетапне формування заднього проходу при захворюванні на рак прямої кишки.

Автор: 
Совпель Олег Володимирович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
3402U003560
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У дослідження були включені 356 хворих на рак прямої кишки після сфінктерозберігаючих резекцій, яким проводилось лікування на базі проктологічного відділення Донецького обласного протипухлинного центру з 1997 по 1999 роки.
Усі операції виконувались за розробленими у клініці методиками:
1. Черевноанальна резекція прямої кишки з демукозацією анального каналу.
Після ревізії черевної порожнини і оцінки радикальності пропонованого оперативного втручання виконується мобілізація сигмовидної і прямої кишки за загальноприйнятою методикою. Підготовка трансплантата з сигмовидної кишки для зведення на промежину виконується з урахуванням особливостей її кровопостачання. При недостатності кровопостачання і сумнівній життєздатності трансплантата може додатково виконуватись мобілізація вищерозташованих відділів (низхідного і селезінкового). У цих випадках трансплантат формується з вищевказаних відділів ободової кишки. Під час мобілізації прямої кишки при високо розташованих пухлинах можлива мобілізація кишки разом з пухлиною з боку черевної порожнини. Ми, як і інші автори, вважаємо достатнім відступ від нижнього краю пухлини в дистальному напрямку 4-5 см, відступ від верхнього краю пухлини в проксимальному напрямку 8-12 см [47, 48, 80, 93, 176, 276, 356]. Мобілізацією прямої кишки до м'язів тазового дна закінчується черевний етап операції. Промежинний етап полягає у демукозації анального каналу і, при низько розташованих пухлинах, у промежинному виділенні її нижнього полюса і всієї пухлини.
Після демукозації і промежинного виділення прямої кишки разом з пухлиною в анальний канал зводиться підготовлений у черевній порожнині позбавлений брижі трансплантат з сигмовидної або низхідної кишки і фіксується до періанальної шкіри окремими швами із збереженням надлишку, потім дренується черевна порожнина і малий таз окремими дренажами, лапаротомна рана вшивається.
2. Проксимальна резекція прямої кишки типу Дюамеля, технічні особливості якої полягають у тому, що за загальноприйнятою методикою виконується мобілізація прямої кишки з пухлиною і формування трансплантата ободової кишки.
З боку промежини на задній стінці прямої кишки, вище перехідної лінії, розсікається слизова оболонка анального каналу, яка мобілізується у проксимальному напрямку на глибину 4-5 см. На висоті мобілізованої слизової оболонки з'єднуються обидва тунелі, виймається трансплантат. Зведена кишка фіксується окремими шовковими швами у слизовій оболонці анального каналу. Кишку зводимо з надлишком 2-3 см. Рана передньої черевної стінки вшивається до дренажу, введеного в малий таз.
3. Черевно-наданальна резекція прямої кишки, основні технічні особливості якої полягають у тому, що внутрішньочеревний етап операції виконується також, як і при класичній черевно-анальній резекції, однак після мобілізації виконується пересічення кишки дистальніше пухлини за допомогою апарата УО-40 або УО-60 глибоко у порожнині малого таза.
Після резекції прямої кишки разом з пухлиною і підготовки до зведення сигмовидної або інших відділів ободової кишки виконують промежинний етап операції. Виконують евагінацію короткої кукси прямої кишки через анальний отвір, зсікається м'язовий шар і клітковина, зберігаючи слизову, в утворений слизовий футляр зводять сигмовидну кишку і зшивають її з евагінованою слизовою кукси. До серозної оболонки належить підслизовий шар збереженої слизової оболонки кукси. Дренування малого таза виконують також, як і при інших варіантах операції.
Відсічення надлишку зведеної кишки і формування колоанального анастомозу проводилось у різні строки післяопераційного періоду (табл. № 2.1).
Відсічення надлишку зведеної кишки, формування колоанального анастомозу проводилось за розробленою у клініці методикою, захищеною патентом України № А61В17/00.
Морфологічно досліджені шматочки тканин слизової зведеної ободової кишки, отримані шляхом екзиційної біопсії. Досліджувану групу склали 56 хворих на рак прямої кишки після сфінктерозберігаючих резекцій, у тому числі 26 хворих після черевноанальної резекції, 15 хворих після операції типу Дюамеля і 15 хворих після черевно-наданальної резекції. У залежності від строків формування колоанального анастомозу проводилась біопсія ділянки зведеної кишки (табл. 2.3).

Таблиця 2.1
Строки проведення біопсії надлишку зведеної кишки у хворих досліджуваної групи

Строк виконання біопсіїВид операціїПідсумокоперація Дюамелячеревноанальна резекціячеревно-наданальна резекція1-ша доба-3-33-тя доба-3-37-ма доба333910-та доба3631214-та доба6862019-та доба3339Усього 15261556
Біопсія проводилась таким чином. На розцінений нами, як життєздатний, край надлишку зведеної кишки V-образно накладувались два кровозупиняючих затискача Більрота, між якими резецювалась ділянка кишки розмірами 1 х 0,5 см. Залишену під затискачами тканину кишки, перев'язували шовковою лігатурою № 4. За ознаки життєздатності надлишку враховували рожевий колір слизової оболонки кишки, з'явлення кровотечі під час розсічення її. При явищі макроскопічних ознаків крайового некрозу надлишку зведеної кишки (брудно-сірий колір слизової, відсутність кровотечі під час надсічення стінки зведеної кишки) проводилось його зсічення у межах життєздатної тканини з подальшим виконанням біопсії останньої.
Із-за неможливості вивчення у післяопераційних хворих динаміки змінень зони колоанального анастомозу, анального сфінктера, м'язів діафрагми таза виконана експериментальна частина дослідження на 20 безпородніх собаках обох статей масою від 10 до 15 кг. Усім собакам під ендотрахеальним наркозом виконана проктектомія промежинним доступом зі зведенням вищерозташованих відділів товстої кишки на промежину. На 7-му, 14-ту, 21-шу, 30-ту добу післяопераційного періоду під ендотрахеальним наркозом виконувалась екзиційна біопсія зони колоанального анастомозу анального сфінктера, м'язів