РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА СИНЕРГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ У СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ
2.1. Оцінка зовнішнього і внутрішнього середовищ та аналіз конкурентного статусу організації
Реалізація синергії на корпоративному рівні дозволяє підвищити загальну ефективність організації, що відображається у зростанні її продуктивності, прибутковості, гнучкості й економічної стійкості, зниженні рівня загальних витрат. Тому на даному етапі нестабільності та спаду кон'юнктури в українській економіці питання реалізації синергічного ефекту заслуговує особливої уваги і повинно бути складовою процесу стратегічного управління. В даному розділі наведено характеристики зовнішнього середовища підприємств-партнерів, залучених у дослідження, та їх конкурентного статусу. Проаналізовано такі фактори середовища:
- загальні тенденції розвитку економіки;
- фактори зовнішнього середовища, що можуть чинити непрямий вплив на діяльність організації, а саме характеристики ринку цінних паперів та інвестиційний клімат в країні;
- основні характеристики галузі та ключові фактори конкуренції;
- вимоги до керівництва: ключові управлінські здібності;
- тип ринку - фрагментований, глобальний тощо;
- етап розвитку (ступінь зрілості) ринку / галузі.
Створення об'єднань у даному секторі промисловості зумовлюється умовами функціонування галузі в Україні та світі. Після Росії, Україна була другим за важливістю економічним компонентом колишнього Радянського Союзу. За радянських часів держава не була зацікавлена у торгівельних перевагах, які могли сформуватися внаслідок спеціалізації виробництва та імпорту товарів, виробництво яких у інших країнах є більш рентабельним. Навпаки, головною метою було досягти самодостатності СРСР в економічному сенсі. Імпорт використовувався лише задля покриття дефіциту виробництва планової економіки, а експорт був спрямований на покриття витрат на імпорт. Певна закритість радянської економіки по відношенню до світової економіки пояснює велику відмінінсть відносної вартості виробництва в Україні та в економіці західних країн. Невдовзі після розпаду Союзу в грудні 1991 року, український уряд лібералізував більшість цін та встановив правові рамки для приватизації, однак значний опір реформам в економічній сфері спричинив скорочення виробництва більш ніж удвічі порівняно із рівнем 1991 року. Вільна монетарна політика спричинила ріст інфляції в кінці 1993 року. Вплив фінансової кризи в Росії 1998 року суттєво скоротив можливості зростання української економіки у зв'язку із різким падінням внутрішнього попиту та надходжень від експорту. Ускладнює економічну ситуацію в країні велика частка "тіньової" - неофіційної - економіки. Відповідно до даних останнього звіту Світового Банку, близько 51,7 % ВВП України не було задекларовано уряду. Не дивлячись на постійний тиск з боку Міжнародного Валютного Фонду з метою пришвидшення реформ, суттєвої економічної реструктуризації не було проведено у 1999 році. Однак, спад річного обсягу ВВП сповільнився до прогнозованого рівня - 0,5% (порівняно із 1,7% у 1998 році), а рівень інфляції не досяг позначки 20% (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Показники економічного і соціального стану України, 1996-2001 роки
Показники199619971998199920002001Валовий внутрішній продукт, млн. грн.8151993365102593130442172952-Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, %у порівнянних цінах909798.199.6102.4109у фактичних цінах149.5113.5109.9123.9132.6-
Слід зазначити, що обсяг інвестицій є одним із визначальних чинників економічного зростання будь-якої країни, у тому числі України [72]. Інвестиційний клімат в країні зокрема відображається у функціонуванні ринку цінних паперів. Показово, що криза на цьому ринку, яка мала місце у 1998 році, означала відплив крупного іноземного капіталу з країни. Ринок цінних паперів зазвичай дозволяє вільно маніпулювати (розпоряджатися) фінансовими ресурсами, формуючи портфелі з бажаним рівнем прибутковості та ризику. На відміну від високо конкурентних ринків Заходу, в Україні не існує розвиненого ринку цінних паперів. Короткий аналіз ринку корпоративних цінних паперів є наступним. Сьогодні в Україні, за даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, діє майже 36 тис. акціонерних товариств. Переважна більшість цих підприємств зосереджена в промислових регіонах України. Станом на 01.07.2000 року загальний обсяг емісій акцій, зареєстрованих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, складав 36,79 млрд. грн., в тому числі в 1996 році -1,82 млрд. грн., 1997 - 9,43 млрд. грн., 1998 - 11,83 млрд. грн., 1999 - 7,92 млрд. грн.
Зростання обсягів емісій акцій (див. додаток Д), що спостерігалося протягом 1999 року в Україні, пояснювалося не стільки збільшенням обсягів залучення коштів підприємствами для свого розвитку, скільки процесами первинного розміщення акцій підприємств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, збільшення статутних фондів товариств у зв`язку з індексацією основних фондів. За перше півріччя 2000 року Комісією зареєстровано емісій акцій на загальну суму 5,79 млрд. грн. Порівняно з першим півріччям 1999 року випуск акцій збільшився на 62%. Слід відзначити, що частка реально залучених коштів при здійсненні емісій акцій, порівняно з минулим роком, майже не змінилася і становить лише 11,8% від загального обсягу емісій акцій. Протягом цього періоду також скасовано реєстрацію випусків акцій на суму 62,84 млн. грн.
Немає сумніву, що ринок акцій приватизованих підприємств незабаром має ввійти у новий етап свого розвитку. Сьогодні на перший план виходять грошові торги та конкурси, що передбачають наявність конкурентної боротьби серед покупців за право володіння цінними паперами та, відповідно, можливість продати їх за найвигіднішу ціну. Як і в 1999 році, так і до середини 2000 року, більшість цінних паперів були продані на фондових біржах за ціною нижчою від номіналу або за номінальну. Також значною проблемою вітчизняного фондового ринку залишаєть