Ви є тут

Вірулентність Erysiphe graminis f. sp. tritici та особливості прояву імунологічних реакцій сортів озимої пшениці до патогену.

Автор: 
Богданович Анастасія Володимирівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
0402U003652
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
2.1. Дослідження ступеню розвитку хвороби

2.1.1. Характеристика грунтово-кліматичних зон, в яких проводились дослідження
Значна протяжність території України у напрямках з півночі на південь та із заходу на схід зумовлює істотні відміни грунтово-кліматичних умов окремих регіонів [167]. Так, з північного заходу на південний схід середня температура липня змінюється від 18 до 23 ?С, тривалість періоду активної вегетації рослин від 90 до 150 днів, а ступінь вологозабеспеченості (гідротермічний коефіцієнт - ГТК) - від 2,6 до 0,5. У типах грунту та рослинності також чітко проявляються зональні особливості. Відмінності фізико-географічних умов у межах зони зумовюють поділ окремих зон на "провінції".
Наші дослідження проводились в п'яти областях України, що належать до різних грунтово-кліматичних зон (провінцій):
- Херсонській, (Інститут землеробства південного регіону) - сухостепова зона,
- Київській (Миронівський інститут пшениці ім. Ремесла) - лісостепова зона, центральна провінція,
- Тернопільській (Тернопільська ДСВС) - лісостепова зона, західна провінція,
- Житомирській (Черняхівська ДСВС) - зона Полісся,
- Івано-Франківській (Калуська ДСВС) - зона Українських Карпат. Основні характеристики перелічених зон представлені в таблиці 2.1 [168-170].

2.1.2. Сорти, на яких проводились обліки ураження
Всього за три роки досліджень в різних зонах було обстежено 171 сорт. Склад сортів в залежності від року та зони обстеження був неоднаковий, в зв'язку з чим окремі сорти були представлені не кожний рік і не в кожній зоні. На кінець 2001 року, 50 з досліджених сортів є зареєстрованими, 7 - перспективними на 2002 рік і 3 подано на внесення до Реєстру сортів (табл. 2.2) [171-178].

2.1.3. Оцінка ступеню розвитку та розповсюдження хвороби
Оцінку ступеню розвитку хвороби та її розповсюдження проводили в більшості випадків в три строки - в період кущіння, колосіння-цвітіння та через два тижні після другого обстеження (табл. 2.3).
В Житомирській області в 1998 та 2000 роках та в Київській області в 2001 році перший облік проводився в період трубкування; жодного разу не проводився третій облік в Житомирській області. Це було пов'язано з об'єктивними причинами. Відсутність даних третього обстеження в 2001 році в Київській, Тернопільській та Івано-Франківській області обумовлена тим, що саме в цей період на території всієї країни спостерігались тривалі щоденні зливи і обстежння посівів стало неможливим.
Обстеження ділянок проводилось за методикою держсортовипробування [28]: у 10 точках по діагоналях ділянок обліковували по 10 рослин із врахуванням ступеню розвитку хвороби на листках чотирьох ярусів за шкалою ВІЗР (рис. 2.1). Результати спостережень заносили в таблицю.
В період колосіння-цвітіння оцінювали стійкість рослин кожного сорту за дев'ятибальною шкалою [180]:
9 - дуже висока стійкість - ознаки хвороби відсутні;
8 - висока стійкість - дуже слабкий розвиток хвороби лише на самих нижніх листках;
7 - стійкість -слабкий розвиток хвороби на нижній третині рослини;
6 - помірна (відносна) стійкість - помірний розвиток інфекції на нижніх листках і слабкий на інших, розташованих нижче середини рослини;
5 - помірна (відносна) сприйнятливість - значний розвиток інфекції на нижніх листках і від незначного до помірного - на інших, роташованих нижче середини рослини;
4 - слабка сприйнятливість - значний розвиток інфекції нижньої третини рослини, помірний - середньої і незначний на листках вище середини;
3 - сприйнятливість - значне ураження нижніх та середніх листків, ураження всіх листків, розташованих нижче прапорцевого, на прапорцевому - сліди ураження;
2 - висока сприйнятливість - уражені всі листки: нижні та середні - сильно, у верхній третині - помірно, прапорцевий слабо або помірно;
1 - дуже висока сприйнятливість - уражені всі листки, а також колос.

2.2. Збір інфекційного матеріалу та його зберігання

2.2.1. Збір інфекційного матеріалу за різного ступеню розвитку хвороби
Збір інфекційного матеріалу проводили в фазу колосіння-цвітіння з сортів, що мали максимальне ураження хворобою (табл. 2.4). Від збору до перенесення інфекційного матеріалу в лабораторні умови проходило не більше двох діб (життєздатність конідій в описаних нижче умовах зберігається від декількох годин до трьох діб).
За високого ступеню розвитку хвороби, в 10 точках по діагоналям ділянки на рівній відстані зрізали по 10 стебел, що несли уражені листки. Всі відібрані на відповідній ділянці стебла загортали у фільтровальний папір і вміщували в пластикові стаканчики, на дно яких клали змочену водой вату. Сортозразки етикетували з зазначенням сорту, господарства, фази розвитку рослин, попередника та дати збору [28].
Якщо в період збору інфекційного матеріалу конідіальне спороношення гриба представлено поодинокими подушечками на листках, транспортування його вказаним вище способом може привести до зтирання спороношення з листків. Тому за умови незначного розвитку хвороби ми проводили збір та транспортування інфекційного матеріалу іншим способом. В 10 точках ділянок відбирали по 10 листків із спороношенням гриба. Частини листка з подушечками вміщували у підготовлені пластикові чашки Петрі (тобто в чашки з ватою, вкритою фільтровальним папером і змоченою 0,004% розчином бензімідазолу або дистильованою водою). Чашки етикетували так само, як і стаканчики із стеблами.

2.2.2. Зберігання та накопичення інфекційного матеріалу
Інокулюм із зібраних рослин (листків) в лабораторних умовах переносили на відрізки листків пшениці універсально сприйнятливого сорту (Еритроспермум 1516), які були вміщені в чашки Петрі на фільтровальний папір, змочений 0,004% розчином бензимідазола (під папір вміщували вату). На чашках робили позначки про місце збору, сорт та дату перенесення інфекційного матеріалу. Ці чашки вм