РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ, УМОВИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Експериментальну роботу виконували у відділі акліматизації плодових рослин Національного ботанічного саду ім.М.М.Гришка НАН України та у відділі фітогормонології Інституту ботаніки ім.М.Г.Холодного НАН України. Об'єктами досліджень були генеративно зрілі рослини видів роду Actinidia Lindl.: A.kolomikta (Rupr. et Maxim.) Maxim., А.arguta (Siebold et Zucc.) Planch. ex Miq., A.purpurea Rehd., A.polуgama (Siebold et Zucc.), A.chinensis Planch., насіння, сіянці та саджанці актинідії.
2.1. Морфологічна характеристика об'єктів дослідження
Актинідія - це, як правило, багаторічна деревна ліана, яка може досягати 30 м в довжину, обвиваючи опору в напрямку протилежному руху годинникової стрілки. Рослини актинідії полiморфнi, при відсутності опори вони зростають у вигляді кущової ліани без витких пагонів [9, 69]. Діаметр головної ліани в основі становить від 2 см у А.polygama до 20 см у A.arguta. Рослини, що вступили в пору плодоношення, мають три типи пагонів: вегетативні, генеративні та вегетативно-генеративні (змішані). Вони відрізняються один від одного за періодом і силою росту та функціями, що виконують. Вегетативні пагони утворюються із сплячих бруньок на багаторічній деревині і виконують функцію опорних органів. Упродовж вегетативного періоду їх довжина досягає 0,5-4 м з діаметром в основі 5-10 мм. Верхівка вегетативного пагону постійно перебуває в русі, що відбувається завдяки характерній властивості ліан - нутації. При наявності опори пагін обвиває її, а при відсутності - верхівка пагона круто спадає донизу і обплітає свій власний пагін. Для цих пагонів властива велика довжина міжвузля і інтенсивний ріст в довжину, який триває упродовж всього вегетаційного періоду. Генеративні пагони не здатні обвивати опору, їх основна функція - плодоношення. Вони утворюються на однорічній деревині і мають довжину 8-15 см. Генеративно-вегетативні пагони утворюються на прирості попереднього року, вони здатні обвивати опору і одночасно виконують як опорну функцію, так і функцію плодоношення.
Цвітіння і плодоношення актинідії відбувається на пагонах поточного року. Бруньки закладаються в основi листкового черешка під час росту однорічних пагонів. Під кінець літа вони мають бічні конуси наростання з недиференційованими квітковими зародками. Бруньки актинідії поодинокі, частково чи повністю покриті тканиною листкових подушок.
За класифікацією Є.Л.Кордюм і Г.І.Глущенко актинiдiя - це дводомна рослина з потенційно одностатевими квітками [77]. На одних рослинах формуються потенційно тичинкові квітки з редукованою зав'яззю, на iнших - потенційно маточкові з тичинками, які відрізняються меншим розміром тичинкових ниток. Для зручності надалі ми будемо користуватись термінами тичинкові та маточкові квітки. Слід відмітити, що маточкові квітки всіх видів відрізняються більшим розміром порівняно з тичинковими. О.І.Кириллова в своїх дослідженнях показала, що до редукційного поділу пилок маточкових і тичинкових квіток, як і самі квітки, розвивається однаково [63]. Детермінація статі відбувається навесні, коли у тичинкових квіток розпочинається інтенсивний ріст тичинок і призупиняється ріст зав'язі, а у маточкових - інтенсивно розвивається зав'язь і відстають у своєму розвитку тичинки. Маточкові квітки розмiщенi поодиноко чи по кілька в суцвітті i мають цилiндричну верхню зав'язь з промiнеподiбними приймочками. В основi зав'язi розташовані тичинки з вкороченими тичинковими нитками і пиляками жовтого кольору у А.polygama, А.chinensis, A.kolomikta та чорного - у А.purpurea чи сірого - у А.аrguta. Зовнi вони нормально розвинуті, але утворюють, як правило, стерильний пилок. Тичинкові квiтки зiбранi по 2-3 в суцвiття-щиток i мають по 20-50 тичинок, в центрi квiтки знаходиться малопомiтна редукована зав'язь.
Зав'язь актинідії повністю чи частково верхня, 3-х-5-ти гніздна з численними (до 10 шт.) насіннєвими зачатками в кожному гнізді. Плід - багатогніздна соковита ягода овальної, циліндричної, рідко округлої форми. Насіння актинідії від світло- до темно-коричневого кольору, еліптичної форми, дрібне з великим ендоспермом і прямим чи ледь зігнутим зародком.
Актинiдiя утворює велику листкову поверхню. Листки її черговi, досить крупнi, вiд елiптичної до округло-яйцевидної форми, листковий рубчик направлений донизу. Поверхня листка - вiд гладкої до шорсткої. Листок гіпостоматичний, продихи розташовані без будь-якого порядку на нижній частині листка. Черешок свiтло-зеленого кольору, iнколи з пурпуровим вiдтiнком, довжиною 4-8 см. Видам актинідії A.kolomikta i A.polygama властива строкатість листя - змiна забарвлення листкової пластинки, що робить їх надзвичайно декоративними.
Коренева система у рослин актинідії мичкувата - відсутній чітко виражений головний корінь, але виділяється 3-5 коренів першого порядку з системою дрібних коренів. Корені актинідії ростуть майже горизонтально і зосереджені в радіусі 60-80 см від основи рослини на глибині 25-40 см від поверхні грунту. Максимальна глибина проникнення коренів в грунт - 120 см.
Досліджуваний нами вид Actinidia kolomikta (Rupr et Maxim.) Maxim. (рис. 2.1) найбільш холодостійкий, оскільки в природних умовах
Рис. 2.1. Actinidia kolomikta (Rupr et Maxim.) Maxim.
він розповсюджений в пiвнiчних районах Далекого Сходу [3]. Дiаметр стебла здерев'янiлої лiани бiля поверхнi грунту становить 2-5 см [118]. Довжина її в природніх умовах зростання при наявності опори досягає 15 метрів. Молоді пагони актинiдiї обвивають опору в напрямку протилежному руху годинникової стрiлки і мають колір вiд маслинково-зеленого до темно-червоного з численними бiлими сочевичками видовжено-елiптичної форми. Здерев'янілі рiчнi пагони гладенькi, червоно-каштанового кольору, густо вкриті сочевичками. Серцевина вегетуючих пагонів суцiльна, соковита, світло-зеленого кольору, зернистої будови, у дворiчних i