РОЗДІЛ 2
ПРИРОДНО - ТА СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ
РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
ПІДКАРПАТСЬКОГО ВОЄВОДСТВА
2.1. Природно-географічні передумови
2.1.1. Географічне положення. Республіка Польща розміщена у центрі Європи. Її
територія зазнала впливу багатьох природних, етнічних і культурних явищ,
характерних як для Східної, так і для Західної Європи. Польща, як і Україна,
розташована на Балтійсько-Чорноморському помості: Польща у північно-західній,
Україна – у північно-східній його частині. Площа держави становить 312,683 тис.
кмІ (0,2 % поверхні Земної кулі, 3 % поверхні Європи). Протяжність державних
кордонів становить 3538 км, зокрема морських – 524 км (14,8 % від загальної
довжини кордонів). Майже вся територія країни – це басейн Вісли й Одри, що
займає центральну частину Європейської низовини, яка лежить між Балтійським
морем, Карпатами і Судетами.
Польща розміщена на незначних висотах над рівнем моря (середня висота території
169 м). Гірські райони з висотами понад 500 м займають 3 % усієї поверхні, у
тім числі 0,1 % високогірних територій мають висоту понад 1000 м. Території,
розміщені на висотах до 300 м, займають 91,5 % території. Найвища точка країни
– гора Риси у Татрах (2499 м), найнижча – у дельті Вісли поблизу Ельблонга (–
1,8 м).
Згідно з новою адміністративною реформою, що відбулася 1 січня 1999 р., у
Польщі створено 16 воєводств замість колишніх 49. Їхні назви мають історичну
основу і пов’язані з назвами територій. Новим елементом адміністративного
поділу території стали повіти. У південно-східній частині Польщі було утворене
Підкарпатське воєводство. Площа воєводства становить 17 890 кмІ (5,7 %
території країни). На півночі воно межує з Люблінським, на північному заході –
з Свєнтокшиським, на заході – з Малопольським воєвод-ствами, на півдні – зі
Словаччиною і на сході – з Україною. Адміністративний, науковий, культурний та
господарський центр воєводства – місто Ряшів (рис. 2.1).
Воєводство налічує 20 земських, 4 міські повіти та 160 ґмін. За роз-мірами
території воно належить до середніх у Польщі, за рівнем економічного розвитку –
до найвідсталіших у країні.
Підкарпатське воєводство має вигідне економіко-географічне положення, що
впливає на розвиток сільського господарства. По-перше, воно межує з Україною і
Словаччиною, що дає змогу встановлювати тісні економічні зв’язки у різних
галузях господарства; по-друге, лежить на перехресті важливих торговельних
шляхів, що проходять з півночі на південь та із заходу на схід; по-третє,
розміщене поблизу високорозвинених промислових районів Польщі (Сілезького);
по-четверте, розташоване неподалік від столиці країни Варшави; по-п’яте, має
значний рекреаційний потенціал – привабливі гірські ландшафти Низьких Бескидів
та Бещад, які ваблять своєю красою туристів. Негативною рисою
економіко-географічного положення Підкарпатського воєводства є віддаленість від
морського узбережжя (рис. 2.2).
Виділення воєводства як об’єкта суспільно-географічного дослідження зумовлене
специфічними природно- та суспільно-географічними умовами тери-торії, зокрема
передгірським і гірським рельєфом, кліматом і найродючішими на території Польщі
чорноземними ґрунтами.
2.1.2. Геоморфологічні особливості. Дослідження природних умов і ресурсів
території передбачає насамперед вивчення рельєфу, форми і особливості
формування якого тісно пов’язані з геологічною будовою та екзогенними
процесами. Через північну і центральну частини воєводства, займаючи тектонічний
Передкарпатський прогин, на висотах 150-200 м у розгалуженні між Віслою та
нижньою течією її правої притоки Сяну, простягається Сандомирська улоговина.
Через північно-східну частину
Рис. 2.1. Адміністративно-територіальний поділ Польщі (на 1. 01. 99 р.)
Рис. 2.2 Адміністративно-територіальний поділ
Підкарпатського воєводства (на 1.01.1999 р.)
воєводства у напрямку до Львова простягається гряда Розточчя, що з’єднує
Люблінську та Подільську височини. У західному напрямку Розточчя знижується і
стає більш плоским. У південній частині воно піднімається вище 300 м. Тут
знаходиться найвища точка цієї території – гора Великий Діл (390 м). Далі на
південь простягається Передкарпаття та пояс молодих складчастих гір Карпат, що
різняться геологічною будовою, висотою та історією розвитку рельєфу (рис.
2.3).
Сандомирська улоговина утворює так званий східний трикутник Надвіслянської
низовини, у північно-західній частині якого виступає Малопольська височина,
північно-східну частину становлять Розточчя, а південну – Передкарпаття. За
тектонічною будовою – це впадина, заповнена міоценовими відкладами, покритими
четвертинними наносами. Вагоме значення для рельєфу території мають конуси
виносу карпатських рік. У багатьох місцях тут трапляються також рухомі піски і
простори, зайняті дюнами. У північній частині улоговини на більших висотах
залягають моренні глини з валунами.
Сандомирська улоговина є одним із найбільших макрореґіонів північного
Передкарпаття з площею приблизно 14,5 тис. кмІ. За Є. Кондрацкі, поверхню
Сандомирської улоговини у межах воєводства можна поділити на вісім
мезореґіонів: Тарнівське, Тарногродське та Кольбушівське підняття, долина
Віслоку та Сяну, Тарнобжезька рівнина, Передкарпатська прадолина і Ряшівське
передгір’я [113].
Тарнівське підняття займає поверхню 995 кмІ, простягаючись між долинами Дунайця
і Віслока і утворюючи при цьому легко хвилясту рівнину на висотах від 200 до
260 м. Морські відклади міоцену покриті тут четвертинними глинами і пісками.
Район досить сприятливий для розвитку сільського господарства.
Кольбушівське підняття займає це