Ви є тут

Дослідження генетичного потенціалу та природної резистентності гуцульської породи коней

Автор: 
Попадюк Світлана Степанівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U000121
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
Матеріал і методи досліджень
Дослідження проводились на конях гуцульської породи господарств різної форми
власності Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської областей.
Всі дослідження спрямовувались на характеристику генофонду з врахуванням
екстер’єрного типу, виявлення племінних ресурсів і природної резистентеності
гуцульської породи коней за загальною схемою (рис. 2.1):
Рис. 2.1. Схема досліджень
Експедиційне обстеження і вивчення стану гуцульської породи коней в регіоні
проведене протягом 1995-2000 років шляхом виїзду в господарства різних форм
власності (селянські спілки, які поступово перетворювались в спілки пайовиків,
лісокомбінати, фермерські господарства, племпідприємства, приватні господарства
Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей). Всього
обстежено 8761 голова. При цьому фіксували місце розташування господарств
(гірські райони, низинні), їх спеціалізацію, напрямок господарської діяльності.
Враховували використання коней на сільськогосподарських (транспортування,
оранка) роботах та лісозаготівлі.
Кличку, стать, масть, вік тварини та її походження (дані про батьків) визначали
за документами племінного обліку, а при їх відсутності шляхом опитування.
Фенотипову оцінку коней проводили за промірами, індексами, живою масою, мастю.
Екстер’єр коней вивчали за прийнятими в конярстві методами (Гопка Б.М., 1984).
Проміри висоти і довжини тіла брали за допомогою мірної палиці: висота в холці
– від найвищої точки холки до землі по вертикалі; коса довжина тулуба – від
переднього виступу плече-лопаткового суглобу до заднього виступу сідничного
бугра; а сантиметровою стрічкою вимірювали: обхват грудей – через холку і задні
кути лопаток; обхват п’ястя – в нижній частині верхньої третини п’ястя.
Для порівняння тварин в межах породи за типом ми вираховували індекси:

Оцінку коней за екстер’єрним типом проводили за методикою Жадана І.І. -
норійський, орієнтальний, монгольський та тип тарпана.
Живу масу коней вираховували за формулою запропонованою професором Маторіним
(1977):
Y= 6 Х - 620,
де Y жива маса, кг;
Х – обхват грудей, см
Оцінку генофонду проводили шляхом аналізу родоводів, за результатами
імуногенетичних, цитогенетичних та біохімічних досліджень, визначенням
показників резистентності та відтворної здатності коней.
Для проведення етологічної оцінки коней нами використаний метод окомірної
оцінки, який дозволяє вивчати поведінку тварини у виробничих умовах без
втручання в звичайний розпорядок дня і без порушення функціонального і
фізіологічного стану тварини.
При етологічній оцінці досліджуваних коней вивчали характер їх поведінки при
наближенні незнайомця і наближенні незнайомого коня; в упряжі; при огляді та
чищенні кінцівок; враховували реакцію на погладжування. Даний комплекс
досліджень проведений на конепоголів’ї фермерського господарства "Золота
підкова" Ужгородського району (65 голів), племінної ферми господарства "Шипіт"
Міжгірського району (58 голів) Закарпатської області; Кутського лісокомбінату
(50 голів) Косівського району Івано-Франківської області.
Матеріалом для імунологічного і біохімічного аналізу послужили проби
переферійної крові коней, яку брали зранку, до годівлі і напування.
Тестування тварин за факторами груп крові ( Aa, Da, Db, Dc, Dd, De, Df, Dg, Dh,
Dk, Dm, Ka) здійснювали, в лабораторії генетичних основ селекції Інституту
розведення і генетики тварин УААН, постановкою реакції прямої аглютинації за
методичними вказівками Дубровської, з використанням моноспецифічних
сироваток-реагентів, виготовлених в лабораторії імуногенетики Всеросійського
інституту конярства та ідентифікованих з міжнародними стандартами.
З метою оцінки генотипів розраховували ступінь генетичної спільності між
різними особинами шляхом аналізу родоводів і генетичної подібності за
маркерними генами
Визначення фактичного ступеню гомозиготності проводилось за формулою:
де H – фактична гомозиготність;
D – кількість гомозиготних генотипів;
n – загальна кількість генотипів.
Показник фактичної реалізації гомозигот розраховувався за формулою:
L = Ca – H,
де L – коефіцієнт фактичної реалізації гомозигот;
Са – коефіцієнт гомозиготності;
Н – фактична гомозиготність.
Для аналізу каріотипу коней забір крові, культивування лейкоцитів та
виготовлення препаратів проводили за загальноприйнятими методиками.
Лейкоцити з периферійної крові культивували в середовищі 199 з додаванням
конканаваліну та антибіотиків протягом 48 годин при температурі 370С. Далі
суспензію центрифугували (1000 об/хв, 15 хв.), інкубували в гіпотонічному
розчині КСI (0,54%) протягом 20 хв, фіксували сумішшю спирту і льодяної оцтової
кислоти (3:1) і суспензію наносили на чисті охолоджені предметні скельця. Після
висушування препарати фарбували барвником Гімза. Аналіз препаратів хромосом
проводили за допомогою світлового мікроскопу PZO з масляною імерсією при
збільшуванні в 1000 разів. У клітинах периферійної крові коней оцінювали
наступні цитогенетичні характеристики: число метафазних клітини з хромосомними
та хроматидними абераціями та відсоток поліплоїдних клітин.
Для визначення резистентності тварин в цільній крові визначали індекс
завершеності фагоцитозу, кількість загальних і активних Т-лімфоцитів (Е-РОК). В
сироватці крові – бактерицидну, комплементарну, лізоцимну активності,
циркулюючі імунні комплекси, загальний білок і його фракції.
Загальний білок в сироватці крові визначали по біуретовій реакції за
уніфікованим методом В.Г. Колба і В.С. Камишнікова (1982). Принцип його полягає
в тому, що білки сироватки крові реагуючи в лужному середовищі із сірчанокисло