РОЗДІЛ 2
Умови та методика проведення досліджень
2.1. Коротка характеристика ґрунтів дослідних ділянок
Ріст і розвиток рослин тісно пов’язані з фізичними, хімічними і біологічними
властивостями ґрунту, які, в свою чергу, визначаються характером процесів
ґрунтоутворення, складом ґрунтоутворюючих і підстилаючих порід та рядом інших
факторів.
Наші досліди проводилися на чорноземних ґрунтах навчально-дослідного
господарства БДАУ, які займають 84% земельних угідь господарства. Одним з
найбільш поширених підтипів чорноземів лісостепової зони України є чорноземи
вилугувані. Оскільки їх природна родючість близька до родючості чорноземів
опідзолених і темно-сірих лісових ґрунтів, то їх об’єднують в одну
агровиробничу групу, яка займає 26% площі грунтів цієї зони та 10,2% загальної
площі грунтів України [194].
Особливою відмінністю чорноземів вилугуваних є глибокий гумусовий горизонт,
глибока лінія скипання карбонатів (120-150см), відсутність білуватої
кремнеземистої присипки та горіхуватого ілювіального горизонту. Ці грунти
нейтральні і утворилися в мікрозниженнях під трав'янистою рослинністю.
Характерною особливістю їх морфологічного профілю є значна товщина гумусного
горизонту (до 70см), вміст гумусу 3,2-4,5%, нейтральна реакція грунтового
розчину. Ступінь насиченості основами становить 80-95% у сильновилугуваних і
85-95% у слабовилугуваних відмін. У вбирному комплексі чорноземів вилугуваних
присутній водень (v = 80-90%) і гідролітична кислотність може досягати значної
величини (5-7 мг-екв. на 100г грунту).
Чорноземи вилугувані мають найкращу оструктуреність серед інших підтипів,
завдяки чому об’ємна вага їх у гумусових горизонтах невисока і може коливатися
в межах 1,00-1,22 г/см3. У вилугуваних ілювіальних горизонтах при цьому об’ємна
маса може значно збільшуватись. Питома маса чорноземів у верхніх горизонтах
звичайно невисока – 2,4-2,5 г/см3. Гарна оструктуреність їх
визначається високою пористістю у верхніх горизонтах (50-60%), яка поступово
зменшується вниз по профілю. До того ж, для них характерне сприятливе
співвідношення капілярної і некапілярної пористості, що забезпечує гарну
повітро- і водопроникність.
Ґрунти характеризуються періодично промивним типом водного режиму і мають
великий валовий запас поживних речовин, проте вміст їх рухомих форм обмежений.
Загальний рівень родючості чорноземів вилугуваних для картоплі в перерахунку на
зернові одиниці становить 66-72 од. Середній бал ґрунтів за урожайністю
картоплі становить 82-87 [195].
Чорноземи вилугувані мало гумусові крупно – пилувато - середньосуглинкового
механічного складу є типовими ґрунтами навчально дослідного господарства БДАУ і
займають площу 658 га, що становить 31% загальної площі сільськогосподарських
угідь. За проведеними аналізами грунт характеризується такими агрохімічними
показниками орного шару (0-30 см): вміст гумусу (за Тюріним) – 3,6-4,0%; азоту
– 6,5-6,9 мг на 100 г ґрунту; фосфору (P2О5) (за Чіріковим) – 9,7-11,2 мг на
100 г ґрунту; обмінного калію – 7,5-9,1 мг на 100 г ґрунту; рН сольове –
6,1-6,4; ступінь насиченості основами – 92-95%; ємність поглинання 23-27
мг-екв. на 100 г ґрунту; гідролітична кислотність – 2,15-2,40 мг-екв. на 100 г
абсолютно сухого ґрунту. Ґрунти за рівнем забезпеченості рухомими формами
відносяться до груп середньозабезпечених за фосфором і підвищено-забезпечених
за калієм.
2.2. Погодні умови
Картопля – культура помірного клімату, яка нормально росте при відносно низьких
нічних та невисоких (10-15оС) середньодобових температурах повітря. Найбільш
сприятливою температурою повітря для росту і розвитку надземної маси в умовах
оптимального зволоження вважають 17-21оС [196]. Оптимальна температура ґрунту
для утворення та росту бульб – 15-18 оС [ 2 ].
Вимогливість картоплі до вологи залежить від фази розвитку. Найсприятливіші
умови для неї створюються при вологості ґрунту в період від садіння до сходів
не нижче 65-70%, у фазу бутонізації і цвітіння – 75-85%, а від початку в’янення
картоплиння – 60-65% ППВ. Критичним за вологістю ґрунту є період від початку
бутонізації до початку цвітіння.
Погодні умови під час проведення наших досліджень були різними (рис. 2.1, 2.2).
Весна 1997 року видалась прохолодною. Лише у третій декаді квітня
середньодобова температура повітря досягла відмітки 7,4оС. Поряд з цим значні
опади у другій половині місяця не дали змоги провести садіння бульб в
оптимальні строки. Погодні умови першої і другої декад травня, навпаки,
характеризувалися підвищенням середньодобової температури (на 3,4-4,9оС) та
відсутністю опадів. У третій декаді травня спостерігалося значне зниження
температури (до 2,6оС), що на кілька діб затримало появу сходів. Червень і
липень характеризувалися невисокими середньодобовими температурами та значною
кількістю опадів, рівномірно розподілених по декадах. У червні опади перевищили
багаторічну норму на 29,7 мм, у липні на 10,9 мм.
Погодні умови 1998 року в основному склалися сприятливі для росту і розвитку
картоплі. Оптимальна температура (10,3оС) і значна кількість опадів у квітні
(82,5 мм) прискорили процес проростання бульб і появу сходів. Проте значна
нестача вологи у травні (на 26,9 мм менше середньобагаторічної норми) та на
початку червня негативно позначились на процесі формування асиміляційної
поверхні рослин. Температура за цей період знаходилась в основному на рівні
середньобагаторічної. Лише третя декада червня характеризувалась зниженням
температури до 10,4оС, що на 7,7оС менше середньобагаторічних даних. Внаслідок
значної кількості опадів у першій і другій декадах липня (відповідно на 22,2 мм
та 15,2 мм більше середньобагаторічної
- Київ+380960830922