РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика досліджених хворих
Під спостереженням знаходилось 168 дітей віком від 8 до 15 років з
веріфікованим діагнозом ГН. З них 82 (48,8%) дитини хворіли на ГГН та 86
(51,2%) - на ХГН. Середній вік обстежених становив 11,3±0,6 років. Діагноз
гломерулонефриту веріфікувався на підставі традиційних методів обстеження, які
складались з клініко-анамнестичних, лабораторних, біохімічних та імунологічних.
При встановленні діагнозу використовували загальноприйняту класифікацію
первинного ГН, прийняту на симпозіумі “Гломерулонефрит у дітей” у м.Вінниця в
1976 році [111]. В залежності від давнини захворювання хворі були поділені на
дві клінічні групи. Першу групу складали хворі з ГГН, другу - з ХГН. В свою
чергу, залежно від основного синдрому ГГН хворі розподілялись на підгрупи: НфС,
ІСС, НС, НС з гематурією та гіпертензією (змішаний синдром). Залежно від форми
ХГН виділяли НФ, ЗФ та ГФ. Розподіл хворих залежно від тривалості та форми
захворювання представлений в таблицях 2.1 та 2.2.
Серед обстежених хворих переважали хлопчики. Співвідношення між хлопчиками та
дівчинками складало 1,4 : 1. Серед обстежених хворих на ГГН більшість дітей
була у віці від 8 до 11, а при ХГН – від 12 до 15 років. Розподіл дітей за
віком представлений в таблиці 2.3.
Нами були вибрані дві вікові групи дітей від 8 до 11 років та від 12 до 15
років. Це було обумовлено найбільшою розповсюдженістю ГН у віці 8-11 років [14]
і більш важким перебігом цього захворювання в пубертатному періоді. Крім того,
у дітей молодших вікових груп проведення ангіографічних досліджень ускладнено
психоемоційними реакціями на ін’єкцію РФП, а також майже неможливим виконанням
умови нерухомості пацієнта при проведенні ДРСГ на протязі 20 хвилин
дослідження.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на ГГН залежно від ведучих клінічних синдромів
Клінічні синдроми ГГН
Кількість хворих
В с ь о г о
хлопчики
дівчатка
Абс
Нефритичний
13
21
25,6
Ізольований сечовий синдром
12
20
24,4
Нефротичний синдром
18
10
28
34,1
НС з гематурією і гіпертензією
13
15,9
Всього
48
34
82
100
Таблиця 2.2
Розподіл хворих на ХГН залежно від форми гломерулонефриту
Клінічні форми ХГН
Кількість хворих
В с ь о г о
хлопчики
дівчатка
Абс
Нефротична форма
11
19
22,1
Змішана форма
12
17
19,8
Гематурична форма
27
23
50
58,1
Всього
50
36
86
100
У 42 (51,2%) дітей хворих на ГГН розвитку захворювання передувала гостра
респіраторна вірусна інфекція, у 13 хворих (15,9%) - ангіна та загострення
хронічного декомпенсованого тонзиліту; у 7 (8,5%) - профілактичні щеплення, у 5
дітей (6,1%) - переохолодження, у 4 дітей (4,9%) - гострий бронхіт. У 11 хворих
на ГГН (13,4%) причину захворювання встановити не вдалося.
Таблиця 2.3
Розподіл хворих на гломерулонефрит за віком
Клінічні форми ГН
Вік дітей
8-11 років
12-15 років
Гострий гломерулонефрит (n=82)
Нефритичний синдром
12
Ізольований сечовий синдром
12
Нефротичний синдром
16
12
НС з гематурією і гіпертензією
Хронічний гломерулонефрит (n=86)
Нефротична форма
10
Змішана форма
10
Гематурична форма
24
26
В с ь о г о
82
86
При ХГН у 17 дітей (19,8%) рецидиви захворювання виникали незалежно від
інтеркурентного захворювання, тоді як у 69 хворих (80,2%) рецидиви виникали на
фоні інтеркурентного захворювання або відразу ж після нього.
В залежності від ступеня активності ниркового процесу на підставі
клініко-лабораторних досліджень були виділені групи хворих з порушенням і без
порушення функції нирок. Дані лабораторних досліджень у подальшому порівнювали
з результатами радіонуклідних методів визначення функції нирок та ступеня її
порушень (таблиця 6.1). Активність ниркового процесу і функціональний стан
нирок залежно від клінічного синдрому та форми гломерулонефриту представлені в
таблиці 2.4.
Наведена таблиця свідчить, що у більшості дітей хворих на ГГН та ХГН (76,8% і
81,4% відповідно) функціональний стан нирок не був порушеним. Порушення
парціальних функцій нирок були відзначені нами у 19 дітей (23,2%) хворих на
ГГН. При цьому у 63,2% хворих порушення функції нирок спостерігались в періоді
початкових клінічних проявів і характеризувалися порушеннями концентраційної та
фільтраційної функцій. При хронічному перебігу ГН у 16 дітей (18,6%) відзначені
порушення парціальних функцій нирок. Ці порушення були більш значно виражені в
періодах загострення захворювання (50% хворих) та за наявності досягнення
часткової лабораторної і клінічної ремісії (18,8% хворих).
Таблиця 2.4
Функціональний стан нирок залежно від активності ниркового процесу при гострому
та хронічному ГН у дітей
Активність ниркового процесу
Кількість
хворих
Функція нирок порушена
Функція нирок збережена
Гострий гломерулонефрит (n=82)
Період початкових клінічних проявів
52
12
40
Період зворотного розвитку
30
23
Хронічний гломерулонефрит (n=86)
Період загострення
28
20
Часткова клінічна та лабораторна ремісія
31
26
Повна клінічна та
лабораторна ремісія
27
24
Всього
168
35
133
Тривалість захворювання при ГГН складала від 3 до 8 місяців, а при ХГН - від 2
до 5 років. Середня тривалість захворювання при ГГН складала 0,6 ± 0,1 роки,
при ХГН – 2,8 ± 1,0 роки. У 28 дітей (34,1%) хворих на ГГН і у 19 дітей з НФ
ХГН (22,1%) було діагностовано повний НС з типовою клінічною картиною - значно
виражені набряки, добова протеїнурія більш 3 г на літр, гіпо- та
диспротеїнемія, гіперхолестеринемія. У 30 хворих (36,6%) на ГГН відзначена
тенденція до затяжного перебігу захворювання (більш 3 місяців від початку
захворювання).
Патогенетич
- Київ+380960830922