РОЗДІЛ 2
ПРАВОВІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ
2.1. Поняття і юридичний зміст особистого страхування
2.1.1. Економічні засади, об’єкт, предмет і суб’єкти особистого страхування.
У сучасних економічних умовах в країні виникає потреба юридичних і фізичних
осіб у забезпеченні стійких гарантій захисту своїх економічних інтересів,
пов’язаних із здійсненням різних видів господарської діяльності, збереженням
певного рівня достатку й здоров’я. Найбільш доступний спосіб забезпечення
подібних гарантій – особисте страхування, яке здатне стимулювати зростання
заощаджень населення, відшкодувати збитки в доходах у зв’язку з втратою
здоров’я або смертю члена сім’ї, організувати надання медичної допомоги у
випадку захворювання.
Особисте страхування проводиться з метою організації страхового захисту окремих
громадян (і членів їх родин) на випадок виникнення різних подій, що
відбуваються на житті, здоров’ї та працездатності цих громадян.
Економічна сутність особистого страхування полягає в перерозподільних
відносинах між учасниками страхування і пов’язана з розкладкою на всіх
страхувальників тієї грошової допомоги, яка надається окремим громадянам і
членам їх сімей у зв’язку з матеріальними наслідками випадкових подій, що
відбулися в їх житті [218; 11].
Економічна сутність особистого страхування проявляється в його функціях.
Ризикова функція особистого страхування розкриває ймовірний характер нанесення
шкоди або загрози нанесення шкоди життю та здоров’ю особи. Ця функція,
направлена на подання матеріальної допомоги громадянам у випадку смерті або при
втраті працездатності. Страхування в цих випадках дає можливість громадянам за
свій рахунок забезпечити себе і свою сім’ю додатковими грошовими засобами.
Функція заощадження дозволяє накопити в рахунок укладеного договору страхування
раніше обумовлену грошову (страхову) суму. Вказана сума формується зі страхових
внесків, які сплачуються страхувальником страховику. Заощаджувальна функція
відображає страхові інтереси населення заради збереження досягнутого сімейного
достатку. В даному випадку особисте страхування виступає як особлива форма
довгострокових грошових заощаджень громадян.
Що ж є предметом особистого страхування, а разом із тим і об’єктом страхового
правовідношення? В теорії цивільного права сформувались три напрями у
дослідженні категорії об’єкта цивільного зобов’язання.
Найбільш широке розповсюдження отримала теорія множинності правових об’єктів,
згідно якої об’єктом зобов’язання є речі, майнові права, продукти духовної
творчості, особисті немайнові блага [119; 582 - 604].
Представники другого напряму висунули ідею про існування єдиного правового
об'єкта. На їх думку таким об’єктом є речі. Найбільш яскравим прихильником
визнання об’єктом зобов’язання речей став М.М. Агарков, який вважав, що змістом
правовідношення є поведінка зобов’язаних осіб, а об’єктом – річ або в усякому
разі “насамперед річ”, на яку направлена ця поведінка [1; 22].
Інша позиція – виділення в якості єдиного об’єкта будь-якого правовідношення
дій, на які направлено правовідношення [120, 89; 50, 78]. Як стверджують
представники даної точки зору, відзиватися на дії права здатна тільки людина
через свою поведінку.
Отримала свій розвиток теорія правових об’єктів також відносно страхового
правовідношення. К.О. Граве та Л.А. Лунц вказували на необхідність розмежування
об’єкта страхової охорони та об’єкта страхового правовідношення. На їх думку,
об’єктом страхової охорони дійсно є речі або людина, її здоров’я. А об’єктом
страхового правовідношення, з однієї сторони, відшкодування збитків, завданих
страхувальнику або третій особі (вигодонабувачу), з іншої – виплата страхової
суми [45; 19]. Цієї ж думки притримуються й інші вчені [47; 249].
Дещо іншої думки був М.В. Гордон. Він зазначав, що договір особистого
страхування, також як і договір майнового страхування, має на меті забезпечити
страхувальнику певне благо. Тільки характер блага тут інший. При особистому
страхуванні мається на увазі надати майнове благо (страхове відшкодування) у
зв’язку з настанням визначеної події в житті застрахованої особи. Отже, в
договорі особистого страхування об’єктом є не майно, а життя застрахованої
особи. Події в цьому житті є підставами для виплати страхового відшкодування
[42; 231].
В.П. Янишен вважає, що доцільно, уникаючи термінологічної плутанини, визначити
об’єкт страхування як об’єкт страхової охорони – безпосередні блага, які
підлягають страхуванню, на відміну від об’єкта страхового правовідношення в
цивільно-правовому розумінні [288; 36].
На нашу думку, об’єктом особистого страхування є життя, здоров’я та
працездатність людини. При страхуванні цих об’єктів відбувається не
відшкодування збитків, а надається грошова допомога громадянам і їх сім’ям, яка
дозволяє перебороти соціальні наслідки, пов’язані, наприклад, із втратою
здоров’я страхувальником або зі смертю члена сім’ї, збереженням рівня доходу, в
тому числі при виході на заслужений відпочинок або у випадку втрати
годувальника.
Протягом тривалого часу об’єктом дискусій продовжує залишатися проблема
страхового інтересу. Поняття інтересу в цивільному праві отримало свій
історичний розвиток.
Так, Г.Ф. Шершеневич сформулював суб’єктивне право як відокремлену можливість
здійснення інтересу [275; 58 - 59]. Він звертає увагу на те, що юридичні
відносини, які примушують одну особу вчинити дії на користь іншої, передбачає у
останньої наявність інтересу до виконання цього акту. Відсутність інтересу,
який виражається завжди у майновій формі, або його припинення вказують на
відсутність зобов’язання або його припиненн
- Київ+380960830922