Ви є тут

Нові підходи до діагностики та ан-тимікробного лікування пептичних виразок і хронічних гастритів

Автор: 
Вільцанюк Ірина Олександрівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U000600
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНТИНГЕНТУ ОБСТЕЖЕНИХ ХВОРИХ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика контингенту обстежених хворих
Дослідження проведене на базі гастроентерологічного відділення Військово –
медичного центру ВПС України м. Вінниці протягом 1999-2002 р.р.
В дослідження включались хворі на хронічні активні гастрити та пептичні виразки
дванадцятипалої кишки, у яких достовірно підтверджена присутність Нр. Діагноз
основного захворювання встановлювали на підставі комплексу даних
загальноклінічного обстеження, спеціальних лабораторних та інструментальних
методів.
Критеріями виключення з дослідження були: медикаментозні виразки; НПЗЗ –
гастропатії; ускладнені форми виразкової хвороби; вагітність і лактація;
супутня онкопатологія; важкі нервово – психічні захворювання; захворювання
сполучної тканини; хронічні ниркова і печінкова недостатності; бронхіальна
асма; атеросклероз та ішемічна хвороба серця; ендокринна патологія;
медикаментозна алергія на компоненти схеми; прийом антибактеріальних препаратів
протягом останнього місяця.
В дослідження включені матеріали обстеження 132 пацієнтів, які перебували на
стаціонарному лікуванні. Основну групу склали 68 пацієнтів (10 жінок та 58
чоловіків), а в контрольну групу ввійшло 64 хворих (8 жінок та 56 чоловіків).
Вік обстежених хворих коливався від 19 до 59 років і складав в середньому
35,7±3,76 років. Серед них було 114 чоловіків та 18 жінок (табл. 2.1), тобто
переважали чоловіки (86,4% проти 13,6%, відповідно), співвідношення чоловіків
та жінок складало 6,35:1,0. Середній вік жінок склав 42,94±10,13 років і був
несуттєво вищий за середній вік чоловіків, що становив 34,55±3,24 років.
Таблиця 2.1
Статево – вікова структура контингенту обстежених хворих на хронічні гастрити
та пептичні виразки
Стать і вік
Нозологічна форма
Всі хворі
ХГ
ПВ
Абс.
Чоловіки
59
55
114
86,4
Жінки
12
18
13,6
Всього
65
67
132
100
19 – 29
18
14
32
24,2
30 – 39
34
28
62
47,0
40 – 49
13
12
25
18,9
50 – 59
13
13
9,9
Середній вік в роках, М ± m
33,6 ± 4,17
37,74 ± 4,61
35,70±3,76
Оцінка вікових інтервалів проводилась згідно геронтологічної класифікації (1982
р.), що виділяє молодий (19-29 років), середній (30-44 років), зрілий (45-59
років), похилий (60-74 роки) та старечий (75 років і більше) вік. Як видно з
представлених даних, в віковій структурі хворих на ХГ переважали особи молодого
та середнього віку, на відміну від іншої нозологічної групи, де частіше
зустрічались пацієнти середньої та зрілої вікової категорії. Відсутність в
клінічній групі хворих похилого та старечого віку ймовірно пов’язана з
вищеперерахованими умовами включення та виключення з дослідження. При загальній
оцінці цього показника в нозологічних групах виявилося, що пацієнти з ПВДПК
були дещо старші за хворих на ХГ, але ця різниця була несуттєва, а вік
коливався в середньому від 33,6 до 37,74 років.
Розподіл пацієнтів з ПВДПК в залежності від перебігу захворювання проводився за
стандартною уніфікованою МКХ Х (1998). При визначенні ступеню важкості
враховували тривалість анамнезу, кількість рецидивів на рік та наявність
типових ускладнень захворювання. Результати розподілу відображені в таблиці
2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл пацієнтів з ПВДПК в залежності від важкості перебігу
Перебіг
Кількість пацієнтів
Абс. к.
Вперше виявлена
26
38,8
Легкий ступінь
12
17,9
Середній ступінь
23
34,3
Важкий ступінь
9,0
Всього
67
100
Як видно з отриманих даних, найбільшу групу склали особи з вперше виявленою ВХ,
майже не поступалися за кількістю хворі у яких перебіг захворювання
розцінювався як середнього ступеню важкості, найменшою була група пацієнтів з
ускладненнями в анамнезі.
Стаж захворювання у пацієнтів з ПВДПК коливався від 1 року до 18 років і в
середньому становив 6,17±0,96 років. Стаж захворювання у хворих на ХГ коливався
від 6 міс. до 9 років і в середньому становив 3,48±0,74 років.
Отримані дані свідчать про переважання в обох нозологічних групах осіб з стажем
захворювання, що тривав до 3-х років. Найменшу кількість склали пацієнти, що
хворіли більше 15 років.
Таблиця 2.3
Структура пацієнтів з ПВДПК та ХГ в залежності від тривалості анамнезу
Тривалість анамнезу
ХГ
ПВ
Всі хворі
Абс.
До 3-х років
13
18
31
48,4
Від 3-х до 5-и років
13
20,3
Від 5-и до 15-и років
11
15
23,4
Більше 15-и років
7,8
Всього
23
41
64
100
Середня тривалість в роках, М ± m
3,48±0,74
6,17±0,96
5,20 ± 0,65
Важливою частиною дослідження була оцінка скарг осіб клінічної групи.
Анкетування хворих з ПВДПК та ХГ включало опитування пацієнта лікарем згідно
розроблених нами питань протоколу з можливими варіантами відповідей. Tакож,
звертали увагу на інформацію про режим та якість харчування, спадкову
обтяженість, паління та вживання алкоголю. Загальна оцінка структури скарг
обстежених хворих клінічної групи відображена в таблиці 2.4.
Під час опитування виявлялись скарги, котрі непрямо свідчили про присутність
патологічних змін верхніх відділів ШКТ у обстежених осіб. Важливою особливістю
є відносно невелика кількість хворих з больовим синдромом в загальній структурі
скарг. Цей факт можна пояснити великою кількістю осіб з вперше виявленими ПВ та
ХГ.
Неприємні відчуття в верхній частині живота, що не можна було назвати больовим,
розцінювались як відчуття дискомфорту. При їх характеристиці хворі вживали такі
терміни як “важкість”, “присутність чогось зайвого”, “швидке переповнення
шлунка під час їжі” та “ відчуття переїдання на фоні відсутності прийому їжі”.
Таблиця 2.4
Структурна оцінка суб’єктивних даних обстежених пацієнтів
Скарги
Кількі