Вы здесь

Фінансовий потенціал інвестиційної діяльності в Карпатському регіоні (на прикладі соціальної сфери)

Автор: 
Саінчук Наталія Валеріївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
3403U000814
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
СТАН ТА УМОВИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ
2.1. Соціально-економічні та фінансові умови інвестиційної діяльності в
Карпатському регіоні
Характер інвестиційної діяльності значною мірою залежить від
соціально-економічної ситуації як в країні, так і в її регіонах. При плануванні
та управлінні економікою країни використовується укрупнення регіонів, при цьому
об’єднується декілька адміністративних областей. Міністерство економіки України
ділить країну на дев’ять регіонів із врахуванням спеціалізації та структури
господарства, природних і трудових ресурсів, економіко-географічного положення:
Кримський, Подільський, Поліський, Придніпровський, Донецький, Карпатський,
Центральний, Причорноморський, Східний [152].
У соціально-економічній структурі Карпатського регіону відчутні територіальні
диспропорції, які проявляються в гіпертрофованому розвитку рівнинної частини
регіону і соціально-економічній відсталості його гірських районів. Отже,
наскільки привабливим є Карпатський регіон (Закарпатська, Івано-Франківська,
Львівська та Чернівецька області) для вітчизняних і іноземних інвесторів, нами
буде розглянуто в цьому параграфі.
У спадщину від минулого нам залишилась велика нерівномірність в рівнях
соціально-економічного розвитку регіонів. На думку спеціалістів Інституту
реформ, по рівню соціально-економічного розвитку можна виділити чотири групи
областей:
група “лідерів” (Дніпропетровська, Харківська, Донецька, Одеська, Запорізька та
м. Київ)
група “переслідувачів” (Львівська, Автономна Республіка Крим, Київська,
Полтавська);
група “основний” масив (Миколаївська, Луганська, Івано-Франківська,
Закарпатська, Вінницька, Кіровоградська, Черкаська, Херсонська, Хмельницька,
Волинська, Сумська);
група “аутсайдери” (Чернівецька, Чернігівська, Рівненська, Тернопільська,
Житомирська) [47].
Серед макроекономічних показників розвитку економіки, від яких залежить
інвестиційна діяльність, найважливішим є створення валового внутрішнього
продукту (ВВП). Але методична нерозробленість та відсутність статистичної
інформації щодо цього показника на регіональному рівні (рівні областей) не
дозволяє висвітлити цю проблему повністю, тому на рівні регіонів використовують
показник валової доданої вартості (ВДВ) [104, с.36]. Динаміка валової доданої
вартості (ВДВ) окремих регіонів України дозволяє встановити їх ранги:
по питомій вазі промисловості у структурі валової доданої вартості (від
найбільшого до найменшого): Донецький, Придніпровський, Східний,
Причорноморський, Центральний, Подільський, Карпатський, Кримський, Поліський;
по питомій вазі сільськогосподарського виробництва у структурі валової доданої
вартості: Поліський, Подільський, Карпатський, Центральний, Причорноморський,
Східний, Придніпровський, Донецький, Кримський;
частки участі регіону у створенні валової доданої вартості за період
1995-2000рр.: Центральний, Придніпровський, Донецький, Східний,
Причорноморський, Карпатський, Поліський, Подільський та Кримський.
Аналіз статистичних даних дозволив зробити наступний висновок. П’ять регіонів
(Центральний, Донецький, Придніпровський, Східний, та Причорноморський разом зі
столицею України) забезпечували у 1995 році 74,5% валової доданої вартості
країни і залишилися домінуючими у 2000 році. Інші чотири регіони створили у
2000 році тільки 23,2% валової доданої вартості від її загального обсягу. Отже,
аналіз динаміки ВДВ по регіонах України дозволив встановити місце Карпатського
регіону у створенні ВДВ протягом 1995-2000 рр., а саме: Карпатський регіон
займає 5-те місце по створенню ВДВ серед інших регіонів України. Слід
відзначити, що створення валової доданої вартості на душу населення у
Карпатському регіоні на 30-40% менше, порівняно з Центральним, Придніпровським,
Донецьким та Східним регіонами, в той час, за міжнародними стандартами, цей
розрив не повинен перевищувати 20% (дод. Б).
Обсяг і структура промислового виробництва регіону також обумовлені кризовими
явищами. Загальний обсяг промислового виробництва за 2001р. у порівнянних цінах
склав 117,3%. Поглиблення кризи також супроводжується збільшенням безробіття.
Рівень зареєстрованого безробіття станом на 1.01.2002р. склав в Закарпатській
області – 13,1%, в Івано-Франківській – 12,8%, в Львівській – 12,7%, у
Чернівецькій – 18,4% населення працездатного віку, а це, в свою чергу,
призводить до криміногенної ситуації. Технічний рівень галузей, їх відставання
від загальнодержавних темпів ринкових перетворень обумовили збільшення їх
товарних цін, які в 5 раз перевищують світові ціни. Це являється однією із
головних причин дуже складного фінансового стану підприємств. Отже, неплатежі
дезорганізують роботу підприємств регіону, а бартерні операції залишають їх без
обігових грошей (розмір реалізованої продукції за гроші склав лише 10%), із-за
чого абсолютна кількість підприємств майже повністю залишається без власних
оборотних коштів (рис. 2.1 і 2.2) [160].
Частка основних засобів є одним із показників, який відображає фінансовий стан
галузі та необхідність залучення інвестицій на відновлення основних фондів.
Такі інвестиції є довгостроковими, а отже, (приймаючи до уваги нестабільну
економічну ситуацію в Україні) і досить ризиковими.
Аналіз стану основних засобів у Карпатському регіоні свідчить, що у
Закарпатській, Івано-Франківській і Львівській областях у структурі економіки
найбільшу питому вагу мають основні виробничі засоби і їх частка зменшується з
кожним роком, відповідно: (67,5%; 68,6%; 54,7%; 71,1%; 69,7%; 64,2%; 61,2%),
(65,6%; 67,3%; 66,5%; 69,9%; 68,8%)