Розділ 2
Методи та організація досліджень
2.1. Методи досліджень
Для вирішення мети та завдань досліджень нами використовувалися такі методи:
Вивчення й аналіз науково-методичної літератури.
Вивчення досвіду практичної роботи шляхом опитування та анкетування
спортсменів.
Педагогічні спостереження та експерименти з використанням таких методів:
антропометрії, динамометрії, каліперметрії та контрольного тестування.
Методи математичної статистики.
2.1.1. Вивчення й аналіз науково-методичної літератури
Під час дисертаційного дослідження вивчалися і аналізувалися літературні
джерела вітчизняних і зарубіжних авторів, наукові роботи яких вміщували
найбільш повні та вагомі відомості за темою дисертації. Водночас, вивчалася
спеціальна література не тільки з теорії та методики тренування в атлетизмі,
але й праці з суміжних дисциплін: теорії та методики фізичного виховання, основ
спортивного тренування, фізіології та біохімії спорту, лікарського контролю
тощо.
У результаті вивчення науково-методичної літератури нами аналізувалися і
уточнювалися дослідження індивідуальних темпів зростання м’язової маси
спортсменів, індивідуального використання показників тренувальної роботи у
програмах тренувальних занять. Під час дослідження вивчалися програми
тренувальних занять культуристів високої кваліфікації у підготовчому періоді,
аналізувалися роботи з побудови тренувальних програм з урахуванням
індивідуальних темпів зростання м’язової маси.
Загалом вивчено і проаналізовано 189 літературних джерел, серед яких 50
іноземних авторів.
Аналіз літературних джерел дозволив вивчити стан питання, висунути робочу
гіпотезу, визначити мету дослідження та поставити конкретні завдання.
2.1.2. Вивчення досвіду практичної роботи шляхом опитування та анкетування
спортсменів, які займаються атлетизмом
Перед тим, як приступити до розв’язання поставлених завдань, проводилось
анкетування спортсменів, які займаються атлетизмом, з метою вивчення показників
тренувальної роботи у тижневих мікроциклах.
Згідно з даними Б.А. Ашмаріна [3], анкетування – це метод одержання інформації
шляхом письмових відповідей респондентів на систему стандартизованих питань
анкети. Нами використовувалося вибіркове особисте анкетування. Цей спосіб
анкетування порівняно з іншими має дві переваги: по-перше, гарантує повернення
анкет, а по-друге, дозволяє контролювати правильність їх заповнення.
В анкетуванні брали участь 70 спортсменів-юнаків віком 19 – 21 рік, які
займаються атлетизмом протягом двох років у тренажерних залах м. Миколаєва.
Під час анкетування вивчалися такі питання:
Стаж тренування.
Кількість тренувальних занять у тижневому мікроциклі.
Кількість тренувальних занять у тижневому мікроциклі на окрему м’язову групу.
Тривалість одного тренувального заняття.
Кількість вправ в одному тренувальному занятті на одну групу м’язів.
Кількість сетів у одній вправі.
7 Кількість повторень в одному сеті.
2.1.3. Педагогічні спостереження та експерименти із використанням методів
антропометрії, каліперметрії, динамометрії та контрольного тестування.
Визначення залежності побудови програм тренувальних занять від індивідуальних
темпів зростання м’язової маси проводилося за допомогою зазначених вище методів
досліджень.
Методика вимірювання різних фізичних показників за допомогою методів досліджень
проводилася у три етапи: перед початком експерименту, після застосування у
програмах тренувальних занять загальновизнаних показників тренувальної роботи і
після застосування програм тренувальних занять з урахуванням індивідуальних
темпів зростання м’язової маси спортсменів.
На всіх етапах експерименту вивчалися:
антропометричні показники спортсменів: зріст (см), маса тіла (кг), обхватні
розміри різних частин тіла (плеча, передпліччя, грудної клітки, стегна,
гомілки) (см), величина підшкірно-жирових складок на плечі (спереду і ззаду),
передпліччі, спині, животі, стегні, гомілці та грудях, на боці, над десятим
ребром (мм);
силові показники: максимальна сила м’язів спини та кисті;
показники складу тіла: рівень жирового шару, активна маса тіла (АМТ) та індекс
активної маси тіла (ІАМТ);
контрольне тестування силових показників м’язів плеча, грудей та ніг.
Визначення антропометричних показників
В атлетизмі велике значення має вимірювання антропометричних показників після
застосування певних програм тренувальних занять. Для визначення наведених вище
показників застосовується метод антропометрії. Найчастіше вимірюється зріст та
маса тіла [3, 67], а також обхватні розміри різних частин тіла.
Нами вимірювалися зріст та маса тіла за допомогою ростоміра та медичних
терезів, а також обхватні розміри різних частин тіла (плеча, передпліччя,
грудної клітки, стегна, гомілки) за допомогою сантиметрової стрічки. Програма
вимірювання полягала у наступному. Вимірювання проводилося у стандартному
положенні піддослідного у вертикальній площині.
Обхватні розміри грудної клітки вимірювалися сантиметровою стрічкою, що
проходила ззаду під нижніми кутами лопаток, а спереду – на рівні сосків. Дані
показники вимірювалися в двох положеннях: на вдиху та видиху. Обхватні розміри
розраховувалися таким чином: показник максимального вдиху додавався до
показника максимального видиху і ділився на два.
Під час вимірювання обхватних розмірів стегна стрічка накладалася на стегно під
сідничною складкою. Обхватні розміри гомілки вимірювалися у місці найбільшого
розвитку литкового м’яза. У свою чергу результати, отримані на правій і лівій
кінцівках, додавалися і ділилися на два.
Обхватні розміри плеча в напруженні вимірювалися у місці найбільшого розвитку
м’яза. Водночас обхватні розміри передпліччя вимірювалися
- Київ+380960830922