Ви є тут

Аутоімунні механізми ретардації плода (прогнозування, профілактики та лікування).

Автор: 
Джеломанова Світлана Олексіївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U000869
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
МАТЕРІАЛИ ТА Методи доСЛІДЖЕННЯ
У нашій роботі використаний комплексний підхід із застосуванням сучасних
методів обстеження, який дозволяє оцінити систему мати-плацента-плід. Проведені
дослідження спрямовані на вивчення факторів ризику, що ведуть до РП залежно від
особливостей загального, акушерсько-гінекологічного анамнезу і клінічного
перебігу вагітності, поліпшення ранньої діагностики РП та вибір раціональної
акушерської тактики.
Основні дослідження проводилися у Донецькому державному регіональному центрі
охорони материнства і дитинства, у гінекологічному та пологовому відділеннях
Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання,
центральної науково-дослідної лабораторії Донецького державного медичного
університету – завідуючий відділом імунологічних досліджень д.мед.н., проф.
Прилуцький А.С.
Для виконання поставлених задач на I етапі роботи проведено скринінгове
обстеження 285 пацієнток з РП на наявність антитіл до в2-ГП-1 як найбільш
специфічного маркера аутоімунного процесу в терміні гестації 24-36 тижнів з
одноплідною вагітністю у віці від 18 до 42 років. З них у 103 (36,1%) жінок був
виявлений позитивний результат на наявність антитіл до в2-ГП-1. Надалі в них
проводилося обстеження на наявність АФЛА та їхнього спектра. На II етапі був
розроблений комплекс лікувальних заходів, який включав крім базової терапії,
еферентні методи, а також була розроблена тактика ведення вагітності, терміни і
методи розродження. На цьому етапі залежно від проведеної терапії, яку
визначали самі пацієнтки методом випадкового вибору, вагітні були розподілені
на 2 групи: 1-у (основна) групу склали 60 вагітних з РП, яким проводили
лікування по запропонованій нами методиці; 2-у (група порівняння) склали 43
вагітні з РП, яким проводилася загальноприйнята терапія. 27 практично здорових
жінок з фізіологічним перебігом вагітності склали 3 (контрольну) групу. На IІІ
етапі проводився облік ефективності запропонованого комплексу лікувальних
заходів, оцінювалися стан, маса, зріст новонароджених.
Для проспективного дослідження розроблена спеціальна карта обстеження, у якій
крім паспортних даних, паритету, сімейного стану, освіти, умов праці, вносили
дані про прибавку маси тіла за вагітність, перенесених соматичних
захворюваннях, особливостях менструальної функції, акушерсько-гінекологічний
анамнез, перебіг попередньої вагітності та пологів.
Наявність РП і ступінь тяжкості діагностували на підставі висоти стояння матки,
ультразвукового дослідження, доплерометричного дослідження маткових артерій і
артерій пуповини.
Адаптаційні можливості плода та його стан оцінювали за даними кардіотографії
(КТГ) після 30 тижнів вагітності. Клініко-лабораторне обстеження включало
вивчення імунологічного статусу і гемостазіологічного профілю пацієнток.
При дослідженні імунологічного статусу використовували скринінгове тестування
сироватки крові жінки на наявність рівня АФЛА (фосфатиділсерину,
фосфатиділінозитолу, фосфатиділової кислоти), АКЛА класу IgМ та IgG. Для
підвищення точності діагностики і уточнення ступеня тромбогенності імунного
процесу визначали титр антитіл до в2-ГП-1. Функціональний стан макрофагальної
ланки імунітету визначали за рівнем протизапального цитокіну ФНП-б.
Виявлення антитіл класу IgM та IgG до кардіоліпіну здійснювалося за допомогою
імуноферментних тест-систем фірми “GENESIS Diagnostics» (Великобританія),
антитіл класу IgM та IgG до комплексу фосфоліпідів та в2-ГП-1 за допомогою тест
систем «ORGenTec Diagnostika Gmb» (Німеччина) та ФНП-б – за допомогою тест
систем «Biotech Inc» (США).
Принцип проведеного імуноферментного аналізу був заснований на техніці
«сендвича». Процедура виконання методу містила в собі наступні етапи:
- Розведені зразки сироватки крові пацієнтів добавлялися в лунки мікропланшета,
дно яких покрито очищеними антигенами фосфоліпідів, в2-ГП-1 або антитіла до
ФНП-б (залежно від призначення тест-системи). Якщо у зразку сироватки був
присутній шуканий об'єкт (АФЛ-АТ, АТ-в2-ГП-1 або ФНП-б), то він захоплювався
так званою твердою фазою, тобто молекулами, розташованими на дні лунки.
- Промивання лунки. Фракція зразка сироватки, яка не прореагувала, видаляється.
На її дні залишалися зв'язаними шукані молекули, кількість яких прямо
пропорційна концентрації його в сироватці крові обстеженої жінки.
- Після цього в лунки вносився кон’югат. Кон’югат являє собою антитіла до
шуканого об'єкта, мічені ферментом пероксидазою. Кон’югат фіксувався на
шуканому об'єкті, розташованому на дні лунки. Утворювався так називаний
«сендвич»:
Молекули твердої фази ---- шуканий об'єкт ---- АТ із пероксидазою
- Після промивання лунок добавлявся субстрат, що під впливом пероксидази
приводив до фарбування розчину. Інтенсивність фарбування розчину прямо
пропорційна кількості кон’югату, а значить і захопленому на дні лунки шуканому
об'єкту. Чим інтенсивніше було фарбування в лунці, тим вище концентрація
специфічних антитіл або ФНП-б в досліджуваному зразку.
Систему гемостазу досліджували за допомогою наступних методів.
Визначали концентрації фібриногену за Рутбергом, 1962, АЧТЧ, протромбінового
індексу (ПІ) за Квіком, продукти деградації фібрину і фібриногену (ПДФ) як
маркери внутрішньосудинного тромбоутворення – за допомогою тесту інгібіції
гемаглютинації та напівкількісним методом (латекс-тест). Оцінювали загальне
згортання крові по Сухарьову, етаноловий тест, толерантність плазми до
гепарину, тромботест, визначали фібриноліз і природний антикоагулянт
антитромбін III (АТ-III). Дослідження системи гемостазу проводилося з
інтервалом у 2 тижні до та