РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВИКОРИСТАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЯК ІНСТРУМЕНТА МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ
ПОЛІТИКИ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ
2.1. Формування доходної частини державного бюджету та її вплив на основні
макроекономічні параметри
Матеріальною основою доходів державного бюджету є національний доход, тобто та
частина (більш 2/3 загального обсягу), що централізується в головному фонді
грошових коштів держави та її окремих регіонів і набуває форми доходів бюджету.
Це дає можливість розглядати доходи як економічну категорію, що є сукупністю
грошових відносин щодо вилучення і централізації частини фінансових ресурсів у
бюджет [47, С. 68].
Зважаючи на те, що основою формування державних доходів є національний доход,
який був створений (а в його складі - перш за все чистий доход), можливості
держави в частині створення своїх доходів для покриття планованих витрат
визначаються, насамперед, обсягом і темпами росту національного доходу,
пропорціями його розподілу на фонд споживання і фонд накопичення.
Але значення системи доходів державного бюджету не обмежується лише функцією
акумуляції грошових коштів у центральний фонд держави. Система бюджетних
доходів також активно впливає на економіку країни, дотримання режиму економії,
підвищення ефективності виробництва [47, С. 160].
Доходи бюджету можна класифікувати за різними ознаками, серед яких виділяють
соціально-економічні, ознаки за умовами формування, за порядком зарахування, за
надходженнями від форм власності, юридичними формами тощо.
За соціально-економічними ознаками вони поділяються на доходи від
зовнішньоекономічної діяльності, збори та інші неподаткові платежі, доходи від
приватизації тощо. Ці доходи різняться джерелами та соціально-економічною
значимістю [177, С. 134]. За умовами формування серед державних доходів
виділяють безповоротні, що складають їх основу: власні доходи держави і доходи,
які надходять від інших суб’єктів відносин розподілу за чинниим законодавством,
і зворотні - державні позики [46, С. 171]. За юридичними ознаками доходи
бюджету поділяються на податкові та неподаткові [177, С. 137].
Взагалі, під системою доходів державного бюджету можна розуміти взаємозв’язок
всієї сукупності доходів та їх диференціацію на окремі групи і види. Проте, не
зважаючи на різноманіття конкретних видів платежів, з точки зору аналізу
формування доходів бюджетів різних країн та виходячи з економічного змісту і
особливостей правового регулювання державою всієї сукупності доходів, їх можна
об’єднати в такі групи:
податки;
доходи від інших обов’язкових платежів;
доходи від державного кредиту;
доходи від обов’язкового майнового і особистого страхування.
Центральне місце в системі доходів бюджету займають податки. В доходах бюджету
вони становлять від 80% до 90% [61, С. 361]. Це найдієвіший і найпоширеніший з
усіх способів мобілізації коштів у доходи держави, реалізації її економічної
політики.
Своє призначення і функції податки здійснюють у єдиному бюджетному процесі, при
цьому виконуючи фіскальну і стимулюючу функції. Перша реалізується шляхом
вилучення частини доходів населення, підприємств для виконання бюджету, друга -
стимулююча, через економічні важелі впливу на розвиток і удосконалення
відтворювального процесу [47, С. 171-173].
На відміну від податків доходи від інших обв’язкових платежів пов’язані з
отриманням від держави якої-небудь послуги.
Кредити надаються державі на добровільній основі на внутрішньому або на
зовнішньому ринках капіталів і підлягають поверненню. Користування ними
пов’язане з додатковими виплатами держави у вигляді сплати процентів.
Відрахування на обов’язкове страхування є примусовим, але в цьому разі їх
платник одержує право на отримання у відповідь певних послуг (наприклад,
соціальної допомоги на випадок хвороби, інвалідності тощо).
Враховуючи центральне місце в системі доходів бюджету податкових надходжень,
аналіз впливу доходної частини бюджету на основні макроекономічні параметри
проведемо на базі того, що вирішальною складовою доходів бюджету є податки.
Отже дане дослідження буде зведено до аналізу взаємозв’язку між
макроекономічними показниками та податковими надходженнями як головної
складової доходної частини Державного бюджету України.
Серед економістів різних країн немає одностайності щодо взаємозв’язку
оподаткування та економічного зростання. Податкова політика може мати від’ємні,
рівні нулю, або додатні ефекти зростання. І це залежить від особливих ситуацій,
особливого механізму, який його рухає. Податкова політика України здійснюється
головним чином на основі фіскальної точки зору, не застосовуючи при цьому свого
стимулюючого потенціалу, що негатовно позначається на економічному зростанні
України. Тому досить актуальним є дослідження названої проблеми з метою
розуміння того, як податкова політика впливає на довгострокове зростання ВВП в
країні і наскільки великим може бути ефект даного зростання, а також того, як
макроекономічна ситуація, що склалася в економіці держави, може збільшувати чи
зменшувати ефект від проведення певної податкової політики.
Врахування взаємозв’язків між окремими елементами економічної системи є
необхідною умовою прийняття рішень, адекватних уявленням про їх наслідки. Тому
для дослідження суперечностей сучасної податкової системи важливо оцінити
реальний взаємозв’язок між її окремими складовими та основними макропараметрами
економічного розвитку України. Саме ступінь та щільність такого зв’язку
дозволяють вести мову про придатність певного податку для розв’язання
поставлених функціональних завдань перед системою у цілому. Наочним прикладом
цього є зв’язок основних податків з ВВП – к
- Київ+380960830922