РОЗДІЛ 2
Аналіз взаємин в одно- та різностатевих
угрупованнях дошкільників
2.1. Методика вивчення взаємин у дитячій групі
Вивчення взаємин в умовах дошкільного навчального закладу обумовлено програмою
експериментального дослідження і спрямоване на з’ясування конкретних фактів та
закономірностей. До комплексу методів входили: педагогічне спостереження за
спілкуванням дошкільників; бесіди; анкетування; аналіз результатів діяльності
(планів роботи вихователів, малюнків дітей); педагогічний експеримент;
математична обробка даних. Методика передбачала одержання ретроспективної
інформації, що полягала в аналізі, узагальненні літературних, наукових джерел,
документальних матеріалів, скеровувала зусилля на виявлення загальної тенденції
досліджуваного явища, організацію освітнього процесу дослідження. Кожний з
методів мав своє призначення і характеризувався своєю специфікою,
взаємодоповнюваність їх забезпечувала глибину комплексного пізнання предмета
дослідження.
Метод педагогічного спостереження був спрямований на вирішення комплексу
завдань констатуючого експерименту: визначити реальний стан спілкування дітей з
дорослими та однолітками; встановити особливості та принципи побудови дитячих
угруповань; визначити рівні розвитку гуманних взаємин дошкільників; встановити
зв`язок і відповідність між вибором дитиною засобів спілкування в уявному
(когнітивному) плані та реальному житті; з`ясувати обізнаність батьків і
педагогів щодо особливостей прояву дітьми гуманного ставлення до однолітків.
Спостереження проводилося за діяльністю та поведінкою дітей у грі, спілкуванні,
охоплювало багато взаємопов’язаних явищ, були розвідувальними за стилем,
безперервними за часом, модифікувалися в ході діяльності. Протокол-облік давав
можливість з оптимальною точністю підрахувати, класифікувати засоби
спілкування, кількість, характер контактів, види діяльності, в яких вони
здійснювалися, коло спілкування кожного досліджуваного, ставлення до
однолітків. Таким чином, спостереження дало змогу зафіксувати: прояви та
характеристику спілкування дошкільників у різних видах діяльності;
комунікативні якості дітей; вибір партнера по спілкуванню та ініціювання такої
діяльності, прояви взаємин між дітьми за статевою ознакою та за ознакою
прихильності.
Динаміка розвитку контактів, особливо в угрупованнях, які налічували четверо і
більше дітей, інколи унеможливлювала або ускладнювала техніку фіксації всіх
особливостей та проявів спілкування, що підтвердило необхідність та доцільність
застосування інших методів. Для конкретизації, поглиблення одержаних матеріалів
був застосований метод бесіди з дошкільниками та вихователями.
Бесіда з вихователями мала на меті визначити: обізнаність педагога щодо
характеру взаємин дошкільників взагалі, хлопчиків та дівчаток зокрема; причин
виникнення та умови існування стійких угруповань, динаміку їх розвитку;
структуру сім`ї кожної дитини; психолого-педагогічну характеристику
дошкільників.
Бесіди з дітьми проводилися після спостереження за їхньою діяльністю, що давало
можливість, по-перше, встановити тісніший контакт з дошкільниками, а, по-друге,
співставити матеріали спостережень реальної поведінки і уявлень дітей про неї.
З’ясовувалося оточення дитини в колективі, його диференціювання за ознакою
прихильності, засоби комунікації та їх аналіз. Питання мали чітку
послідовність, продумана їх доступність та лаконічність оформлення. Бесіда
проводилася наодинці з дитиною в окремому знайомому приміщенні (спальна
кімната), за відсутності сторонніх людей, предметів. Експериментатор
дотримувався обов`язкових вимог щодо організації бесіди, які слугували
запорукою об’єктивності результатів:
не припускати оцінки будь-яких дитячих відповідей. Дана вимога обумовлена тим,
що оцінка, особливо негативна, може зупинити висловлювання дитини, надати їм
іншого спрямування, що спричинить необ’єктивність наукового дослідження;
не використовувати з метою встановлення контакту з дитиною зміст діагностичної
бесіди. Доцільність даної вимоги обумовлена небезпекою спотворення
об’єктивності результатів бесіди;
надати дитині право відмовчуватись, відмовлятися від відповіді. Дана вимога
пов`язана з реалізацією побудови комунікативної взаємодії у вільній та
невимушеній формі, яка не припускає тиску на дошкільника;
дотримання конфіденційності.
Тривалість індивідуальної бесіди не перевищувала 15-20 хвилин, щоб не
перевтомлювати дітей та одержати об’єктивні результати. Враховуючи
індивідуальні особливості дітей, ми передбачали варіант, коли дитина проявляє
небажання розмовляти або ознаки передчасної втоми. В такому випадку бесіду
припиняли з тим, щоб не викликати у дитини негативного ставлення до неї.
Бесіди з вихователями і вихованцями мали змістову подібність, що забезпечило
порівняння відповідей. Питання до дітей уточнювали характер їхніх емоцій і
кожного партнера по спілкуванню у відповідності з ознакою статі та рівнем
прихильності; взаємовплив вербальних і невербальних засобів спілкування.
У роботі з вихователями застосовувався метод анкетування, який дав можливість
охопити значну кількість респондентів. Анонімність припускала відвертість
міркувань. Мета застосування означеного методу: з`ясувати ставлення широкого
кола вихователів до питань актуальності проблеми, її змісту, проявів, засобів
педагогічного впливу. Доцільність анкетування обумовлена залежністю між обсягом
витраченого часу і кількістю опитаних. В анкетуванні взяли участь 228
вихователів, одержано 912 відповідей. Цей метод двічі застосовувався в роботі з
батьками (кількість опитаних становила 88
- Київ+380960830922