Ви є тут

Організація творчої діяльності учнів у позашкільному закладі

Автор: 
Рассказова Ольга Ігорівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U001282
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ОРГАНІЗАЦІЇ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
УЧНІВ У ПОЗАШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ.
2.1. Загальні питання підготовки та проведення педагогічного
експерименту…………………………………………………………………
109-126
2.2. Реалізація етапів та засобів організації творчої діяльності учнів у
позашкільному закладі………………………………………………………
127-161
2.3. Аналіз результатів експериментальної роботи………………………..
162-169
Висновки до 2 розділу………………………………….................................
169-170
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….
171-172
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………….
173-189
ДОДАТКИ……………………………………………………………………
190-227
ВСТУП
Актуальність дослідження і ступінь наукової розробки проблеми. В умовах
відродження національної системи освіти позашкільні заклади стають невід'ємним
компонентом освітньої структури, який сприяє всебічному, гармонійному розвитку
особистості учня, соціальній адаптації та самореалізації людини в суспільстві.
Позашкільні заклади, що працюють у соціально-культурній та освітній сферах,
доповнюють шкільну освіту та створюють позитивне виховне середовище для учня.
Вони виступають гнучкими виховними інфраструктурами, спроможними здійснювати
виховання громадянина незалежної держави України – творчої особистості, здатної
вдосконалювати себе та свою країну [1, 142].
Концептуальні засади діяльності сучасних позашкільних закладів складалися в
процесі реформування позашкільної освіти, який розпочався у 1993 році, коли
Національною програмою “Освіта” (“Україна ХХI століття”) діяльність
позашкільних закладів було спрямовано на забезпечення потреб дітей і молоді у
творчій самореалізації, придбанні додаткових умінь, навичок за інтересами;
створення умов для інтелектуального і духовного розвитку; на підготовку
підростаючого покоління до активної професійної і суспільної діяльності [2].
Робота позашкільних закладів у нашій державі пов’язана також з прийняттям у
1996 році серії документів, що визначили провідні шляхи розвитку системи
освіти: Закону України “Про освіту”, Національної програми “Діти України” і
Концепції позашкільної освіти та виховання [3, 4, 5]. Сьогодні діяльність
позашкільних закладів регламентується цілою низкою державних документів, серед
яких, крім зазначених вище, закон України “Про позашкільну освіту”, “Положення
про позашкільний навчальний заклад” та ін [6, 7]. В березні 2002 року Кабінетом
Міністрів України було схвалено нову “Програму розвитку позашкільних навчальних
закладів на 2002-2008 р.р.”, що покликана збагатити та вдосконалити діяльність
позашкільних закладів, підвищити рейтинг позашкільної освіти та соціальний
статус працівників позашкілля [8].
Позитивні тенденції реформування позашкільної освіти знайшли відображення у
положеннях “Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті”, де
зокрема зазначається, що позашкільна освіта, яка реалізується через діяльність
спеціальних закладів, покликана сприяти розвитку здібностей, талантів та
обдарувань дітей і молоді, задоволенню їхніх інтересів і запитів, створенню в
них мотивації самовдосконалення та саморозвитку на засадах заохочення творчої
активності дітей і молоді [9]. Як відзначається у Концепції
художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах,
спрямованість діяльності позашкільних закладів визначає їхню мету – надати всім
дітям шкільного віку широких можливостей для прилучення до культурних
цінностей, ознайомити з народною творчістю, національним мистецтвом у
позакласній і позашкільній роботі, на заняттях гуртків. Авторами Концепції
пропонується створити оптимальну мережу позашкільних закладів, система роботи
яких повинна будуватися на основі комплексних соціально-культурологічних
досліджень, що вивчають потреби різних груп населення, сприяють підвищенню
ефективності виховного впливу у дозвільній сфері, а також реалізують сучасні
методики та технології виховання підростаючого покоління [10].
В Україні сьогодні існує досить розвинена мережа позашкільних закладів. У 2000
році вона складалася з 1497 закладів, охоплювала понад 1,2 мільйона учнів і 35
тисяч педагогічних працівників [8, 52]. Отже, кожна п’ята дитина шкільного віку
ставала вихованцем подібного закладу. Позашкільна та позакласна робота найбільш
розповсюджена у великих містах нашої країни, де діють різноманітні види
позашкільних установ. Так, за даними 1997 року у Києві, Харкові, Донецьку,
Одесі функціонувало понад 60 позашкільних закладів, серед яких налічувалося
більше 30 різних типів: загальноміські Будинки (Палаци) дитячої та юнацької
творчості, районні позашкільні будинки та центри, мережа профільних установ
різного типу, клубів за місцем проживання учнів [1, 143].
Аналіз сучасного стану позашкільних закладів дозволяє зробити висновок, що,
незважаючи на існування великого розмаїття типів подібних закладів, їхня
діяльність має спільну рису – наявність творчого аспекту. Даний факт
пояснюється тим, що творчість як свідомий продуктивний прояв людського “Я”
найбільше відповідає особливостям діяльності позашкільного закладу, сприяє
створенню умов для активного, самостійного, цілеспрямованого проведення
вихованцями свого вільного часу.
Аналіз творчої складової педагогічного процесу позашкільного закладу
грунтується на сучасних дослідженнях сутності творчого процесу, в яких
розкриваються різні аспекти творчості. Вивченню особистості як суб’єкта
творчості були присвячені роботи таких сучасних педагогів-дослідників, як
В. І. Андреєв, Д. Б. Богоявленська, Р. М. Грановська, А. З. Зак,
В. О. Кан-Калик, Н. В. Кичук, О. Н. Лук, В. О. Моляко, Я. О. Понома